За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євпаторія-Дон", м. Євпаторія

до –

1. Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій "Орлятко", м. Євпаторія

2. виконавчий комітет Євпаторійської міської ради, м. Євпаторія

треті особи -

1. Міністерство охорони здоров'я України, м. Київ

2. Євпаторійська міська рада, м. Євпаторія

3. Фонд майна АР Крим, м. Сімферополь

4. Державна архітектурно - будівельна інспекція АР Крим, м. Сімферополь

про визнання права власності.

Суддя Чумаченко С.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Молчанов А.О, представник по довіреності від 20.01.10р.

Від відповідача –

1. Круглов В.Б., представник по довіреності від 15.11.10р.

2. Шейхіслямова С.Р. представник по довіреності від 17.08.10р.

Від третіх осіб –

1. не з’явився.

2. Сидельникова Г.О, представник по довіреності від 31.12.10р

3. Храмцова І.В. представник по довіреності від 04.01.11р.

4. не з'явився.

Суть спору: Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Євпаторія-Дон" звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача – Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій "Орлятко", просить суд визнати право власності на об’єкт самочинного будівництва - будівлю спального корпусу літ. "К", з прибудовами літ. "К1", заг. пл.. 294,1 кв.м, розташованих по вул. Маяковського, 5 у м. Євпаторія.

Представник виконавчого комітету Євпаторійської міської ради надав суду відзив на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Представник Фонду майна АР Крим надав суду пояснення по справі, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Справа слуханням відкладалась в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

05 листопада 1996 року між Приватним підприємством "Євпаторія-Дон" та Санаторієм "Південний" був укладений договір оренди нерухомого майна.

Відповідно до умов укладеного договору Санаторій "Південний" передає, а Приватне підприємство "Євпаторія-Дон" приймає у строкове користування корпус 1 літер "К" (кліматопавильон) площею 159,6м.кв., розташований за адресою: м. Євпаторія вул. Маяковського, 5.

09 січня 1997 року приміщення кліматопавильону на підставі акту прийому-передачі було передано Приватному підприємству "Євпаторія-Дон".

10 січня 1997 року сторони домовилися змінити особливі умови договору оренди від 05 листопада 1996 року.

У зв’язку з чим пункт 16.1. договору від 05 листопада 1996 року викладено у новій редакції, відповідно до якої уразі закінчення дії даного договору, за умови виконання орендарем пунктів договору, затрачені ним кошти на будівництво та реконструкцію орендуємого приміщення залишаються власністю орендаря, як новостворене майно.

10 червня 1997 року сторони домовилися внести зміни до пункту 16.1. особливих умов договору оренди від 05 листопада 1996 року, у зв’язку з чим по закінченню дії даного договору, затрачені орендарем кошти на будівництво та реконструкцію об’єкту оренди залишаються власністю орендаря у вигляді новоствореного майна.

Як посилається позивач у своєму позові, Приватним підприємством "Євпаторія-Дон" було здійснено будівництво новій будівлі на місті колишнього кліматопавильону літера "К".

У зв’язку із вищевикладеним, позивач просить суд визнати право власності на об’єкт самовільного будівництва - будівлю спального корпусу літ. "К", з прибудовами літ. "К1", заг. пл.. 294,1 кв.м, розташованих по вул. Маяковського, 5 у м. Євпаторія, в порядку статті 376 Цивільного кодексу України.

Суд розглянувши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступними підставами.

05 листопада 1996 року між Приватним підприємством "Євпаторія-Дон" та Санаторієм "Південний" був укладений договір оренди нерухомого майна.

Відповідно до умов укладеного договору Санаторій "Південний" передає, а Приватне підприємство "Євпаторія-Дон" приймає у строкове користування корпус 1 літер "К" (кліматопавильон) площею 159,6м.кв., розташований за адресою: м. Євпаторія вул. Маяковського, 5.

09 січня 1997 року приміщення кліматопавильону на підставі акту прийому-передачі було передано Приватному підприємству "Євпаторія-Дон".

10 січня 1997 року сторони домовилися змінити особливі умови договору оренди від 05 листопада 1996 року.

У зв’язку з чим пункт 16.1. договору від 05 листопада 1996 року викладено у новій редакції, відповідно до якої уразі закінчення дії даного договору, за умови виконання орендарем пунктів договору, затрачені ним кошти на будівництво та реконструкцію орендуємого приміщення залишаються власністю орендаря, як новостворене майно.

10 червня 1997 року сторони домовилися внести зміни до пункту 16.1. особливих умов договору оренди від 05 листопада 1996 року, у зв’язку з чим по закінченню дії даного договору, затрачені орендарем кошти на будівництво та реконструкцію об’єкту оренди залишаються власністю орендаря у вигляді новоствореного майна.

Як посилається позивач у своєму позові, Приватним підприємством "Євпаторія-Дон" було здійснено самочинне будівництво новій будівлі на місті колишнього кліматопавильону літера "К".

Відповідно до п.3 ст. 376 Цивільного Кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно з п.5 ст. 376 Цивільного Кодексу України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, самочинне побудоване на ньому, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 126 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструєть ся відповідно до закону.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Необхідними умовами для визнання права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила дане будівництво, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу, є: відведення для цієї мети в установленому порядку самочинному забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника (користувача) земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Позивач не надав суду доказів права власності чи права постійного користування земельною ділянкою, або укладення договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться спірне майно.

В свою чергу, як слідує з матеріалів справи, 25 липня 2001 року Головному санаторію "Орлятко" Міністерства оборони здоров’я України виданий державний акт на право постійного користування землею, а саме землекористувачу надається у користування 2,38 га за адресою вул. Маяковського, 5 у м. Євпаторія.

Згідно до листав відділу Держкомзему у м. Євпаторії від 07 грудня 2010 року встановлено, що відповідно до земельно-кадастрового обліку, на земельну ділянку за адресою вул. Маяковського, 5 у м. Євпаторія зареєстрований державний акт на право постійного користування за Головним санаторієм "Орлятко" Міністерства оборони здоров’я України.

У зв'язку із вищевикладеним, суд не має законних підставі для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Отже, позивачем не виконанні вимоги п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, щодо обґрунтованості позовних вимог, при цьому суд враховує, що обов’язок щодо доказування обставин на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень покладається саме на зацікавлену сторону, в даному випадку позивача.

25 січня 2011 року, після виходу з нарадчій кімнати, судом оголошена вступна та резолютивна частині рішення.

Повний текст рішення підписаний 27 січня 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 75, 82- 84 ГПК України, суд

В задоволенні позовних вимог відмовити.