2а-4535/11/2170 Про визнання нечинним та скасування акту фактичної перевірки, податкових повідомлень-рішень, рішень про опис майна у податкову заставу, податкових вимог - 06.11.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2011 (головуючий суддя Катаєва Е.В., судді: Свида Л.І., Федусик А.Г.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 (головуючий суддя Милосердний М.М., судді: Бітов А.І., Ступакова І.Г.) у справі №7535/10/1570 за позовом Приватного підприємства "Ексімтранссервіс-Південь" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, за участю Прокурора Малиновського району міста Одеси про визнання недійсними та скасування повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Ексімтранссервіс-Південь" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області 28.12.2009 №0007572301/0, від 28.12.2009 №0000532350/0, від 19.02.2010 №0001461502/0, від 19.02.2010 №0001451502/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.12.2009 №0007572301/0, від 28.12.2009 №0000532350/0, від 19.02.2010 №0001461502/0, від 19.02.2010 №0001451502/0.

Державною податковою інспекцією у Малиновському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області подано касаційну скаргу, в якій відповідач просить постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до приписів статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області її правонаступником Державною податковою інспекцією у Малиновському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем здійснена виїзна планова перевірка Приватного підприємства "Ексімтранссервіс-Південь" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009, про що складено акт від 16.12.2009 №461/23-213/33567045 (т.1 а.с.10-63).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Зокрема, згідно акту перевірки позивачем необґрунтовано занижено суму валових доходів на суму 7034093,00грн., а саме: по договірним відносинам з ФОП ОСОБА_2 у розмірі 2454335,0грн.(з ПДВ 2949202,5грн.); по договірним відносинам з фізичною особою ОСОБА_3 у розмірі 400тис.грн. (з ПДВ 480тис.грн.); у зв'язку з реалізацією фізичній особі ОСОБА_4 автомобіля Міtsubishi Lansег на суму 62320,00грн. (з ПДВ 74783,93грн.); у зв'язку з безоплатним отриманням товарів на суму 4117438,00грн., оскільки не підтверджено походження цього товару та не підтверджено здійснення компенсації його вартості.

За висновками перевірки позивачем також завищено валові витрати на суму 60815944,00грн. в результаті придбання сільськогосподарської продукції українського походження продовольчого призначення у ПП "Старкхолдинг Інвест", ТОВ "Дюна ЛТД" та ПП "Авант" з огляду на відсутність реального здійснення господарських операцій.

Перевіркою встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ на 132697,41грн. внаслідок реалізації товару за вартістю нижчою ніж звичайна (митна) вартість, а також завищення позивачем податкового кредиту на суму 5768,00грн. через включення до складу податкового кредиту сум кредиту не в тому періоді, коли вони виникли, а пізніше.

На підставі акту від 16.12.2009 №461/23-213/33567045 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.12.2009 №0007572301/0, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 32018722,00грн.; від 28.12.2009 №0000532350/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 3447377,00грн. за звітні періоди квітень-жовтень 2008 року, лютий-червень 2009 року.

Крім того, відповідачем проведена камеральна перевірка декларації Приватного підприємства "Ексімтранссервіс-Південь" з податку на додану вартість позивача за грудень 2009 року (дата реєстрації в податковому органі 20.01.2009р. вх.9002721034), про що складений акт перевірки від 16.02.2010 №1263/15-218.

Податковим органом встановлено, що позивачем при складанні декларації не враховані висновки акту перевірки від 16.12.2009 №461/23-213/33567045 про зменшення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі акту від 16.02.2010 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.02.2010 №0001461502/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3371993,10грн. та №0001451502/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 60000,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не допущено порушень вимог податкового законодавства, що встановлені податковим органом.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Разом з тим, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з у ПП "Старкхолдинг Інвест", ТОВ "Дюна ЛТД" та ПП "Авант", судами не з'ясовано умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з відповідними контрагентами, не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів, не перевірено доводи податкового органу про неможливість здійснення контрагентами відповідних господарських операцій та заперечення ведення господарської діяльності.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що за фактом вчинення службовими особами Приватного підприємства "Ексімтранссервіс-Південь" кримінальних правопорушень, передбачених статтею 191, частиною другою статті 212, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.11.2013 за №32013170000000431.

В рамках зазначеного досудового розслідування було проведено декілька судово-економічних експертиз щодо порушень, встановлених актом перевірки від 16.12.2009 №461/23-213/33567045.

Таким чином, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Зазначені вище обставини мають бути також перевірені судом та їм має бути надана правова оцінка. І в залежності від встановлених обставин слід перевірити наявність чи відсутність порушень позивачем вимог податкового законодавства, визначених актом перевірки від 16.12.2009 №461/23-213/33567045, та відповідно обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу у Малиновському районі міста Одеси Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 у справі №7535/10/1570 скасувати.