ПОСТАНОВА
Іменем України
05 листопада 2018 року
Київ
справа №822/2695/17
адміністративне провадження №К/9901/49866/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області
на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 (судді - Мельник-Томенко Ж.М, Сторчак В. Ю., Ватаманюк Р.В.)
у справі № 822/2695/17
за позовом ОСОБА_4
до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - Красилівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.03.2016.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначив, що вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, просить їх скасувати, оскільки 29 жовтня 2013 року на підставі договорів купівлі-продажу на будівлі, що розташовані на вищевказаній земельній ділянці, відбулась зміна власника будівель, у зв'язку з чим договір оренди земельної ділянки припинив свою дію в силу закону.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.10.2017 (суддя Шевчук О.П.) позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 278-00 від 23.03.2016 Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (Летичівське відділення);
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 278-00 від 23.03.2016 Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (Летичівське відділення).
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 278-00 від 23.03.2016 Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (Летичівське відділення);
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 278-00 від 23.03.2016 Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (Летичівське відділення) в частині визначеного розміру грошового зобов'язання в сумі 636 грн. 60 коп., а в іншій частині залишено без змін.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Красилівська ОДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити в задоволенні позову повністю. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.
Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Визнавши протиправним та частково скасувавши податкове повідомлення-рішення Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (Летичівське відділення) щодо встановлення податкового зобов'язання з орендної плати за землю, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з моменту виникнення права власності на підставі договору купівлі-продажу на об'єкт нерухомості 29 жовтня 2013 року до нового власника перейшло право користування земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташовано, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
З огляду на це судом виокремлено із встановленої контролюючим органом суми податкового зобов'язання розмір орендної плати, який повинен сплачувати новий власник об'єкта нерухомості.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
За правилами пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтями 125 і 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
За частиною третьою статті 7 Закону України "Про оренду землі" від 06 жовтня 1998 року №161-XIV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Згідно з абзацом 8 частини першої статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.
Зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
З матерівалів справи вбачається, що відповідно до договору оренди від 15 січня 2008 року ОСОБА_4 набув право користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 2516 кв.м., що розташована на території Летичівської селищної ради поза межами смт.Летичів, біля АДРЕСА_1
Разом з тим, позивачем у жовтні 2013 року відчужено ОСОБА_5 нерухоме майно, що розташоване на зазначеній орендованій земельній ділянці, що підтверджується договорами купівлі-продажу.
У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (пункт 287.6 статті 287 ПК).
Таким чином, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 822/2696/17 (К/9901/44579/18).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, що регламентують спірні правовідносин, та правильно вирішив спір по суті.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності доводів, якими мотивовано судове рішення, ґрунтуються на неправильному тлумаченні законодавства, що регламентують спірні правовідносини, не дають підстав вважати висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова