Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники :

Рішенням Господарського суду Чернівецької області (суддя Паскарь А.Д.) від 28.10.2008 року у справі № 6/87 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Юркевич М.В., судді –Городечна М.І., Кузь В.Л.) від 11.02.2009 року у справі № 6/87 рішення Господарського суду Чернівецької області від 28.10.2008 року частково скасовано; відмовлено в задоволенні вимоги про визнання чинним договору оренди нерухомого майна від 07.12.2004 року № 83; в решті частин рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі позивач просить повністю скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.12.2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернівецькій області, як орендодавцем, та Суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, як орендарем, був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 83, згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування приміщення колишньої лазні та прибудованих гаражів пожежної частини СДПЧ-5 загальною площею 100,1 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1 в м. Застава Чернівецької області, яке перебуває на балансі Управління МНС України в Чернівецькій області.

Згідно п.10.1. даний договір оренди був укладений строком на 3 роки, що діяв з 07.12.2004 року по 06.12.2007 року включно.

Договір оренди нерухомого майна № 83 від 07.12.2004 року був укладений РВ ФДМ України по Чернівецькій області з урахуванням дозволу органу уповноваженого управляти майном - Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (а.с.15). 07.12.2004 року між Управлінням МНС України в Чернівецькій області та СПД - ФО ОСОБА_1. був складений акт приймання передачі орендованого майна.

В зв’язку із закінченням терміну дії договору оренди 07.12.2007 року РВ ФДМ України по Чернівецькій області заявою № 09-77/3829 повідомило орендаря про припинення дії договору та повернення майна балансоутримувачу - Головному управлінню МНС України в Чернівецькій області за актом приймання-передачі.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, позивач орендоване майно за актом приймання-передачі третій особі не передав, звернувшись до господарського суду Чернівецької області за захистом своїх прав з позовними вимогами до РВ ФДМ України по Чернівецькій області про: визнання чинним договору оренди нерухомого майна від 07.12.2004 року № 83; зобов’язання відповідача не чинити перешкод у користуванні нерухомістю, що передана в оренду.

Статтею 8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) .

В силу ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів в силу ч.2 ст. 16 ЦК України можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Апеляційний суд дійшов вірного висновку, що перша позовна вимога про визнання договору оренди чинним, з огляду приписи ст. 16 ЦК України, не відповідає встановленим законом або договором способам захисту цивільних прав та інтересів. Отже висновок, що у визнанні договору чинним слід відмовити в позові з підстав неправомірно обраного позивачем способу захисту цивільних прав, є законним.

Касаційний суд погоджується з позицією судів стосовно відмови в задоволенні другої позовної вимоги про зобов’язання відповідача не чинити перешкод у користуванні нерухомим майном з огляду на таке.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Зміст договору в силу ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 10.6. договору оренди нерухомого майна № 83 від 07.12.2004 року сторони прийшли до згоди, що в разі відсутності заяви однієї із сторін або зміну даного договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

07.12.2007 року РВ ФДМ України по Чернівецькій області, з огляду на п.10.6. договору та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", листом повідомило позивача про припинення договірних відносин та необхідність повернення об’єкта оренди балансоутримувачу (а.с.38, 39).

Львівським апеляційним господарським судом також з’ясовано, що основною підставою для відмови відповідача у пролонгації договірних орендних правовідносин слугувала та обставина, що Фонд державного майна України листом №10-16-15870 (v5870224-06) від 07.11.2006 року, на виконання рішення Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації Верховної Ради України від 11.10.2006 року, відкликав свій інструктивний лист від 29.06.2006 року №10-16-9324 (v9324224-06) "Щодо оренди окремих видів майна органів державної влади", на підставі якого по суті і було надано позивачу в оренду спірне майно (а.с.35-37).

Зокрема, з рішення Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації Верховної Ради України від 11.10.2006 року вбачається, що положення інструктивного листа від 29.06.2006 року №10-16-9324 (v9324224-06) "Щодо оренди окремих видів майна органів державної влади" про можливість надання в оренду приміщень міністерств і відомств, які відносяться до майна органів виконавчої влади, суперечать положенням ч.2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Статтею 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором. При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

В силу ст. 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відтак, спірні договірні правовідносини між позивачем і відповідачем припинені згідно п.10 договору оренди нерухомого майна № 83, в зв’язку із закінчення строку його дії.

Як в основу доводів позовної заяви позивачем покладено ту обставину, що повідомлення відповідача про припинення договірних відносин ним не отримано. Такі доводи позивача не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, спростовуються поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції (а.с.39).

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи неправомірне утримання позивачем об’єкту оренди, судами зроблено цілком правомірний висновок про відсутність у нього права вимоги до відповідача щодо зобов’язання останнього не чинити перешкод у користуванні майном, які (перешкоди) полягають у зверненні орендодавця з позовом до суду про зобов’язання орендаря звільнити об’єкт оренди по факту закінчення строку дії договору оренди.

Враховуючи наведене постанова Львівського апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2009 року у справі № 6/87 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2009 року у справі № 6/87 –без змін.