Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

Рішенням від 06.11.2008 господарського суду Миколаївської області (суддя Смородінова О.Г.) позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Жовтневої районної адміністрації Миколаївської області від 17.12.2007 року за № 908-р "Про припинення права постійного користування землею" .

Постановою від 20.01.2009 Одеського апеляційного господарського суду (судді: Воронюк О.Л. - головуючий, Єрмілов Г.А., Лашин В.В.) рішення від 06.11.2008 господарського суду Миколаївської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що оскаржуване розпорядження Жовтневої районної адміністрації Миколаївської області не містить будь-яких відомостей щодо погодження з позивачем питання припинення його права користування земельною ділянкою та умов вилучення цієї землі у позивача, чим порушено норми ст. 116 та ч. 1 ст. 151 Земельного кодексу України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями приватне підприємство "Оптиміст" та товариство з обмеженою "М-Портал" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просять судові рішення скасувати, мотивуючи тим, що судами не досліджено чи було у попередника позивача ММСПМК-4 оформлено право на постійне користування земельною ділянкою та технічна документація на нерухомість, а оскільки сама нерухомість є об’єктами самочинного будівництва, то у зв’язку з цим неможливо відрізнити одні будівлі від інших та визначити правове відношення сторін спору до земельної ділянки.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Господарськими судами встановлено, що Жовтнева районна державна адміністрація Миколаївської області розпорядженням від 17.12.2007 за № 908-р припинила Миколаївській міжгосподарській спеціалізованій пересувній механізованій колоні №4 (ММСПМК-4) право постійного користування площею 5,0 га (забудованої землі) наданої із земель Коларівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області та повернула її до земель запасу Коларівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

Рішенням виконкому Жовтневої районної ради депутатів трудящих від 15.05.1968 за №195 "Про відведення земельної ділянки під будівництво асфальтобетонного заводу" та виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих від 30.05.1968 за №10 тресту "Миколаївсільбуд" відведена земельна ділянка в постійне користування під будівництво асфальтобетонного заводу 4,0 га землі із земель користування військової частини 4530-1.

Як встановлено господарськими судами 27.12.1971 побудовано та введено в дію першу чергу асфальтобетонного заводу потужністю 10 тис. тон асфальтобетону на рік.

Наказом Миколаївського обласного агропромислового комітету від 01.04.1986 за № 89 "Про створення Миколаївського обласного кооперативно-державного об'єднання по агропромисловому будівництву "Миколаївоблагробуд" трест "Миколаївсільбуд" та Облміжколгоспбуд ліквідовано, на їх базі створено обласне кооперативно - державне об'єднання по агропромисловому будівництву "Миколаївоблагробуд".

Також, відповідно наказу обласного кооперативно-державного об'єднання по агропромисловому будівництву "Миколаївоблагробуд" від 15.01.1988 за № 7 "Про подальше удосконалення управління будівництвом", до складу цього об'єднання було включено Миколаївську міжгосподарську спеціалізовану пересувну механізовану колону №-4 (ММСПМК-4). Наказом Фонду державного майна України від 14.09.1999 за №1747 "Про зміни та доповнення до переліку об'єктів груп А,Б,В,Г, які підлягають приватизації шляхом продажу акцій ВАТ у 1999 році", ММСПМК-4 корпорації "Украгропромбуд" внесена до переліку об'єктів агропромислового комплексу, які підлягали приватизації.

Одночасно із затвердженням плану приватизації структурного підрозділу № 1 наказом РВ ФДМУ по Миколаївській області №745/10 від 06.12.1999 перетворено структурний підрозділ №1 ММСПМК-4 у відкрите акціонерне товариство.

Наказом РВ ФДМУ по Миколаївській області за № 906-п від 08.12.1999 затверджено рішення про перетворення у процесі приватизації структурного підрозділу № 1 ДП ММСПМК-4 у ВАТ "Миколаївєвродім", затверджено статут ВАТ "Миколаївєвродім", передано нерухоме майно, яке згідно акта прийому-передачі увійшло до складу статутного фонду ВАТ.

Відповідно до п.4 наказу РВ ФДМУ по Миколаївській області за №745/10 від 06.12.1999, з моменту державної реєстрації ВАТ стає правонаступником усіх прав, обов'язків і зобов'язань структурного підрозділу №1 ММСПМК-4 у частині відповідно до розподільчого балансу станом на 01.10.1999.

Господарські суди дійшли висновку, що оскільки у ВАТ "Миколаївєвродім" виникло право колективної власності на нерухоме майно, зазначене в акті передачі від 08.12.1999, а ВАТ "Миколаївєвродім", згідно ч.1 ст. 20 Закону "Про власність" (чинний на момент виникнення правовідносин) виступає суб'єктом права колективної власності ( приватної власності відповідно до ст. 325 Цивільного кодексу України), то на момент прийняття оскаржуваного розпорядження позивач був законним землекористувачем земельної ділянки, виданої його попереднику на підставі рішень виконкому 1968 року за № 195 та 1968 року за № 10.

Статтею 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", передбачено пріоритетне право власника приватизованого об'єкту на довгострокову оренду (на строк не менше десяти років) займаних ними земельних ділянок з наступним викупом цих ділянок відповідно до законодавства України, якщо на це немає прямої заборони Кабінету Міністрів України або відповідної місцевої ради, а також передбачений обов'язок місцевої ради у місячний строк з моменту реєстрації приватизованого об'єкта переоформити договір оренди на користування землею, стосується лише фактично займаних земельних ділянок під об'єктами приватизованого нерухомого майна (будівель, споруд), та може бути реалізовано лише у порядку, на підставах та за умов, передбачених земельним законодавством України.

Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України, (в редакції 1992року), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ВАТ "Миколаївєвродім" оспорювана земельна ділянка не виділялась, право користування спірною земельною ділянкою не оформлялось та не надавалось, що підтверджується відсутністю відповідного державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, договору її оренди чи державного акту на право власності на неї.

За ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 за №43 (z0354-99) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 за № 354/3647 (z0354-99) та ст. 2 Закону України "Про землеустрій" складання державного акта на право власності на земельну ділянку проводиться після встановлення і закріплення на місцевості меж земельних ділянок власників і землекористувачів та затвердженого відповідною документацією.

З огляду на вище викладені норми законодавства, судами попередніх інстанцій не досліджено в чому саме полягало порушене право позивача прийнятим розпорядженням Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області, за захистом якого в судовому порядку він звернувся (чи виникло у позивача право користування спірною земельною ділянкою після реорганізації, чи перебувала дана земельна ділянка у фактичному користуванні позивача, чи обліковувалась вона за позивачем на підставі даних земельного кадастру тощо), оскільки відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Поза тим питання наявності чи відсутності порушеного права, визначення, яке саме право щодо даної земельної ділянки існує у позивача є первинними при розгляді даного спору; без належного їх з'ясування висновки судів попередніх інстанцій щодо законності землекористування є передчасними.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, при перетворені у процесі приватизації структурного підрозділу № 1 ДП ММСПМК-4 у ВАТ "Миколаївєвродім" до позивача перейшло лише право користування земельною ділянкою під будівлями та спорудами.

Тому, при прийнятті Жовтневою райдержадміністрацією Миколаївської області розпорядження № 908-р від 07.12.2007 ці вимоги Закону не враховані.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, ст. 1119 - ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Оптиміст" та Товариства з обмеженою "М-Портал" задовольнити частково.

Постанову від 20.01.2009 Одеського апеляційного господарського суду зі справи № 3/330/08 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.