808/1997/17 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств - 05.11.2018 Прийняття

У липні 2017 року Комунальне підприємство "Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів" (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2017 та 06.04.2017.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області дійшло помилкового висновку про те, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру. Відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо збільшення Підприємству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, збільшення суми за платежем "частина чистого прибутку господарських організацій" та застосування штрафних санкцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018, позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області № 0004042101, № 0004071401, № 0004081401 від 05 квітня 2017 року та податкове повідомлення рішення № 0003021304 від 06 квітня 2017 року;

- стягнуто на користь позивача судові витрати у сумі 32 911,51 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями, ГУ ДФС у Запорізькій області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову, невірно оцінивши при цьому докази, що містяться у матеріалах справи.

Підприємство у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу просить залишити без задоволення.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками документальної планової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2016 року, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2016 року, відповідачем складено акт від 20 березня 2017 року.

В акті перевірки викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності позивача порушень:

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.1, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України: занижено податок на прибуток за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2016 року на загальну суму 6286,00 грн., у тому числі у періодах: 2014 рік на суму 6286,00 грн., та завищено об'єкт оподаткування податком на прибуток на загальну суму 564 340,00 грн., у тому числі у періодах: 2015 рік на суму 546 340,00 грн., 1 квартал на суму 546 340,00 грн., півріччя 2016 року на суму 546340,00 грн., 3 квартал 2016 року на суму 546 340,00 грн.;

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України: занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 113 788,00 грн.;

- підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2016 року: несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи з фізичних осіб у сумі 13 916,71 грн.;

- підпункту 129.1.3 пункту 129.1, пункту 129.4 статті 129, підпункту 168.1.2 пункту 168.1, статті 168 Податкового кодексу України за несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб у травні 2014 року нарахована пеня;

- пункту 1 частини 2 статті 6, частини 2, частини 7 статті 8, частини 8 статті 9, частини 7 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

На цій підставі відповідачем 05.04.2017 та 06.04.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0004042101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в сумі 8730,00 грн.;

- № 0004071401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в сумі 1670682,00 грн.;

- № 0004081401, яким позивачу зменшено від'ємне значення на суму 501 779,00 грн.;

- №0003021304, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання в сумі 3479,18 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Запорізькій області мотивує тим, що під час перевірки Підприємство не надало належних доказів реального виконання укладеного з ТОВ "Автолев" договору; що

позивач здійснював реалізацію продукції за ціною, нижчою за її собівартість. Крім того, позивачем несвоєчасно перераховано податок на доходи з фізичних осіб.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України (2755-17) , Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

З огляду на приписи статей 14, 44, 138, 139, 198 Податкового Кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ГУ ДФС у Запорізькій області щодо порушення Підприємством вимог податкового законодавства та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) спростовано під час розгляду справи.

Так, залученими до матеріалів справи доказами належним чином підтверджено реальність виконання укладеного між позивачем та ТОВ "Автолев" договору купівлі-продажу №2802/13 від 28 лютого 2013 року, фактичне отримання Підприємством обумовленої цією господарською угодою продукції - вузлів для автомобілів, масла (автомобільні, технічні), краски автомобільної, тощо, та використання отриманого позивачем товару у його господарській діяльності.

Також обґрунтовано прийнято до уваги судами попередніх інстанцій, що власником позивача є Запорізька міська рада, яка є також замовником послуг та встановлює ціни на послуги Підприємства на рік, які не можуть бути змінені в подальшому.

Відтак,позивач свою діяльність здійснює виключно у межах державного регулювання цін на послуги, як зумовлено виконанням приписів Закону України "Про здійснення державних закупівель", а отже висновки, викладені в акті перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області про надання послуг нижче собівартості без аналізу собівартості кожної господарської операції не підтверджено належними доказами та розрахунками.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0003021304, яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 3479,18 грн., то колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначає наступне.

З матеріалів справи, пояснень сторін та змісту податкового повідомлення-рішення №0003021304 вбачається, що ГУ ДФС у Запорізькій області застосовано до Підприємства штрафні санкції на підставі приписів статті 127 Податкового Кодексу України за несвоєчасне перерахування податку на доходи з фізичних осіб.

Згідно з п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Вказаною нормою встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, утримання чи сплата податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Натомість коли мають місце нарахування, однак несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України (2755-17) , такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 вказаного Кодексу. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати, а не від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі N21-3694а15 та від 27 березня 2018 у справі NП/811/618/17.

З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про правомірність формування позивачем своїх податкових зобов'язань, оскільки в порушення приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), що кореспондується з частиною 2 статті 77 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017) відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.

Касаційна скарга ГУ ДФС у Запорізькій області не спростовує правильності доводів, якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018- без змін.