826/7088/16 Про визнання протиправними дії Уповноваженої особи Фонду ГВФО ПАТ "Банк" щодо невключення належних юридичній особі сум до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду ГВФО, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню коштів за договорами банківського вкладу (депозиту), зобов'язання Уповноваженої особи Фонду ГВФО додатково включити належні юридичній особі суми до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами - 02.11.2018 Прийняття

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Унікомбанк" Кононця Вадима Валерійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк", про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії;

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Аблова Є. В.) від 28 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В., Чаку Є. В.) від 19 червня 2017 року, встановив:

I. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" звернулось до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Унікомбанк" Кононця Вадима Валерійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк", в якому просило:

- визнати протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Унікомбанк" Кононця Вадима Валерійовича щодо відмови у включенні до реєстру акцептованих вимог кредиторів вимоги ТОВ "ТД "Сокар Україна" до ПАТ "Унікомбанк" в розмірі 10964781,82 грн.;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Унікомбанк" Кононця Вадима Валерійовича включити вимогу ТОВ "ТД "Сокар Україна" до ПАТ "Унікомбанк" в розмірі 10964781,82 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити вимогу ТОВ "ТД "Сокар Україна" до ПАТ "Унікомбанк" в розмірі 10964781,82 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що невчасне подання ним з поважних причин заяви до Фонду не може бути підставою для позбавлення його законних прав на включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" у повному обсязі.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалась.

7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. 22 березня 2018 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року у справі № 826/7088/16 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

9. Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року справу прийнято до провадження справу, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її розгляд в порядку письмового провадження.

10. Станом на 02 листопада 2018 року заперечення або відзиви від учасників справи до Суду не надходили.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 02 листопада 2015 року у справі № 914/2835/15 за позовом ТОВ "ТД "Сокар Україна" до ПАТ "Унікомбанк", за участі третьої особи - ТОВ "Агрохімзбут", про стягнення штрафних санкцій позов задоволено частково, а саме стягнуто з ПАТ "Унікомбанк" на користь ТОВ "ТД "Сокар Україна" 10211648,27 грн. - інфляційних втрат, 681044,94 грн. - 3% річних та 72088,61 грн. - судового збору.

12. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09 лютого 2016 року рішення Господарського суду Львівської області від 02 листопада 2015 року у справі №914/2835/15 залишено без змін.

13. 15 жовтня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України від 15 жовтня 2015 року № 704/БТ виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 188 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Унікомбанк".

14. 03 грудня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України від 03 грудня 2015 року № 856 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 216 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Унікомбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

15. 09 грудня 2015 року в газеті "Голос України" № 232 (6236) опубліковане оголошення про ліквідацію ПАТ "Унікомбанк".

16. 07 квітня 2016 року позивач звернувся до Уповноваженої особи із заявою від № 127, в якій просив включити вимоги ТОВ "ТД "Сокар Україна" до ПАТ "Унікомбанк" в розмірі 10964781,82 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів, за результатами розгляду якої уповноважена особа Фонду Кононець В. В. листом від 12 квітня 2016 року № 10-у/2-137 повідомив, що дана вимога не приймається, оскільки порушені терміни для її заявлення.

17. Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ "ТД "Сокар Україна", виходив із відсутності підстав для його задоволення, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту заявлення позивачем до Фонду (уповноваженої особи Фонду) про свої вимоги до ПАТ "Унікомбанк" в розмірі 10964781,82 грн. протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію ПАТ "Унікомбанк", у зв'язку з чим у уповноваженої особи Фонду були відсутні законні підстави для включення позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Унікомбанк" на суму 10964781,82 грн.

19. Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що законодавством, чинним на час існування спірних правовідносин, визначений перелік обов'язкових дій для включення кредитора (ів) до реєстру акцептованих вимог кредиторів, однією з яких, зокрема, є заявлення кредитором Фонду про свої вимоги до банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку.

20. Також звернули увагу, що законодавством не передбачено можливість визнання поважними причини пропуску строку та/або поновлення строку для заявлення кредиторами Фонду (уповноваженій особі Фонду) про свої вимоги до банку.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. Скаржник у своїй касаційній скарзі зазначає, що з моменту отримання судового наказу Господарського суду Львівської області від 23 лютого 2016 року № 914/2835/15 від Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, Уповноважена особа, у зв'язку із безумовною необхідністю, зобов'язаний був виконати приписи п.4.30 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого відповідно до п. 10 ч. 1 та п. 1 ч. 5 ст. 12, а також на виконання п. 13 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 05 липня 2012 року № 2, та подати Фонду гарантування пропозицію щодо затвердження змін до реєстру акцептованих вимог на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. При цьому враховуючи обставини даної справи, відхилити (не прийняти) таку пропозицію Фонд гарантування не мав права, оскільки обов'язковість виконання судових рішень, що набрало законної сили, всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, передбачена, в тому числі, Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

23. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

24. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

25. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

26. Згідно п.1, 7 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

27. Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

28. Як встановлено ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

29. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

30. Як свідчать матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до уповноваженої особи, направленим на включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Унікомбанк".

31. За змістом ст. 2, 3, 4, 37, 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон № 4452-VI (4452-17) ) на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

32. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

33. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

34. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

35. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

36. Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог юридичної особи до суб'єкта господарювання - Банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.

37. Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону № 4452-VI.

38. Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.

39. З аналізу наведених норм колегія суддів дійшла висновку про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.

40. Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридично-консалтингова компанія "Апріорі" вимоги випливають із зобов'язань Банку за укладеними між ними договорами, уповноважена особа Фонду та Фонд, у цьому випадку, діють як представники сторони договірних відносин.

41. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГПК України (1798-12) ) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів та інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

42. З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковим.

43. Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 826/5668/16, від 06 червня 2018 року у справі № 826/6506/16 та від 13 червня 2018 року у справі № 826/21368/15.

44. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

45. Згідно із ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

46. Відповідно до ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1).

47. Відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

48. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що за предметом спору та суб`єктним складом сторін, вказаний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства, а тому судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.