748/371/15-а Про визнання протиправними дії сільської ради щодо винесення рішення сільської ради про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, рішення сільської ради про надання особі дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд - 02.11.2018 Прийняття

за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, треті особи - ОСОБА_3 та Державна інспекція сільського господарства у Чернігівській області про визнання дій протиправними, визнання недійсними рішень, зобов'язання вчинити певні дії та скасування свідоцтва про право власності

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області (суддя Криворученко Д. П.) від 10 квітня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Костюк Л. О., Твердохліб В. А., Бужак Н. П.) від 04 червня 2015 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Чернігівського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 10 квітня 2015 року, просила:

- визнати протиправними дії Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області щодо винесення:

- рішення 24 сесії VI скликання Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 16 грудня 2014 року про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної у власність для ведення особистого селянського господарства та передачу у власність гр. ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,3433 га для ведення особистого селянського господарства в с. Мньов на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області;

- рішення 23 сесії VI скликання Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 03 жовтня 2014 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0847 га ріллі в АДРЕСА_1 на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області;

- рішення 24 сесії VI скликання Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 16 грудня 2014 року про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0847 га ріллі в АДРЕСА_1 на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,3433 га (кадастровий номер НОМЕР_1), видане на ім'я ОСОБА_3;

- зобов'язати Мньовську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області у відповідності до ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України на черговій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 17 березня 2014 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 на території Мньовської сільської ради.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач, серед іншого, зазначила:

- що вона є власницею житлового будинку АДРЕСА_1, який вона успадкувала після смерті бабусі ОСОБА_5. Також ОСОБА_5 на підставі рішення виконавчого комітету Мньовської сільської ради Чернігівського району від 23 жовтня 1997 року було виділено для приватизації земельну ділянку площею 0,50 га;

- 17 березня 2014 року ОСОБА_2 подала заяву до сільської ради про надання дозволу на виготовлення земельно-кадастрової документації прилеглої до її будинку земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з метою в подальшому її приватизації;

- рішенням Мньовської сільської ради від 16 грудня 2014 року позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації лише на 0,0847 га. При цьому рішенням цієї ж сесії сільської ради третій особі ОСОБА_3 було затверджено проект із землеустрою та передано у власність земельну ділянку площею 0,3433 га для ведення особистого селянського господарства на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, яка була передана їй за рахунок земельної ділянки (0,50 га), яка перебувала раніше у користуванні бабусі позивача ОСОБА_6, при цьому рішення про вилучення земельної ділянки і віднесення її до земель запасу сільською радою не приймалось;

- оскільки вона є спадкоємцем за заповітом до усього майна і прав ОСОБА_6, то саме вона має право на отримання у власність земельної ділянки якою користувалась покійна, зокрема ділянкою розміром 0,36 га (згідно генерального плану с. Мньов, земельна ділянка, яка перебувала у користування ОСОБА_6, на якій розташований будинок позивача має номер НОМЕР_2, розміром 0,36 га);

3. Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2015 року, позовну заяву задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення 24 сесії VI скликання Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 16 грудня 2014 року про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0847 га ріллі у АДРЕСА_1, Чернігівського району Чернігівської області, та зобов'язано відповідача на черговій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 17 березня 2014 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,25 га ріллі в АДРЕСА_1, Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Стягнуто з місцевого бюджету Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на користь позивача 46,84 грн, у відшкодування сплаченого судового збору, відповідно частини задоволених позовних вимог.

Цим же рішенням, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування рішення 24 сесії VI скликання Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 16.12.2014 року про затвердження проекту із землеустрою та передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,3433 га для ведення особистого селянського господарства на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, та визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,3433 га (кадастровий номер НОМЕР_1), видане на ім'я ОСОБА_3.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Змінено постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2015 року та викладено другий абзац резолютивної частини в такій редакції:

"Визнати протиправним та скасувати рішення 23 сесії VI скликання Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 03 жовтня 2014 року та рішення 24 сесії VI скликання Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 16 грудня 2014 року про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0847 га ріллі у АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача на черговій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 17 березня 2014 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,25 га ріллі в АДРЕСА_1, Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області".

В іншій частині постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2015 року - залишено без змін.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач у червні 2015 року звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просила частково скасувати постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2015 року та частково постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року, а справу в оскаржуваній частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України 30 червня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. 19 липня 2015 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення Мньовської сільської ради та ОСОБА_3, в яких відповідач та третя особа просять оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалась.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 19 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10 квітня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі № 748/371/15-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- позивач є власником житлового будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1, Чернігівського району Чернігівської області, отриманого нею у спадщину після смерті бабусі ОСОБА_5, на підставі рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 січня 2014 року. Це право позивач зареєструвала 27 лютого 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- згідно земельно-кадастрової книги та рішення № 106 від 23 жовтня 1997 року виконавчого комітету Мньовської сільради Чернігівського району, у покійної ОСОБА_5 перебувала у користуванні земельна ділянка площею 0,50 га, з яких пашня - 0,49 га, під забудовами - 0,01 га, та їй же було виділено у порядку приватизації земельну ділянку площею 0,50 га для ведення підсобного господарства;

- відповідно до викопіювання з генерального плану с. Мньов, Чернігівського району земельна ділянка, що перебувала у користуванні ОСОБА_5, на якій розташований будинок позивача ОСОБА_2, має номер НОМЕР_2, розміром 0,36 га;

- 17 березня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення земельно-кадастрової документації прилеглої до її будинку земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з метою в подальшому її приватизації;

- рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2014 року та рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 31 липня 2014 року встановлено, що 17 березня 2014 року позивач подала до Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області заяву, зареєстровану під № 76, у якій просила сільську раду надати відповідний дозвіл на виготовлення технічної документації для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтованою площею 0,25 га, що розташована по АДРЕСА_1. 16 травня 2014 року 21 сесія VI скликання Мньовської сільської ради Чернігівського району прийняла рішення про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1, в зв'язку з не набранням більшості голосів від загальної кількості депутатів присутніх на пленарному засіданні ради. До того ж, 03 грудня 2013 року рішенням 14 сесії VI скликання Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області було надано дозвіл ОСОБА_3 на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність змеленої ділянки орієнтовною площею 0,50 га із земель запасу, для ведення особистого селянського господарства на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області;

- цим же рішенням суду першої інстанції визнано недійсним рішення 14 сесії VI скликання Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 03 грудня 2012 року про надання дозволу ОСОБА_3 на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність змеленої ділянки орієнтовною площею 0,50 га із земель запасу, для ведення особистого селянського господарства на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та визнано недійсним рішення 21 сесії VI скликання Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 16 травня 2014 року про відмову ОСОБА_2 в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель у АДРЕСА_1; зобов'язано Мньовську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області повторно, на черговій сесії, розглянути заяву ОСОБА_2 від 17 березня 2014 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель у АДРЕСА_1, на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області;

- рішенням суду апеляційної інстанції рішення Чернігівського районного суду від 09 липня 2014 року, у частині визнання недійсним рішення 14 сесії VI скликання Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 03 грудня 2012 року про надання дозволу ОСОБА_3 на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність змеленої ділянки орієнтовною площею 0,50 га із земель запасу, для ведення особистого селянського господарства на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, скасоване і у задоволенні цієї позовної вимоги відмовлено. Рішення суд мотивував тим, що оскільки на грудень 2012 року ОСОБА_2 не була власником будинку, то надання дозволу ОСОБА_3 на складання проекту із землеустрою не порушувало прав позивача і не порушує її прав і на даний час, оскільки не тягне за собою виділення земельної ділянки ОСОБА_3;

- рішенням 23 сесії VI скликання Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 03 жовтня 2014 року надано ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0847 га ріллі у АДРЕСА_1, Чернігівського району Чернігівської області;

- рішенням 24 сесії VI скликання від 16 грудня 2014 року Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області встановлено, що розглянувши заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на території Мньовської сільської ради, керуючись п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до ст.ст. 12, 116, 118, 121 ЗК України, п. 12 розділу Х Перехідних положень ЗК України (2768-14) , сільська рада вирішила надати ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0847 га ріллі у АДРЕСА_1;

- у дослідженому наряді Мньовської сільської ради з оригіналами рішень сільської ради було встановлено, що при виготовленні оригіналу вищевказаного рішення, відповідальною особою сільської ради, було допущено помилку у році прийняття рішення, замість 2014 рік, вказано 2015 рік;

- згідно даних протоколу засідання сесії Мньовської сільради від 16 грудня 2014 року, депутати сільської ради приймаючи рішення про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою, вказали, що при наданні дозволу необхідно врахувати побажання межовиків щодо можливості проїзду до господарських будівель та звернули увагу на обмеження наявної площі земельної ділянки на яку претендує ОСОБА_2 Також депутати запропонували виділити земельну ділянку наявну по факту, тобто площі і конфігурації, яка б не суперечила наявним межовикам і сусідам. Рішення прийнято одноголосно;

- рішенням 24 сесії VI скликання Мньовської сільської ради від 16 грудня 2014 року про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3, останній передано у власність земельну ділянку площею 0,3433 га для ведення особистого селянського господарства на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. Своє право власності ОСОБА_3 зареєструвала 18 грудня 2014 року. До того ж, згідно рішення 14 сесії VI скликання Мньовської сільської ради Чернігівського району від 03 грудня 2012 року, ОСОБА_3 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,50 га із земель запасу для ведення особистого селянського господарства на території Мньовської сільської ради Чернігівського району. Даний дозвіл був дійсним протягом року. За заявою ОСОБА_3 від 15 серпня 2014 року ПП "Чернігів-Гео" було розроблено проект землеустрою, який було погоджено Управлінням Держземагенства у Чернігівському районі. Межі та план сформованої земельної ділянки були погоджені згідно протокольного рішення 23 сесії VI скликання Мньовської сільської ради.

12. Вважаючи дії та рішення відповідача протиправними, а свідоцтво про право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 незаконним, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого частково погодився апеляційний суд, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог виходили з оцінки фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також з аналізу норм національного законодавства у спірних правовідносинах.

14. Зокрема, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем порушено вимоги ст. 118 Земельного кодексу України (у редакції станом на 16 грудня 2014 року) щодо обґрунтованості та мотивованості під час прийняття рішення 24 сесії VI скликання Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 16 грудня 2014 року про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0847 га ріллі в АДРЕСА_1 на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, оскільки вказаним рішенням фактично не розглянута заява ОСОБА_2 від 17 березня 2014 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтованою площею 0,25 га.

15. Щодо правомірності прийняття рішення 24 сесії VI скликання Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 16 грудня 2014 року про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної у власність для ведення особистого селянського господарства та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,3433 га для ведення особистого селянського господарства в с. Мньов на території Мньовської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вказане рішення прийняте компетентним органом місцевого самоврядування, в межах повноважень та у відповідності до ст. 12, 22, 81, 116, 118, 122 Земельного кодексу України, відтак є правомірним.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Скаржник у своїй касаційній скарзі частково не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають частковому скасуванню, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій у зазначених судових рішеннях неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

17. Серед іншого скаржник зазначила, що судами попередніх інстанцій не враховано норми ч.1 ст. 120 та ч. 3 ст. 121 Земельного кодексу України, на підставі яких позивач має право на безоплатну передачу частини спірної земельної ділянки у власність.

18. Також, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, щодо вимог ч. 2 ст. 71 КАС України (у відповідній редакції), оскільки обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення суб'єктом владних повноважень покладається на відповідача.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

20. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

21. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

22. Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

23. На підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

24. Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

25. Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

26. Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

27. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

28. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального Кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

29. З матеріалів справи слідує, що земельна ділянка під будинком, який належить позивачу на праві приватної власності та прибудинкова територія навколо нього не входять до складу земельної ділянки на яку, згідно свідоцтва про право власності, оформлено право власності ОСОБА_3

Земельна ділянка площею 0,3433 га, яка згідно оскаржуваного рішення Мньовської сільської ради від 16 грудня 2014 року, передана у власність ОСОБА_3 є суміжною із земельною ділянкою на якій розміщено житловий будинок ОСОБА_2

Будучи спадкоємцем покійної ОСОБА_5, ОСОБА_2 вважає, що земельна ділянка, яка перебувала у користуванні ОСОБА_5 відповідає розміру 0,36 га (згідно генерального плану с. Мньов), та має складаєтися у тому числі із земельної ділянки, яка оскаржуваним рішенням Мньовської сільської ради від 16 грудня 2014 року, передана у власність ОСОБА_3

30. У вказаній справі, спір не обмежується правомірністю спірних рішень відповідача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2, а спрямований на фактичне скасування набуття права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства третьою особою ОСОБА_3 та володіння нею, яка, на думку позивача, передана їй (третій особі) у власність з порушенням установленого порядку, що унеможливлює визнання її власником цих земель.

31. З наведеного випливає, що спір, предмет якого охоплює перегляд рішення суб'єкта владних повноважень, яким у цій справі є Мньовська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області, стосується відносин щодо власності третьої особи на спірну земельну ділянку і з посиланням на певні конкретні обставини вказує на його належність до тих спірних правовідносин, які вирішуються за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.