ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
За позовом
|
Відкритого акціонерного товариства "Черкаська спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301"
|
|
До
|
Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"
|
|
Про
|
визнання недійсним договору
|
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача Шеретько В.О. –дов.
Від відповідача Колток О.І. –дов.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача –Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"про визнання такими, що припинились правовідношення за Договором іпотеки №1MG-1/30/07 /нерухомого майна –нежитлової нерухомості/ від 27.11.2007р зі змінами від 03.12.2007р; Договором іпотеки № MG -2/30/07 /нерухомого майна –нежитлової нерухомості/ від 03.12.2007р зі змінами від 03.12.2007р; Договором іпотеки /нерухомого майна - нежитлової нерухомості/ від 30.04.2009р.
Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 29.06.2010.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Між Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк"та Відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301"27.11.2007 року укладено Договір іпотеки №MG-1/30/07 /нерухомого майна - нежитлової нерухомості/ та 03.12.2007 року укладено Договір іпотеки №МG-2/30/07 /нерухомого майна - нежитлової нерухомості/ в забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг"перед Відповідачем за кредитним договором від 14.11.2007р №30/07 відповідно до умов якого, Відповідач зобов'язувався надавати Боржнику кредит у формі кредитної лінії в межах ліміту 4000000,00 грн. під не більше 14% річних та граничним строком повернення не пізніше 11.10.2010 року шляхом видачі траншів на підставі окремих додаткових угод.
Зазначеними договорами іпотеки в рамках Кредитного договору Позивачем забезпечувались зобов'язання Боржника перед Відповідачем за додатковими угодами до Кредитного договору, а саме:
- №1 від 27.11.2007р. щодо повернення траншу у розмірі 2 300 000.00 грн. з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 14% річних, строком повернення до 28.11.2008 року;
- № 2 від 30.11.2007р. щодо повернення траншу у розмірі 1 700 000.00 грн. з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 14% річних, строком повернення до 04.12.2008 року:
07.12.2007 року додатковою угодою № 3 до Кредитного договору Боржник та Відповідач дійшли згоди про встановлення з 07.12.2007р ліміту кредитної лінії в межах 5000000 грн/ з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами в розмірі не більше 15,5% річних.
Зобов'язання з повернення траншів, одержаних на підставі додаткових угод №№1-4 на загальну0, суму 5000000,00 грн. були виконані Боржником, внаслідок чого, на підставі додаткових угод №5-7 Відповідач надав Боржнику нові транші на загальну суму 5000000,00 грн. на новий строк. Будь-яких додаткових угод до договорів іпотеки щодо забезпечення повернення траншів, виданих згідно додаткових угод №5-7 не укладалось.
Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ч. 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").
Іпотечний договір повинен містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку").
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. З, абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку").
Позивач вважає, що дійсні зобов'язання Боржника перед Відповідачем (зміст, розмір зобов'язання, строк і порядок його виконання) закріплювались у додаткових угодах, на підставі яких надавались транші. Серед укладених між Боржником та Відповідачем додаткових угод, іпотекою Позивача були забезпечені лише додаткові угоди №1, 2, 3, 4. Зобов'язання за додатковими угодами №1, 2, 3, 4 припинились виконанням, проведеним належним чином. Іпотека Позивача припинилась у зв'язку з припиненням основного зобов'язання. Правовідношення за договорами іпотеки припинені у зв'язку з припиненням забезпеченого іпотекою основного зобов'язання.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:
14.11.2007 р. між Відповідачем та ТОВ "Корпорація Спецторг"було укладено кредитний договір №30/07, відповідно до якого Відповідач зобов'язався надати Боржнику кредитні послуги в рамках ліміту 4 000 000 грн. терміном до 11.10.2010 р. При цьому, кредитним договором передбачено, що умови і порядок надання, сума, строк та інші умови щодо кожної кредитної послуги визначатимуться у відповідній додатковій угоді до кредитного договору, а також додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору фінансування.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 27.11.2007 р. та 03.12.2007 р. між Відповідачем та Позивачем було укладено договори іпотеки №МG 1/30/07 та № МG 2/30/07 відповідно.
Умовами договорів іпотеки передбачено, що вони укладаються в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, під час укладання договору іпотеки його сторони досягли згоди щодо розміру, строку та порядку виконання зобов'язань за кредитним договором.
Протягом строку дії кредитного договору до нього були укладені додаткові угоди, що змінювали умови основного зобов'язання - відсоткову ставку, строк кредитування, тощо. Вказані додаткові угоди складені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками, та є невід'ємними частинами договору кредиту.
Тому, суд прийшов до висновку, що Позивач безпідставно вважає, що шляхом укладання додаткових угод зобов'язання припиняється, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.
Статті 598- 609 ЦК України містять вичерпний перелік підстав припинення зобов'язань, жодна з яких не мала місце протягом дії договору кредиту. Крім того, сам кредитний договір не містить умов, які передбачають припинення зобов'язань шляхом укладання додаткових угод, спрямованих на зміну таких зобов'язань.
Відповідно до п. 6.1. Договорів іпотеки вказані договори діють до повного виконання зобов'язань за основним договором (кредитним договором). Враховуючи те, що зобов'язання за кредитним договором Боржником чи будь-якою іншою особою не виконані, відповідно відсутні також і підстави для визнання договору іпотеки припиненим.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.