Представники сторін:

Від Позивача Шульган Д.Ю. –предст.

Від Відповідача Насвіщук Л.А. –предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Всеукраїнська громадська організація "Українська Академія Наук" (далі –Позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "КВО-Д"(далі –Відповідач), в якому просить суд розірвати інвестиційний договір № 8-0503/1 від 08.04.2003, укладений між Позивачем та Відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач не виконав своїх обов’язків, передбачених інвестиційним договором, внаслідок чого Позивач зазнав збитків, був позбавлений в значній мірі того, на що розраховував при укладенні договору та був змушений залучити інше підприємство –ТОВ "ВІР"для виконання покладених на Відповідача зобов’язань за спірним договором.

Відповідач у поданому до суду відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що зобов’язання за інвестиційним договором були виконані ним належним чином, що підтверджується, зокрема, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 у справі № 18/163, яке набрало законної сили.

09.06.2010, 30.06.2010 в судових засіданнях оголошувалася перерва згідно з ч. 3 ст. 77 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

08.04.2003 між Українською академією наук національного прогресу, правонаступником якої є Позивач, та Відповідачем був укладений інвестиційний договір № 8-0503/1 (далі –інвестиційний договір), згідно з п. 2.1 якого інвестор (Відповідач) зобов’язується здійснити інвестування будівництва Об’єкту, своїми (або залученими) силами закінчити будівництво Об’єкту, на умовах, передбачених цим договором та після введення об’єкту в експлуатацію державною комісією прийняти частину Об’єкту, визначену в п. 5.2 цього договору, у свою власність шляхом підписання акту приймання-передачі завершеного будівництвом Об’єкту, а замовник (Позивач) зобов’язується сприяти інвестору в завершенні будівництва об’єкту шляхом надання йому консультаційних та інших, зазначених у цьому договорі послуг, та після прийняття Об’єкту в експлуатацію державною комісією передати частину у власність інвестора шляхом підписання акту приймання-передачі завершеного будівництвом Об’єкту.

Об’єктом, відповідно до п. 1.4 інвестиційного договору, є незавершений будівництвом магазин "Промтовари", який знаходиться за адресою: м. Київ, ж/м "Святошин", 1 мікрорайон, ділянка 23 та належить на праві власності замовнику на підставі договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва № 757 від 26.03.2001.

Пунктом 5.2 інвестиційного договору передбачено, що замовник залишає в своїй власності частину об’єкту з площею забудови 25,2Ч15м = 378 кв. м, визначеною осями 9-5 та А-Ж, а також відповідну земельну ділянку. Друга частина забудови, визначена осями 1-5 та А-Ж площею 48Ч15=720 кв. м та відповідна земельна ділянка передається у власність інвестору.

Згідно з п. 8.2 інвестиційного договору об’єкт має бути зданий в експлуатацію до 26.03.2005.

В матеріалах справи знаходяться копії акту робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі, споруди, приміщення від 01.12.2005 та акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту від 31.03.2006.

З акту робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі, споруди, приміщення від 01.12.2005 слідує, що робоча комісія була утворена за розпорядженням Відповідача, а до її складу поміж інших членів включений Позивач.

Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту від 31.03.2006 був затверджений розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 15.05.2007 № 828 та підписаний членами комісії, у тому числі Позивачем.

Із вказаного акту слідує, що будівельно-монтажні роботи магазину "Промтовари"були закінчені в березні 2005 року; загальна площа об’єкту за архітектурно-будівельним паспортом складає 1 844,1 кв. м.

Відповідно до п. 29 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 № 1243 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів" (1243-2004-п) , що діяла на момент складання вказаного вище акту державної приймальної комісії від 31.03.2006, датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об’єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

Таким чином, Об’єкт був введений в експлуатацію 15.05.2007, тобто з порушенням встановлених в інвестиційному договорі строків.

Пунктами 4.1.1 –4.1.19 інвестиційного договору визначені обов’язки інвестора за договором, а саме: за свій рахунок відновити проектно-кошторисну та іншу, необхідну для будівництва Об’єкту документацію, а в разі необхідності внести до неї зміни та затвердити у встановленому порядку; за свій рахунок та від імені замовника отримувати необхідні дозволи та ордери на виконання будівельних робіт; замовити від імені замовника та за свій рахунок відведення земельної ділянки під Об’єкт та укласти договір оренди земельної ділянки, на якій знаходиться Об’єкт; в десятиденний термін після підписання цього договору прийняти в користування на період будівництва незавершений будівництвом Об’єкт від замовника шляхом підписання акту приймання-передачі будівельного майданчика; за свій рахунок нести відповідальність за утримання будівельного майданчика у відповідному стані, відповідати за охорону майна та виконання робіт на будівельному майданчику, його освітлення та огорожу; своїми або залученими силами та засобами та за свій рахунок закінчити будівництво Об’єкту в повному обсязі до 26.03.2005; щоквартально надавати замовнику акти виконаних робіт по будівництву Об’єкту; здійснювати будівництво Об’єкту відповідно до будівельних норм, правил та проектно-кошторисної документації; самостійно та за свій рахунок забезпечувати будівництво Об’єкту матеріально-технічними ресурсами (матеріалами, конструкціями, устаткуванням); виконувати функції замовника по будівництву у повному обсязі та за свій рахунок; самостійно здійснювати розрахунки з відповідними комунальними організаціями за використану на Об’єкті електричну енергію, воду, газ; у встановленому законодавством порядку здати Об’єкт в експлуатацію Державній технічній комісії; у триденний термін письмово повідомити замовника про прийняття Об’єкту в експлуатацію, строк передачі Об’єкту у власність інвестора вираховується з моменту письмового повідомлення замовника інвестором про прийняття об’єкту в експлуатацію; у місячний термін після здачі Об’єкту в експлуатацію прийняти визначену його частину у свою власність шляхом підписання акту приймання-передачі; у десяти денний термін після прийняття об’єкту у власність подати до Київської міської ради клопотання про оформлення права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться Об’єкт; самостійно оформити право власності на Об’єкт відповідно до чинного законодавства; в установлені цим договором строки здійснювати всі розрахунки з замовником.

За твердженням Позивача, Відповідачем не було виконано ряд обов’язків, що передбачені в п. 4.1 інвестиційного договору, а саме: не відновлена проектно-технічна документація; не отримано відповідні дозволи та ордери на виконання будівельних робіт; не виконано робіт по відведенню земельної ділянки під Об’єкт будівництва та не укладений договір оренди земельної ділянки, на якій знаходиться Об’єкт; не закінчено у повному обсязі будівництво Об’єкту до 26.03.2005; не надано актів виконаних робіт з будівництва; роботи виконувалися Відповідачем на Об’єкті з порушенням будівельних норм та правил, забезпечення матеріалами здійснювалося частково; функції замовника по будівництву Об’єкту Відповідачем не виконувалися у повному обсязі; Відповідач не приймав участі у здачі Об’єкту в експлуатацію Державній технічній комісії.

Позивачем була надана копія листа вих. № 05-05-05/1 від 05.05.2005, адресованого Відповідачу, в якому останній повідомлявся про те, що у зв’язку з невиконанням ним умов інвестиційного договору, Позивач просить терміново надати проектно-кошторисну документацію, акти виконаних робіт, документи, що підтверджують понесені Відповідачем витрати, та звільнити приміщення Позивача й передати ключі від цих приміщень.

Доказів направлення чи вручення Відповідачу зазначеного листа Позивачем надано не було.

07.07.2009 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 18/163 за позовом приватного підприємства "КВО-Д"до Всеукраїнської громадської організації "Українська академія наук"про зобов’язання виконати умови договору та за зустрічним позовом Всеукраїнської громадської організації "Українська академія наук"до приватного підприємства "КВО-Д"про визнання інвестиційного договору № 8-0503/1 від 08.04.2003 неукладеним задоволено частково первісний позов та зобов’язано ГО "Українська академія наук" передати у власність ПП "КВО-Д"частину об’єкту, визначену вісями 1-5 та А-Ж площею 48Ч15=720 кв. м шляхом підписання акту приймання-передачі закінченого будівництвом об’єкту. В зустрічному позові відмовлено повністю.

В рішенні Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 у справі № 18/163 встановлено, зокрема, що приватне підприємство "КВО-Д"належним чином виконало свої зобов’язання за інвестиційним договором № 8-0503/1 від 08.04.2003. При цьому, як вбачається з тексту рішення, судом досліджувалися обставини щодо виконання ПП "КВО-Д"обов’язків, передбачених пунктом 4.1 інвестиційного договору.

Вказане рішення набрало законної сили 13.04.2010.

В постанові Вищого господарського суду України від 13.04.2010, прийнятої за результатами перегляду в касаційному порядку рішень судів попередніх інстанції у справі № 18/163, зазначено, що в матеріалах справи міститься низка документів, які підтверджують здійснення приватним підприємством "КВО-Д"підрядних робіт на спірному об’єкті, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Семашка, 13, та свідчать про виконання своїх зобов’язань приватним підприємством "КВО-Д"за інвестиційним договором.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на те, що предметом судового розгляду у справі № 18/163 був спір між тими ж сторонами, що й у даній справі, та з приводу правовідносин між ними, які виникли на підставі інвестиційного договору, суд вважає доведеними обставини, встановлені в наведених вище судових рішеннях, зокрема, факт того, що приватне підприємство "КВО-Д"(Відповідач) виконало обов’язки, передбачені інвестиційним договором.

У позовній заяві Позивач вказує на те, що йому була завдана шкода у зв’язку з істотним порушенням Відповідачем своїх обов’язків за інвестиційним договором, яка проявляється в тому, що Позивач був змушений добудовувати Об’єкт власними силами шляхом залучення іншого підприємства –товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ВІР" (далі –ТОВ "НВП "ВІР").

Для доведення вказаного твердження, Позивач надав до суду копію інвестиційного договору № 1 від 13.10.2003, що був укладений між ним та ТОВ "НВП "ВІР"щодо того самого об’єкту, що й спірний інвестиційний договір.

Як вбачається зі змісту вказаного договору, на ТОВ "НВП "ВІР" як на інвестора покладалися такі ж обов’язки, що й на Відповідача за спірним інвестиційним договором, зокрема, щодо одержання за власний рахунок ордерів та дозволів на будівництво, укладення договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться об’єкт, здачі в експлуатацію завершеного об’єкту будівництва.

Згідно з п. 5.2 інвестиційного договору № 1 від 13.10.2003 ТОВ "НВП "ВІР"одержує у власність частину забудови, визначену осями 5-9 та А-Ж, а також відповідну земельну ділянку.

Таким чином, пунктом 5.2 інвестиційного договору № 1 від 13.10.2003 передбачена передача Позивачем ТОВ "НВП "ВІР"тієї площі об’єкту, що мала відійти Позивачу згідно зі спірним інвестиційним договором.

В п. 8.2 інвестиційного договору № 1 від 13.10.2003 передбачено, що об’єкт повинен бути зданий в експлуатацію до 26.03.2005. Суд не приймає до уваги зроблене в договорі від руки виправлення строку здачі об’єкту в експлуатацію з 26.03.2005 на 26.03.2007, оскільки воно не супроводжується застереженням про зміни, скріпленим підписами сторін. Крім того, пунктом 9.3 цього договору передбачено, що зміни та доповнення до договору оформлюються шляхом підписання між сторонами додатків та додаткових угод.

Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не вважає факт укладення Позивачем інвестиційного договору № 1 від 13.10.2003 з ТОВ "НВП "ВІР"належним доказом того, що Позивачу була завдана шкода внаслідок порушення Відповідачем умов спірного інвестиційного договору.

Так інвестиційний договір № 1 від 13.10.2003 був укладений незадовго після укладення спірного інвестиційного договору. При цьому Позивачем не надано доказів того, що станом на 13.10.2003 Відповідач не виконував свої зобов’язання за інвестиційним договором, що в свою чергу могло змусити Позивача залучити інше підприємство для добудови Об’єкту.

За результатами розгляду справи суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Оскільки спірний інвестиційний договір був укладений 08.04.2003, проте продовжує діяти після набрання чинності ЦК України (435-15) , питання про наявність підстав для розірвання цього договору вирішується згідно з нормами ЦК України (435-15) .

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зі змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України слідує, що суд може розірвати договір на вимогу однієї із сторін при одночасній наявності таких умов: порушення однією із сторін умов договору; завдання таким порушенням шкоди іншій стороні; внаслідок завдання шкоди інша сторона позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Доводи Позивача про те, що Відповідач не виконав обов’язки, передбачені пунктом 4.1 інвестиційного договору, спростовуються в досліджених вище судових рішеннях у справі № 18/163.

Водночас, судом встановлено, що Об’єкт був введений в експлуатацію з порушенням встановленого в інвестиційному договорі строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, Відповідач допустив прострочення виконання зобов’язання за інвестиційним договором щодо введення Об’єкту в експлуатацію.

Разом з тим, Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що внаслідок такого порушення йому була завдана шкода, у зв’язку з якою він у значній мірі позбавився того, на що розраховував при укладенні інвестиційного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що Позивачем не довів факту завдання йому Відповідачем істотної шкоди, суд не має підстав для застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82- 84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В позові відмовити повністю.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .