Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Товариство з обмеженою відповідальності "Українська аграрно-хімічна компанія" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Гульдас" про стягнення в сумі 35 251,92 грн.

03.10.2008 року Селянське (фермерське) господарство "Гульдас" подало зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору поставки № 21/8/2а від 26.04.2007 року, укладеного між сторонами.

Заявою від 14.10.2008 року позивач за первісним позовом змінив підставу позову.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 16.12.2008 року по справі № 18/160 (суддя Тимошевська В. В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 року по справі № 18/160 (головуючий суддя Сизько І. А., судді Кузнецова І. Л., Верхогляд Т. А.), первісний позов задоволено: стягнуто з СФГ "Гульдас" на користь ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" заборгованість в сумі 35 251,92 грн., а також 352,52 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Селянське (фермерське) господарство "Гульдас" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.12.2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 року, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема ст. 638 ЦК України, 265 ГК України (436-15) , ст. 43 ГПК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відводів складу суду не заявлено.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників сторін та третьої особи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевим судом встановлено, що з обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення з СФГ "Гульдас" позивач посилається на укладення між сторонами 26.04.2007 року договору поставки № 21/8/2а, фактичні поставки і отримання відповідачем товару за накладними № 21/8/16 від 26.04.2007 року і № 21/8/18 від 06.05.2007 року на загальну суму 48 011,56 грн.

За умовами договору поставки від 26.04.2007 року № 21/8/2а, доданого до заяви про зміну підстави позову, оригінал якого долучено до матеріалів справи, ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" (продавець) зобов'язалось передати у власність СФГ "Гульдас" (покупець) мінеральні добрива, та/або засоби захисту рослин, посівний матеріал, а покупець зобов'язався прийняти товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.

24.11.2008 року СФГ "Гульдас" заявило клопотання про призначення почеркознавчої і технічної експертизи, оскільки стверджує, що договір поставки, вказаний в заяві про зміну підстав позову, керівником відповідача не укладався. Аналогічна заява також подана відповідачем і на стадії апеляційного провадження.

Місцевий та апеляційні суди відмовили в задоволенні вказаної заяви, оскільки з аналізу ст. 41 ГПК України слідує, що судова експертиза повинна призначатися лише в разі дійсної потреби в спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Факт отримання товару не заперечується відповідачем. Відповідач зауважує лише на отримання ним неякісного товару і саме з цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

Судами встановлено, що матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між сторонами правовідносин з поставки товару.

Колегія суддів погоджується з висновком судів, що експертне дослідження договору поставки № 21/8/2а від 26.04.2007 року у редакції, прикладеній до заяви позивача про зміну підстави позову, немає вирішального значення для вирішення спору, оскільки в матеріалах справи наявні інші докази на підтвердження факту виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин. Клопотання відповідача про призначення експертизи задоволенню не підлягає.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанції при оцінці доказів в їх сукупності не порушили норми процесуального права, висновок про відхилення клопотання про призначення судової експертизи мотивований.

За змістом ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України переоцінка доказів не входить до компетенції касаційної інстанції.

Вищенаведене спростовує посилання скаржника на необхідність проведення експертизи для вирішення питання підписання договору поставки № 21/8/2а від 26.04.2007 року.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Колегія суддів вважає, що місцевий суд обґрунтовано зазначив, що в разі недодержання сторонами письмової форми правочину для з'ясування факту його вчинення та змісту слід застосовувати за аналогією ч. 2 ст. 205 ЦК України.

Вказана норма передбачає, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Суди встановили, що згідно накладних № 21/8/16 від 26.04.2007 року і № 21/8/18 від 06.05.2007 року продавцем через повіреного –ДП "Новомиргородський "Агрозахист" відпущено, а покупцем через уповноваженого за довіреностями отримано товар –кукурудзу ЛГ 2372 та кукурудзу гібрид Корнелі в загальній кількості 176 п/о на суму 48 011,56 грн.

Передачу товару було здійснено через повіреного - ДП "Новомиргородський "Агрозахист", з яким ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" 22.08.2003 року укладено договір № 8/1 що є договором доручення.

Отриманий товар відповідачем оплачено частково в сумі 12759,64грн., що підтверджується банківською випискою від 23.11.2007 року.

СФГ "Гульдас" заперечує вимоги про стягнення боргу з оплати товару, вказуючи на невідповідність отриманого товару біологічній характеристиці гібриду "Ліма Грей 23-72".

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вищенаведені обставини свідчать про фактичне виникнення між сторонами правовідносин з поставки товару.

Частинами 1 та 4 статті 268 ГК України встановлено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Скаржник в обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на неправомірне відхилення акта від 17.10.2007 року, як доказу невідповідність отриманого товару.

Колегія відхиляє дані твердження, оскільки судами встановлено, що наданий відповідачем акт від 17.10.2007 року про невідповідність отриманого товару біологічній характеристиці гібриду "Ліма Грей 23-72" складено через шість місяців після отримання товару, без участі представника позивача та відповідних спеціалістів. Відповідачем документально не підтверджено повноваження начальника відділу організації виробництва управління агропромислового розвитку Маловисківського району Будько В.А. і начальника управління агропромислового розвитку Маловисківського району Патрікан М.Т. встановлювати зафіксовані в акті обставини, складати і затверджувати такі акти. Також, зазначені в акті обставини не доводяться будь-якими доказами. Відповідач прийняв товар без зауважень щодо його якості.

Суди дійшли висновку, що акт від 17.10.2007 року не є належним доказом поставки неякісного товару, а переоцінка доказів до компетенції суду касаційної інстанції не віднесена.

Крім того, позивачем за первісним позовом на підтвердження відповідності якості поставленої продукції, а саме насіння кукурудзи ЛГ 23-72, надано сертифікат відповідності вказаного товару.

Колегія суддів вважає, що суди, враховуючи положення ст. ст. 174, 175, 265, 268 ГК України, ст. ст. 11, 202, 205, 207, 218, 655, 662, 692 ЦК України правомірно задовольнили позовні вимоги про стягнення з СФГ "Гульдас" заборгованості в розмірі 35 251,92 грн.

СФГ "Гульдас" підставою для визнання договору № 21/8/2а від 26.04.2007 року вважає, що договір від імені ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" підписано шляхом копіювання підпису та скріплено печаткою іншої юридичної особи, яка не є стороною правочину.

Частиною 2 статі 207 ЦК України (435-15) передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно частини 3 цієї ж статті використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази досягнення між сторонами згоди щодо підписання договору поставки № 21/8/2а від 26.04.2007 року в порядку, визначеному ч. 3 ст. 207 ЦК України.

В процесі вирішення спору відповідачем поставлено під сумнів доданий позивачем до заяви про зміну підстав позову договір поставки та повідомлено, що такий договір керівником СФГ "Гульдас" не укладався.

Матеріальні справи не містять будь-яких документів, які б свідчили про досягнення між сторонами згоди щодо підписання договору поставки №21/8/2а від 26.04.2007р. в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що зазначене вище, а також відтворення підпису шляхом копіювання за відсутності законодавчо передбачених випадків та згоди на зазначене між сторонами, свідчить про те, що договір поставки, щодо якого заявлено зустрічну позовну вимогу визнати недійсним, ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" не підписувався, з чого господарський суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що даний договір є неукладеним.

Отже, відсутні підстави для задоволення вимог зустрічного позову про визнання недійсним договору поставки.

Всі інші доводи скаржника зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки місцевого суду та суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду не вбачається.

Керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Гульдас" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 року по справі № 18/160 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.12.2008 року по справі № 18/160 залишити без змін.