ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАСТ-ТРАНС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина"штрафу за договором перевезення вантажу № ДГ-0020-329\09 від 20.07.2009 року у сумі 40 248,50 грн. Позов обґрунтований відповідними положеннями договору, за якими встановлено відповідальність Відповідача у вигляді штрафу за понаднормовий простій транспортних засобів під завантаженням та вивантаженням, зокрема, пунктами 4.1, 4.1.6, 6.1 та 6.5 договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2010 року порушено провадження у справі № 23/133 та призначено її розгляд на 08.04.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відклався.

За клопотанням сторін строк вирішення спору подовжено відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача у судовому засіданні заявив клопотання про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якого ціна позову склала 33 075,50 грн.

Представником Відповідача надано відзив на позовну заяву яким проти позову заперечує, мотивуючи своєчасним та належним виконанням зобов'язань щодо завантаження та вивантаження транспортних засобів Позивача.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.08.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

Позивачем та Відповідачем було укладено договір перевезення вантажу №ДГ-0020-392/09 від 20.07.2009 року.

Відповідно до пункту 1.1 договору № ДГ-0020-392/09 від 20.07.2009 року Позивач взяв на себе зобов’язання доставити автомобільним транспортом ввірений йому Відповідачем вантаж у міжміському, міжнародному сполученні (згідно заявки на транспортні послуги) до місця призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачеві), а Відповідач зобов’язався сплатити провізну плату за надані транспортні послуги відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору №ДГ-0020-392/09 від 20.07.2009 року Позивач здійснює перевезення вантажу на підставі письмових заявок на перевезення, що подаються Відповідачем. При цьому прийняття Позивачем заявки свідчить про його згоду здійснити перевезення вантажу на умовах, викладених у заявці (пункт 2.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.1.6 договору №ДГ-0020-392/09 від 20.07.2009 року Відповідач зобов’язаний забезпечити дотримання нормативних строків простою транспортного засобу як перед завантаженням і митним оформленням, так і під розвантаженням і митною очисткою (міжнародні перевезення) –не більше 48 (сорока восьми) годин, за виключенням вихідних і святкових днів.

Пунктом 4.1.8 договору № ДГ-0020-392/09 від 20.07.2009 року погоджено, що Відповідач зобов’язаний забезпечити (при міжнародних перевезеннях) безперешкодне митне оформлення вантажу на прикордонному переході протягом 24 годин.

Згідно із пунктом 5.3 договору № ДГ-0020-392/09 від 20.07.2009 року сплата грошової суми за кожне перевезення здійснюється Відповідачем на підставі акту виконаних робіт та CMR.

На підставі договору № ДГ-0020-392/09 від 20.07.2009 року сторонами було складено та підписано заявку на надання транспортних послуг за маршрутом Білорусія, м. Мінськ – Україна, м. Київ.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №ДГ-0020-392/09 від 20.07.2009 року та відповідної заявки, у період з 8.12.2009 року по 22.12.2009 року Позивачем було здійснено перевезення вантажу, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (СMR).

21-22.12.2009 року транспортні засоби прибули під розвантаження та були розвантажені.

Відповідач повністю розрахувався за виконане перевезення вантажу, що не заперечується сторонами.

Листом № 609 від 28.01.2010 року Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату штрафу за простій транспортних засобів.

Частиною першою статті 307 Господарського кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Положеннями статті 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у названому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплатити неустойку. Таким чином, неустойка застосовується виключно у випадках її встановлення законом або договором.

В даному випадку, Позивач просить стягнути штрафні санкції за понаднормовий простій транспортного засобів, передбачені, на його думку, пунктами 6.1 та 6.5 договору №ДГ-0020-392/09 від 20.07.2009 року.

Відповідно до пункту 4.1.6 договору № ДГ-0020-392/09 від 20.07.2009 року Відповідач повинен був забезпечити дотримання нормативних строків простою транспортного засобу, як перед завантаженням і митним оформленням, так і під розвантаженням і митною очисткою (міжнародні перевезення) –не більше 48 (сорока восьми) годин, за виключенням вихідних і святкових днів.

Згідно пункту 6.5 договору № ДГ-0020-392/09 від 20.07.2009 року за простій під завантаженням та вивантаженням понад встановлений строк (2 доби) Відповідач повинен сплатити Позивачу штраф з 1-го по 3-ій день суму, еквівалентну 50 доларам США за кожен день простою, з 4-го по 10 день –100 доларів США за кожен день простою при міжнародних перевезеннях. Будь-яке посилання на стягнення цього штрафу за недотримання визначеного п.4.1.6 договору № ДГ-0020-392/09 від 20.07.2009 року зобов’язання відсутнє.

Тобто, сторонами погоджено застосування штрафних санкцій за простій під "завантаженням" та "вивантаженням" понад встановлений строк (2 доби), та визначено розмір штрафних санкцій.

Відтак, сторони згідно статей 6, 627 Цивільного кодексу України в п. 6.5 договору № ДГ-0020-392/09 від 20.07.2009 року встановили відповідальність у вигляді штрафу за простій тільки при завантаженні та вивантаженні, при цьому не визначали будь-якої відповідальності за простій під митним оформленням та митною очисткою.

У той же час суд відзначає, що сторони за змістом пунктів 4.1.6, 6.5 договору № ДГ-0020-392/09 від 20.07.2009 року розрізняли можливі стадії перевезення (виконання договору), до складу яких включали, зокрема: завантаження, митне оформлення, митну очистку, вивантаження, проте відповідальність за порушення строків встановлена лише за несвоєчасне завантаження та вивантаження.

Відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) законодавство про автомобільний транспорт складається із зазначеного Закону, законів України "Про транспорт" (232/94-ВР) , "Про дорожній рух" (3353-12) , чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень (стаття 2 зазначеного Закону); організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (стаття 53 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 9 Конституції України та статтею 10 Цивільного кодексу України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Враховуючи, що між сторонами виникли відносини в галузі міжнародного дорожнього перевезення вантажів (перевезення по території Республіки Білорусі та України, а Україна є членом Конвенції (995_234) - Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів" (57-16) ), регулювання цих відносин має здійснюватися положеннями Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (995_234) , прийнятої в Женеві 1956 року, яка набрала чинності для України 17 травня 2007 року (далі –Конвенція).

Відповідно до ст.ст. 4, 5 Конвенції договір перевезення встановлюється накладною. Накладна складається в трьох оригінальних екземплярах, підписаних відправником та перевізником.

Виконання перевезень за договором підтверджується CMR №№0007290, 0007276, 0007287, 0007277, 0007286, 0007309, 0007291, відвідно до яких вивантаження здійснено протягом доби від прибуття під розвантаження (розділ 24 CMR містить місце для відміток "прибытие под разгрузку" та "убытие").

Тобто строк простою транспортних засобів під вивантаженням не перевищує встановленого для розвантаження строку 2 доби.

Щодо завантаження, Відповідачем надано лист РУП "Мінський тракторний завод"від 28.04.2010 року № 905-267/93, із якого вбачається, що транспортні засоби Позивача знаходилися на завантаженні (з урахуванням вихідних днів) також не більше 2 діб.

Отже, завантаження та вивантаження транспортних засобів Позивача було здійснено вчасно, а понаднормовий простій, як свідчать матеріали справи, виник під час проходження транспортними засобами (вантажу) митної очистки. Договором № ДГ-0020-392/09 від 20.07.2009 року та заявкою до нього відповідальність у вигляді штрафу за порушення строку розмитнення (митної очистки) не встановлена. Позивачем не надано будь-якого іншого документу, яким сторонами була погоджена відповідальність Відповідача за незабезпечення нормативного простою ТЗ під час розмитнення.

Посилання Позивача на пункт 6.1 договору № ДГ-0020-392/09 від 20.07.2009 року як на підставу для застосування штрафу не може бути прийняте судом.

Пункт 6.1. договору № ДГ-0020-392/09 від 20.07.2009 року встановлює загальні засади відповідальності сторін –у випадку порушення зобовязання, що виникає з цього договору, винна Сторона несе відповідальність згідно умов цього договору та діючого законодавства України. Сама ж відповідальність Сторін конкретизована у пунктах 6.2 та 6.3 договору № ДГ-0020-392/09 від 20.07.2009 року.

Отже, хоч пунктом 4.1.8 договору № ДГ-0020-392/09 від 20.07.2009 року погоджено, що Відповідач зобов’язаний був забезпечити (при міжнародних перевезеннях) безперешкодне митне оформлення вантажу на прикордонному переході протягом 24 годин, однак відповідальності за порушення зазначенного положення зазначеним договором не встановлено.

Крім того, згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

За змістом статей 6, 11, 15 Конвенції перевізник уповноважений робити запис у СМR "Особливі узгоджені умови" щодо відсутності необхідних документів для розмитнення чи про невручення їх іншій особі. За таких обставин у задоволенні позову з викладених у ньому підстав необхідно відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини п’ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

1. В позові відмовити.

Повне рішення складено: 12.08.2010 року.