Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Київводоканал"заборгованості за договором №116 у розмірі 7 876 611,08 грн. (у тому числі 6 768 838,37 грн. основного боргу; 473 818,69 грн. штрафу, 443 563,65 грн. пені, 133 752,62 грн. інфляційних втрат та 56 637,76 грн. трьох процентів річних).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за договором про постачання електричної енергії.

рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2009 року по справі №7/650 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 року рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2009 року –скасовано частко, стягнуто на користь Позивача основний борг, штраф, інфляційні втрати та три проценти річних. У задоволенні вимог про стягнення пені відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2010 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010 року та рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2009 року у справі №7/650 в частині стягнення штрафу, пені та судових витрат скасовано, справу №7/650 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2010 року порушено провадження у справі №7/650-23 / 446 та призначено її розгляд на 21.09.2010 року.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги про стягнення штрафу та пені, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача проти вимог про стягнення пені та штрафу заперечував.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.09.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

Позивачем та Відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії №116 від 10.01.1991 року, відповідно до якого Позивач зобов’язався продати електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Відповідачу, а останній –оплатити вартість використаної електричної енергії згідно з умовами договору.

При попередньому розгляді справи судами встановлено, що Відповідач допустив виникнення заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 6 768 838,37 гривень.

Позивач звернувся до суду, зокрема із вимогою про стягнення пені та штрафу.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

При попередньому розгляді справи судами встановлено, що Відповідач не виконав свої зобов’язання у строки встановлені договором.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 443 563,65 грн. пені.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України пеня є одним із видів забезпечення виконання зобов’язань. Стаття 547 Цивільного кодексу України встановлює вимоги до форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язань та визначає, що правочин вчинений з недодержанням письмової форми є нікчемним.

Таким чином, нарахування пені Позивачем на суми простроченої оплати за спожиту електроенергію за відсутності відповідної угоди між сторонами не має правового підґрунтя.

Позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7 % від суми боргу за несвоєчасну оплату електроенергії суд визнає такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Зі змісту частини другої статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що даний штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов'язання.

Оскільки, за умовами договору №116 від 10.01.1991 року обов’язком Відповідача було проведення своєчасних оплат за надані послуги, то вимоги Позивача щодо стягнення штрафу є безпідставними.

Порядок застосування санкцій за порушення грошового зобов'язання передбачено частиною шостою зазначеної статті, якою не визначено конкретного розміру цих санкцій, які могли бути визначені у договорі укладеному між сторонами.

Таким чином, у Позивача відсутня правова підстава для нарахування та стягнення з Відповідача у даному випадку штрафу за порушення грошового зобов’язання.

Встановивши відсутність правової підстави, яку Позивач поклав в основу своєї вимоги до Відповідача, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно до задоволених вимог.

На користь Позивача підлягають поверненню з Державного бюджету України надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -

1. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу відмовити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) на користь акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 22 530,03 грн. (двадцять дві тисячі п’ятсот тридцять гривень 03 копійки) державного мита та 208,51 грн. (двісті вісім гривень 51 копійку) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) з Державного бюджету України надмірно сплачені витрати на інфорамаційно-технічне забезпечення судового процесу, перераховані платіжним дорученням №1759 від 06.05.2009 року у розмірі 76,50 грн.(сімдесят шість гривень 50 копійок) та платіжним дорученням №3485 від 26.06.2009 року у розмірі 194,50 грн. (сто дев’яносто чотири гривні 50 копійок).

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 22.09.2010 року.