3/31 Про стягнення заборгованості по фінансовим допомогам та бюджетним позичкам - 14.09.2010 Прийняття

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Заставнівського району Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Заставнівському районі звернувся до Публічного акціонерного товариства "Зерно"з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 2187140,80 грн., з яких 8393,80 грн. заборгованості по фінансовим допомогам та 2178747 грн. заборгованості по бюджетним позичкам.

В обґрунтування своїх позовних вимог, прокурор посилається на акти передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці за державним замовленням 1996-1997 роках, наданих заготівельному підприємству для авансування закупівлі зерна, які складені між органом Державного казначейства України (третьою особою) та відповідачем, як заготівельним підприємством.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, оскільки вважає, що позивачем не надано будь-яких бухгалтерських або банківських документів в підтвердження перерахування відповідачу спірної суми бюджетної позички, а також стверджує про факт відсутності укладених між сторонами договорів.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 17.03.2010 року порушено провадження у даній справі.

Ухвалами господарського суду розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі, заявою сторін про розгляд справи за межами двохмісячного строку.

Востаннє, ухвалою від 26.08.2010 року, розгляд справи відкладено на 14.09.2010 року.

На день вирішення спору, 14.09.2010 року, прокурор та представник позивача наполягають на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на підстави зазначені ним у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, що не перешкоджає вирішенню спору без його участі. При цьому, від третьої особи надійшли витребувані господарським судом для огляду, оригінали актів доданих до позовної заяви.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши подані учасниками судового процесу документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.

Публічне акціонерне товариство "Зерно"зареєстровано Заставнівською районною державною адміністрацією 30.12.1997 року.

26.02.1998 року товариство узято на облік в органах державної податкової служби.

Відповідно до статуту відповідача, Товариство є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Зерно", яке було засноване відповідно до наказу Регіонального відділення ФДУ по Чернівецькій області, шляхом перетворення Заставнівського державного хлібоприймального підприємства у ВАТ "Зерно".

На підставі подання Держказначейства від 04.01.2010 року, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості по фінансовим допомогам та бюджетним позичкам на загальну суму 2187140,80 грн.

Судом досліджено наявні в матеріалах справи копії актів передачі-прийому заборгованості по фінансовим допомогам та бюджетній позичці за державним замовленням 1996, 1997 років та їх оригінали, які складені між третьою особою та заготівельним підприємством –Заставнівським ХПП, а в подальшому –ВАТ "Зерно".

Так, позовні вимоги обґрунтовані актом від 24.07.1996 року на суму 1532000000 крб., актом від 25.11.1996 року на суму 8139,97 грн., актом від 31.12.1996 року на суму 21141,41 грн., актом від 31.12.1996 року на суму 55201,91 грн., актом (без дати) на суму 32813816348 крб., актом від 14.07.1997 року на суму 10125 грн., актом від 15.07.1997 року на суму 145000 грн., актом від 15.07.1997 на суму 163300 грн., актом від 25.07.1997 на суму 425280 грн., актом від 25.10.1998 на суму 7716 грн., актом від 05.11.1998 на суму 677,80 грн., актом від 26.03.2003 року на суму 849300 грн.

Господарським судом, при наданні правової оцінки спірним правовідносинам, взято до уваги, що, починаючи з 1995 року закупівля зерна і сортового насіння у сільгоспвиробників для держконтракту і держзамовлення проводились за рахунок наданих державою бюджетних позичок.

Зазначені правовідносини врегульовані постановою Кабінету Міністрів "Про стан підготовки до збиральних робіт і формування державного контракту на закупівлю зерна у 1995 році"від 31.05.1995 №370 (370-95-п) , постановою Кабінету Міністрів України "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік"від 12.03.1996 №323 (323-96-п) та постановою Кабінету Міністрів України "Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році"від 04.02.1997 №124 (124-97-п) .

З метою виконання зазначених постанов були затверджені відповідні Порядки, а саме: спільним наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 12.07.1995 № 119/109/193, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.1995 за №334/870 (z0334-95) , затверджено Порядок надання і повернення державної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур; спільним наказом Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11.04.96 № 72/113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.06.1996 за № 265/1290 (z0265-96) затверджено Порядок надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року; спільним наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України та Державної акціонерної компанії "Хліб України"від 04.03.1997 №70/54/18, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.06.1997 за № 212/2016 (z0212-97) затверджено Порядок надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року.

Відповідно до вказаних Порядків, безвідсоткова бюджетна позичка надавалась фінансовим відділенням державного казначейства за трьохсторонніми угодами, укладеними цими органами з заготівельним (переробним) підприємством та сільгосптоваровиробником.

Державним замовником на поставку продовольчого зерна до державних ресурсів був Мінсільгосппрод і ДАК "Хліб України", заготівельні та переробні підприємства і організації якого мали укладати з товаровиробниками (виконавцями державного замовлення) державний контракт на закупівлю зерна. При цьому, надання бюджетної позички рай (міськ) фінвідділами чи органами державного казначейства здійснювалось або шляхом авансування оплати витрат сільгоспотоваровиробників на закупівлю пально-мастильних матеріалів, насіння, міндобрив, засобів захисту рослин, запчастин, сільгосптехніки, витрат на капремонт техніки та погашення установам банків заборгованості по кредитах тощо на підставі поданих товаровиробниками документів (рахунків-фактур, товаротранспортних накладних та ін.), або шляхом надання позички у вигляді матеріально-технічних ресурсів, в т.ч. зерно- і кормозбиральних комбайнів. Фіноргани забезпечували облік укладених контрактів та надання авансів в розрізі товаровиробників та заготівельних організацій, а останні забезпечували окремий облік зерна, прийнятого від товаровиробників, і проводили остаточні розрахунки з ними за поставлене зерно після відшкодування товаровиробниками суми авансу.

Контроль за виконанням держконтракту (держзамовлення) покладався на Мінсільгосппрод, ДАК "Хліб України"і заготівельні організації, а за наданням та поверненням бюджетних позичок –на Мінфін, фінансові органи, органи держказначейства.

Відповідальність перед фінорганами за підсумками проведених ними документальних перевірок несли товаровиробники (за недопоставку зерна на суму отриманого авансу) та заготівельні організації (за неповернення бюджетних позичок).

Разом з тим, як встановлено судом на підставі матеріалів справи, будь-яких бухгалтерських та/або банківських документів на підтвердження перерахування відповідачу і отримання ним спірної суми бюджетної позички ні податковим органом, ні органом держказначейства не надано. При цьому, враховується, що фінансовими органами та органами державного казначейства не було виконано вимог Порядків щодо обов’язкового укладання договорів про надання бюджетної позички, що унеможливлює встановити особу відповідальну за її повернення і межі відповідальності.

Крім того, судом вставлено, що вказаними відповідальними органами, у встановленому порядку не велись особові рахунки стосовно осіб, яким видавалась бюджетна позичка, не вживались заходи, встановлені Законом України "Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу" (2237-14) щодо реструктуризації бюджетної заборгованості, не здійснювалась звірка розрахунків за бюджетною позичкою, не контролювались, встановлені законодавством строки її повернення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази (первинні документи) фактичного перерахування та отримання відповідачем бюджетних позичок за рахунок державного бюджету у 1996-1997 роках, що унеможливлює задоволення позову про стягнення заборгованості за такими позичками.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України у справах №18/19 (10/128ад) від 03.09.2009 року та №2/145-28/57 від 07.11.2006 року.

Відповідно до частини першої статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а частиною першою статті 43 цього кодексу встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Досліджені в процесі розгляду справи докази, в розрізі встановлених вищезазначених обставини справи та вимог чинного законодавства України, дають господарському суду зробити висновок про необґрунтованість позовних вимог, у зв’язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, с у д –

У задоволенні позову відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.