07/173-10-4/233пд Про визнання договору поставки продукції недійсним - 02.09.2010 Прийняття

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання договору поставки продукції №50Сжд від 12.09.2008 від 12.09.2008 недійсним.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву № 30-3-98 від 18.08.2010та у додатковому відзиві на позовну заяву № 30-3-100 від 01.09.2010, позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що

- позивач зазначені кошти прийняв та розпорядився ними за цільовим призначенням, вказаним у кредитному договорі;

- при укладенні кредитного договору та договору застави транспортних засобів, з боку позивача зазначені договори підписувалися Кукушкіним Олександром Робертовичем;

- посилання позивача на те, що Кукушкін О.Р. не мав належних повноважень для підписання кредитного договору не відповідає дійсності, та спростовується наявними у матеріалах

кредитної справи банку документами, що підтверджують повноваження Кукушкіна О.Р., а саме: Статутом ТОВ "БК "Єлисей"(розділ 4); рішенням власника товариства від 05.09.2006 ;наказом директора товариства № 6 від 07.09.2006; рішенням власника товариства від 18.10.2010;

- власник позивача Дмітрієва О.М. рішенням від 05.09.2006 надала право першого підпису всіх видів документів товариства виконавчому директору Кукушкіну О.Р. з 14.09.2006;

- Кукушкін О.Р. на час підписання Кредитного договору був наділений належними повноваженнями на підставі рішення власника ТОВ "БК "Єлисей" Дмітрієвої О.М., відповідно до положень Статуту товариства;

- на теперішній час кредитні кошти позивачем відповідачу не повернені, проценти за користування цими коштами не сплачені, заборгованість за кредитним договором складає: 1 500 000,00 грн. – заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість);878 020,60 грн. –заборгованість за процентами, та з інших підстав, викладених у відзиві.

Позивач звернувся з даною позовною заявою про визнання кредитного договору (відновлювальна кредитна лінія) № 010/09-13/521/Г-1 від 09.11.2006 недійсним.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши доводи представника позивача суд прийшов до наступного:

Між Відкритим акціонерним товариством "Райффазен Банк Аваль"(відповідачем) та ТОВ "БК "Єлисей" (позивачем) укладена Генеральна угода про надання кредитних ресурсів № 010/09-13/521/Г від 09 листопада 2006 року (далі- Генеральна угода).

В рамках Генеральної угоди між позивачем та відповідачем 09 листопада 2006 року укладено кредитний договір № 010/09-13/521/Г-1, за яким позичальнику відкрито відновлювальну (револьверну) кредитну лінію в сумі 1 500 000,00 грн., строком до 08.11.2007, зі сплатою 19,5 % річних, для поповнення обігових коштів.

Позивачем до матеріалів справи наданий кредитний договір ( відновлювальна кредитна лінія) № 010/09-13/521/Г-1 від 09.11.2006 (а.с.6-11)

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що кредитний договір ( відновлювальна кредитна лінія) № 010/09-13/521/Г-1 від 09.11.2006 був підписаний виконуючим директором Кукушкіним Олександром Робертовичем, діючим на підставі Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Єлисей", але без належних правових підстав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши за матеріалами справи доводи представників сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про не обґрунтованість позову виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За змістом статті 202 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) договір є однією з форм правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є інші юридичні факти.

Згідно ч. 5 ст. 11 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Загальні підстави та наслідки недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК України, за якою підставою недійсності правочину є не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватися в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності правочину.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 (v0009700-09) ( далі - Постанова Пленуму) правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Доводи позивача викладені у позові спростовуються матеріалами справи.

У якості підстави заявленої вимоги при визнання кредитного договору (відновлювальна кредитна лінія) № 010/09-13/521/Г-1 від 09.11.2006 недійсним, позивач посилається на вимоги ст.ст. 207, 208, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до Постанови Пленуму (v0009700-09) , ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як

однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першої -третьої, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України. Тобто недійсною може бути визнана лише укладена угода.

Позивач ґрунтує позовні вимоги на обставинах, що кредитний договір ( відновлювальна кредитна лінія) № 010/09-13/521/Г-1 від 09.11.2006 був підписаний виконуючим директором Кукушкіним Олександром Робертовичем, діючим на підставі Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Єлисей", але без належних правових підстав.

Враховуючи обґрунтування позивача відносно того, що кредитний договір ( відновлювальна кредитна лінія) № 010/09-13/521/Г-1 від 09.11.2006 був підписаний виконуючим директором Кукушкіним Олександром Робертовичем, діючим на підставі Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Єлисей", але без належних правових підстав не можна визнати недійсним.

Як вбачається, в рамках Генеральної угоди між позивачем та відповідачем 09.11.2006 укладено кредитний договір № 010/09-13/521/Г-1, за яким позичальнику відкрито відновлювальну (револьверну) кредитну лінію в сумі 1 500 000,00 грн., строком до 08.11.2007, зі сплатою 19,5 % річних, для поповнення обігових коштів.

У забезпечення виконання зобов‘язань за вищевказаною Генеральною угодою про надання кредитних ресурсів між позивачем та відповідачем 09.11.2006 укладено договір застави( далі- Договір застави), посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу, зареєстрований у Реєстрі за № 4623, згідно якого в заставу надані:

- екскаватор колісний марки ЕТЦ-1609, випуску 2006 року, заводський № 380045, двигун № 703450, № 439478, реєстраційний № 13533 ЯА, зареєстрований Луганською ОІ ДТН 14.08.2006 р., належить Заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію машини АБ № 348066;

- екскаватор колісний Borex 2203, випуску 2006 року, заводський № 198303, двигун № 701714, № 80830008, реєстраційний № 13534 ЯА, зареєстрований Луганською ОІ ДТН 14.08.2006 р., належить Заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію машини АБ № 348067.

Отже, за умовами Кредитного договору відповідач надав позивачу кредитні кошти, отримання яких підтверджено меморіальним ордером № 8260 від 09.11.2006, за яким відповідач перерахував кредитні кошти на поточний рахунок позивача, чим у повному обсязі виконав свої зобов’язання за Кредитним договором (а.с.12).Позивач зазначені кошти прийняв та розпорядився ними за цільовим призначенням, вказаним у договорі.

Слід зазначити, що при укладенні Кредитного договору та договору застави транспортних засобів, з боку позивача зазначені договори підписувалися Кукушкіним Олександром Робертовичем.

Ствердження позивача, що кредитний договір ( відновлювальна кредитна лінія) № 010/09-13/521/Г-1 від 09.11.2006 був підписаний виконуючим директором Кукушкіним Олександром Робертовичем, діючим на підставі Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Єлисей", але без належних правових підстав судом до уваги не приймаються та спростовуються матеріалами справи.

Наданими відповідачем до матеріалів справи копіями документів та наявними у матеріалах кредитної справи Банку ( відповідача) документами, підтверджуються повноваження Кукушкіна О.Р., а саме: Статутом ТОВ "БК "Єлисей"(розділ 4); рішенням власника товариства від 05.09.2006;наказом директора товариства № 6 від 07.09.2006;рішенням власника товариства від 18.10.2010(а.с.29-39).

Так, розділом 4 Статуту ТОВ "БК "Єлисей"передбачено, що управління товариством здійснюється його власником безпосередньо або через директора. Директор має право передавати окремі повноваження керівникам окремих підрозділів і формувань, тільки після одержання письмової згоди власника товариства.

Як вбачається, власник ТОВ "БК "Єлисей" Дмітрієва О.М. рішенням від 05.09.2006 надала право першого підпису всіх видів документів товариства виконавчому директору Кукушкіну О.Р. з 14.09.2006 року.

За наказом директора ТОВ "БК "Єлисей" Курілова Г.В. від 07.09.2006 № 6, у зв’язку з виробничою необхідністю, з метою оперативного управління товариством, право першого підпису всіх видів документації товариства (фінансових, договірних, гарантійних документів тощо) надано виконавчому директору Кукушкіну О.Р. з 14 вересня 2006 року(а.с.38).

рішенням власника ТОВ "БК "Єлисей" від 18.10.2006 право підпису зазначеного вище Кредитного договору, договорів забезпечення, а також інших документів надано виконавчому директору ТОВ "БК "Єлисей"Кукушкіну О.Р.(а.с.39)

На підставі викладено, суд вважає, що Кукушкін О.Р. на час підписання Кредитного договору був наділений належними повноваженнями на підставі рішення власника ТОВ "БК "Єлисей" Дмітрієвої О.М., відповідно до положень Статуту товариства.

Слід зазначити, що 09.11.2006 (у день підписання Кредитного договору) між ВАТ"Райффайзен Банк Аваль"в особі Луганської обласної дирекції АППБ "Аваль"(відповідачем) та ТОВ "БК "Єлисей" (позивачем) в особі виконавчого директора Кукушкіна О.Р. в забезпечення зобов’язань позивача за Кредитним договором було підписано договір застави від 09.11.2006, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Сухановим В.І. та зареєстрований у реєстрі за № 4623 (а.с.32-33).

Таким чином, визначений законом процес нотаріального посвідчення правочинів спрямований на забезпечення законності і максимальний захист прав та законних інтересів їх учасників. Поряд з іншим він передбачає встановлення особи, що звертається до нотаріуса, або її представника, перевірку їх дієздатності, з’ясування дійсних намірів сторін на укладення договору, роз’яснення їм змісту договору та його юридичних наслідків, перевірку поданих для вчинення нотаріальної дії документів на предмет відповідності закону, перевірку чи не знаходиться в обтяженні майно та інше.

Враховуючи, що нотаріально посвідчений договір застави укладався між позивачем та відповідачем у забезпечення зобов’язань позивача за вищевказаним Кредитним договором, який підписав Кукушкін О.Р., під час вчинення цього правочину нотаріусом були перевірені всі документи щодо цього правочину, у тому числі і Кредитний договір, правомірність його вчинення та повноваження представників сторін, які брали участь у правочині.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умовах договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплати проценти.

Вказані докази свідчать про те, що кредитний договір (відновлювальна кредитна лінія) № 010/09-13/521/Г-1 від 09.11.2006 виконувався обома сторонами, а тому немає підстав для визнання його неукладеним. Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 21.02.2007 року у справі № 07/401-05.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 (v0009700-09) , відповідно до частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсний правочин, який не вчинено.

Вказані докази, які надані відповідачем та викладені у відзиві на позовну заяву, вказують на те, що договір виконувався обома сторонами, а тому немає підстав для визнання спірного договору недійсним.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги слід визнати необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити з віднесенням судових витрат на позивача.

У судовому засіданні 13.05.2010 за згодою представника відповідача була оголошена лише вступна та резолютивна частина рішення.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по держмиту та судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 202, 203, 215, 638, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.