Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників: позивача –

відповідача –Терещенка О.В.,

розглянувши касаційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Феодосії" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2008 року у справі за позовом ТзОВ "Український промисловий проект" до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Феодосії" про стягнення 334642, 22 грн.,

У квітні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача про стягнення 200000 грн. заборгованості та 134642,22 грн. штрафних санкцій.

Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Феодосії" звернулось до суду з зустрічною позовною заявою про стягнення 196640 грн. збитків за недопоставку труб.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 7-28 жовтня 2008 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2008 року рішення суду скасоване в частині відмови в задоволені первісного позову. Позов ТзОВ "Український промисловий проект" задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки №2 від 14 червня 2004 року в розмірі 200000 грн., пені в сумі 18456 грн., судові витрати. В іншій частині в позові відмовлено. В решті частині рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Феодосії" просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 14 червня 2004 року між сторонами у справі був укладений договір поставки №2, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує наступний товар –труба діаметр 820 мм в кількості 250 тон.

Згідно п.2.2 вказаного договору загальна сума договору становить 1000000 грн.

За умовами вказаного договору Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Феодосії" сплатило 800000 грн., тобто на час звернення до суду заборгованість за укладеним договором склала 200 000 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як правильно встановлено судами попередніх судових інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий проект" звернулось до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Феодосії" з вимогою №8 від 13.01.2006 року про сплату боргу за укладеним договором поставки № 2.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за первісним позовом було сплачено позивачеві вартість поставленого товару на суму 800000 грн.

Решта зобов’язання по сплаті отриманого товару за укладеним договором поставки відповідачем за первісним позовом належним чином виконано не було.

Згідно ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Тому, обгрунтовано постановою апеляційного господарського суду скасовано рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні первісного позову та стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача заборгованість за укладеним договором поставки №2 від 14.06.2004 року в сумі 200000 грн. та пені в сумі 18456 грн.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову про стягнення 196640 грн. збитків, як такого, що суперечить чинному законодавству України.

За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2008 року залишити без змін, а касаційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Феодосії" – без задоволення.