Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзенцева Є.І., при секретарі Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (представляє інтереси особисто, НОМЕР_1), до суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (представник ОСОБА_3, довіреність від 06.09.10 року) про визнання недійсним договору оренди від 01.07.09 року, а також за зустрічною позовною завою суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 до суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про визнання права власності на будівлю торгівельного павільйону із зупиночним комплексом загальною площею 99,1 м2, що розташована за адресою АДРЕСА_1,

Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 (далі – Підприємець) звернувся до суду з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (далі – Наймодавець) про визнання недійсним договору оренди від 01.07.09 року, за яким Підприємець отримав у тимчасове оплатне користування будівлю торгівельного павільйону із зупиночним комплексом загальною площею 99,1 м2, що розташована за адресою АДРЕСА_1 (далі – Приміщення). Підґрунтям заявленого позову є те, що відповідач не має прав власності на предмет оренди та здійснив перепланування нерухомості, через що позивач втратив інтерес до правовідносин за Договором.

Представник Підприємця підтримав позовні вимоги.

Наймодавець в порядку статті 60 ГПК України звернувся до суду із зустрічним позовом до Підприємця про визнання права власності на Приміщення. Позовні вимоги Наймодавця ґрунтуються на невизнанні Підприємцем зазначеного права, що, на думку Наймодавця, порушує речові права на Приміщення, оскільки Наймодавець не в змозі ефективно використовувати Приміщення у власній підприємницькій діяльності через наявність спору щодо належності цієї нерухомості.

Представник Наймодавця в судовому засіданні підтримав позовні вимоги зустрічної позовної заяви та вказав на безпідставність вимог Підприємця.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що зустрічний позов Наймодавця підлягає задоволенню, наразі у задоволенні позову Підприємця слід відмовити, виходячи з наступного.

Наймодавцю згідно рішення виконавчого комітету Макіївської міської № 13/66 від 29.12.99 року передано у строкове оплатне користування на 49 років земельна ділянку по АДРЕСА_1 для функціонування магазину та зупиночного комплексу громадського транспорту. Докази внесення Наймодавцем земельного податку – залучені до матеріалів справи.

Наймодавець на виділеній органом місцевого самоврядування земельній ділянці спорудив та стала володільцем Приміщення.

В порядку статті 12 Закону України "Про власність в Україні" (станом на момент спорудження Приміщення) та статей 328 та 331 ЦК України Наймодавець є власником новоствореної речі Приміщення, причому презумпція правомірності зазначеного речового права визначена законом – статтею 328 ЦК України.

Надані суду технічні висновки спеціаліста-будівельника ПП "Науктехпроект" від 20.09.10 року № 10/163 свідчать про те, що Наймодавець здійснив спорудження Приміщення. Вказані висновки спеціаліста-будівельника вказують на те, що об’ємно-планувальні та конструктивні рішення будівлі Приміщення мають задовільний стан (ІІ група капітальності), Приміщення відповідає приписам будівельних норм та правил, може експлуатуватися за цільовим призначенням за класифікаційним кодом 1230.1 "Торгові центри, універмаги, магазини", та має 100% будівельної готовності.

З огляду на наведене, означене право власності Наймодавця на Приміщення виникло на законних підставах, тому суд вважає безсумнівною наявність у позивача права власності на спірну нерухомість. Статус нерухомого майна, що визначений статтями 181 та 331 ЦК України, за висновком суду є властивим Приміщенням, оскільки за матеріалами справи Приміщення розташовані на земельній ділянці, а їх переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення.

У відповідності до статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлене судом. Наймодавець може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. За нормами статті 392 ЦК України, власник наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності.

Оскільки згідно змісту позовних вимог та наданих матеріалів, Підприємець не визнає права власності Наймодавця, суд доходить висновку, що позивач мав право звертатися до суду за захистом свого права власності. Жодних доказів порушення в процедурі переобладнання та будівництва Приміщення чиїхось законних прав та охоронюваних законом інтересів або будівельно-санітарних норм – суду не надано.

Підстави заявленого Підприємцем позову щодо визнання договору оренди від 01.07.09 року недійсним через відсутність у Наймодавця права власності на Приміщення – є позбавленими належного доказового обґрунтування, повністю спростовуються матеріалами справи, тому задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене, причиною виникнення спору у справі № 44/62пд є фактичне невизнання Підприємцем права власності та права на користування нежитловим Приміщенням, а також порушення Підприємцем норм Конституції України (254к/96-ВР) , ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) та інших норм, які регулюють режим права власності.

рішення суду у справі № 44/62пд в частині про визнання права власності Наймодавця на Приміщення є підставою для державної реєстрації відповідних речових прав на нерухомість згідно пункту 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 року № 7/5 (z0157-02) .

Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Підприємця.

На підставі ст. 41- 42 Конституції України, ст.ст.181, 202, 316-317, 328, 331, 376, 383, 392, 655-697 ЦК України (435-15) , ст.ст. 1, 2, 22, 33, 34, 36, 43, 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

Відмовити у задоволенні позову суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди від 01.07.09 року.

Задовольнити зустрічний позов суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 до суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про визнання права власності на будівлю торгівельного павільйону із зупиночним комплексом загальною площею 99,1 м2, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

Визнати право власності суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на будівлю торгівельного павільйону із зупиночним комплексом загальною площею 99,1 м2, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на користь суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 суму сплаченого державного мита 85 грн. та відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236 грн.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня оголошення рішення.

Повний текст рішення оголошено та складено 26 жовтня 2010 року.

Надруковано у 3 примірниках:

1 –позивачу;

2 –відповідачу;

3 –господарському суду Донецької області