67/101-10 Про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ, визнання недійсним правочин про перехід частки учасника у статутному капіталі ТОВ, та скасувати статут ТОВ викладений в новій редакції - 25.10.2010 Прийняття

Позивач - фізична особа ОСОБА_4 звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобіліст - 96", в якій просить суд визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Автомобіліст - 96", оформлене протоколом від 16.02.2010 р.; визнати недійсним правочин про перехід частки учасника фізичної особи ОСОБА_5 до ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ "Автомобіліст - 96" та скасувати статут ТОВ "Автомобіліст - 96", викладений в новій редакції, зареєстрований 19.02.2010 р.; визнати чинними статутні документи ТОВ "Автомобіліст - 96", які діяли до 16.02.2010 р.; зобов"язати органи державної реєстрації виконавчого комітету Харківської міської ради внести зміни до ЄДРПОУ та внести дані, які були в Єдиному державному реєстрі на 16.02.2010 р., з відповідним встановленням статутних документів ТОВ "Автомобіліст - 96"; витребувати в Департаменті Державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради реєстраційну справу ТОВ "Автомобіліст - 96"" для огляду в засіданні та ознайомлення з документами; витребувати у ТОВ "Автомобіліст - 96" оригінал протоколу, що оформлений за рішенням учасників загальних зборів ТОВ "Автомобіліст - 96" від 16.02.2010 р. та оригінали статутних документів ТОВ "Автомобіліст - 96" для ознайомлення та огляду в засіданні.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 вересня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду та призначено її розгляд на 04 жовтня 2010 року о 11 годині 00 хвилин. Також ухвалою від 16 вересня 2010 року було залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради ( 61000, м. Харків, пр. Московський, 96-А) та в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичну особу ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

04.10.2010 р. через канцелярію господарського суду Харківської області представник позивача надав клопотання (вх. № 22116), в якому просив суд долучити до матеріалів справи витребувані документи.

04.10.2010 р. через канцелярію господарського суду Харківської області представник 1-го відповідача надав заперечення проти позовної заяви (вх. № 22114), в яких просив суд в позові відмовити та зазначив, що питання порядку денного загальних зборів учасників ТОВ "Автомобіліст - 96" від 16.02.2010 р. жодним чином не порушили права позивача, крім питання, яке пов"язане з її виключенням зі складу учасників. Крім того, в запереченнях проти позовної заяви, 1-й відповідач зазначив, що позовна вимога щодо несвоєчасного повідомлення позивача про дату та час проведення загальних зборів є необгрунтованою, оскільки статут товариства в редакції, яка діяла станом на 16.02.2010 р. не визначає спосіб, в який учасники мають бути повідомлені про порядок денний, дату та час проведення загальних зборів, а враховуючи те, що учасники товариства були близькими родичами, батьком та донькою, звичай склався таким чином, що всі повідомлення відбувались шляхом телефонного дзвінка, що підтверджує і той факт, що позивача була присутня на всіх попередніх загальних зборах товариства і при цьому не мала на руках будь-якого письмового документу. Також, посилання позивача на тяжкий стан здоров"я ОСОБА_5 та на можливий вплив його волевиявлення великої кількості медпрепаратів також не відповідає дійсності, оскільки станом на 16.02.2010 р. ОСОБА_5 не приймав ніяких сильнодіючих препаратів, що можуть впливати на психологічний стан людини, що може підтвердити лікар під наглядом якого перебував ОСОБА_5 Необгрунтованою та безпідставною вважає 1-й відповідач і позовну вимогу про визнання недійсним правочину, на підставі якого перейшло право власності від ОСОБА_5 до ОСОБА_1 на 70% в статутному капіталі товариства з підстави порушення переважного права позивача на придбання цієї частки, оскільки відступлення частки в статутному капіталі товариства відбулось на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Колядою Т.Г. 29.12.2009 р. за № 2680, і до спірних правовідносин не застосовуються правила переважного права на придбання частки, а також те, що придбання частки в статутному капіталі не є підставою для визнання правочину недійсним. Крім того, позовні вимоги щодо визнання чинними статутних документів ТОВ "Автомобіліст - 96", а також щодо зобов"язання 2-го відповідача внести зміни до ЄДР та внести дані, які були в ЄДР до 16.02.2010 р. з відновленням статутних документів викладені некоректно та не можуть бути виконані 2-м відповідачем, оскільки вказана позовна вимога є публічно-правовим спором, а тому має бути розглянута в порядку адміністративного судочинства і не підлягає розгляду господарськими судами.

04.10.2010 р. через канцелярію господарського суду Харківської області 3-я особа ОСОБА_1 надала клопотання (вх. № 22115), в якому просила суд витребувати в міській поліклініці № 19 (головний лікар Гетьманська Т.І.) інформацію щодо переліку медичних препаратів, які приймав ОСОБА_5 в період з грудня 2009 р. по лютий 2010 р., з поясненнями лікаря щодо їхнього впливу на свідомість та волевиявлення ОСОБА_5, та зазначити, з якого числа ОСОБА_5 було прописано морфій, а також зобов"язати позивача надати суду письмові пояснення щодо порядку скликання загальних зборів учасників ТОВ "Автомобіліст-96", які проводились до 16.02.2010 р.

04.10.2010 р. через канцелярію господарського суду Харківської області 3-я особа ОСОБА_1 надала письмові пояснення (вх. № 22113), в яких просила суд в позові відмовити, оскільки вважає позовні вимоги ОСОБА_4 надуманими та такими, що не підтверджуються і не можуть бути підтверджені жодними доказами.

04.10.2010 р. через канцелярію господарського суду Харківської області представник позивача надав клопотання (вх. № 22117), в якому просив суд всім керівним органам ТОВ "Автомобіліст - 96" вчиняти дії щодо відчуження активів підприємства до вирішення спору по суті та накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно ТОВ "Автомобіліст - 96".

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 жовтня 2010 року розгляд справи було відкладено та призначено її розгляд на 13 жовтня 2010 року о 11 годині 00 хвилин.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 12.10.10 року представник позивача надав клопотання (вх.№ 19687), в якому просить суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з тим, що представник позивача не мав змоги належним чином виконати вимоги попередньої ухвали суду.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 13.10.10 року представник 3-ої особи нада супровідним листом (вх.№ 19793) довідку № 02-528 від 12.10.10 р. з Міської полікдініки № 19, яку просить суд долучити до матеріалів справи.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2010 року розгляд справи було відкладено та призначено її розгляд на 25 жовтня 2010 року о 10 годині 45 хвилин.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 25 жовтня 2010 року від представника 1-го відповідача надійшло супровідним листом копію протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ "АВТОМОБІЛІСТ-96" від 25.12.09 року, пояснювальна записка від директора ТОВ "АВТОМОБІЛІСТ-96", в якій зазначається, що в повідомлені щодо скликання загальних зборів учасників ТОВ "АВТОМОБІЛІСТ-96" на 29 січня 2010 року допущено описку: замість "2010 р." зазначено "2009 р.", лист, в якому зазначено, що позивача ОСОБА_4 було виключено з ТОВ та її частина в статутному капіталі в сумі 8410,00 грн. була переведена на депозитний рахунок 672 бухгалтерського обліку, та оборотно-сальдова відомість по рахунку: 672 за період з 01.01.10 р. по 13.10.10 року.

Надані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 25 жовтня 2010 року від представника 2-го відповідача надійшло заперечення на позовну заяву (вх.№24185), в яких 2-й відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Надані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в призначене судове засідання не з"явився, хоча був повідомлений належним чином, причини неявки у судове засідання суду не повідомив.

Представник 1-го відповідача в призначеному судовому засіданні проти позову заперечує у повному обсязі та зазначає, що позовні вимоги заявлені позивачем не обґрунтовані, не підтвердженні належними доказами та не підлягають задоволенню.

Представник 2-го відповідача в призначеному судовому засіданні (Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Виконавчого комітету Харківської міської ради) проти позову заперечує у повному обсязі з підстав наданих суду заперечень на позовну заяву, зазначає, що відповідно до чинного законодавства, органи державної реєстрації не здійснюють нагляд за порядком скликання, повідомлення учасників, формування порядку денного та проведення загальних зборів учасників товариства, а також стверджує, що підставами для визнання актів у тому числі статуту, недійсними, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт. Крім того, обов"язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв"язку з прийняттям відповідного акта прав та законних інтересів позивача. Підставами для визнання недійсним статуту можуть бути лише випадки, прямо передбачені законом.

Представник 3-ої особи у судовому засіданні проти позовних вимог заявлених позивачем заперечує у повному обсязі та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи у відповідності ст. 75 ГПК України за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника 3-ої особи, 1-го та 2-го відповідача, суд встановив наступне.

29 грудня 2009 року між громадянином ОСОБА_5 та його дружиною, ОСОБА_1, було укладено договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ "АВТОМОБІЛІСТ-96", посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Колядою Т.Г. та зареєстрований в реєстрі за номером 2680. За цим договором громадянин ОСОБА_5 подарував своїй дружині, ОСОБА_1, належну йому частку в Статутному капіталі ТОВ "АВТОМОБІЛІСТ-96" в розмірі 70 %. Відповідно до п. 1.5. цього договору з моменту його підписання право власності на частку в Статутному капіталі ТОВ "АВТОМОБІЛІСТ-96" перейшло до ОСОБА_1 (а.с. 67).

16 лютого 2010 року відбулись Загальні збори учасників ТОВ "АВТОМОБІЛІСТ-96", на яких було прийнято рішення, про що свідчить Протокол № 1-10 від 16 лютого 2010 року, який міститься в матеріалах справи (а.с.23). Зазначені збори, на яких був присутнім учасник товариства ОСОБА_5, що володів 70 % в Статутному капіталі ТОВ "АВТОМОБІЛІСТ-96", відповідно до положень ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" та п. 9.7. Статуту ТОВ "АВТОМОБІЛІСТ-96" (в редакції, що діяла на момент проведення зборів) були повноважними приймати рішення з усіх питань порядку денного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням загальних зборів учасників ТОВ "АВТОМОБІЛСТ-96", оформленим протоколом № 1-10 від 16 лютого 2010 року, було затверджено звіт про фінансовий стан товариства, задоволено заяву ОСОБА_5 про вихід зі складу учасників товариства та затверджено відчуження його частки ОСОБА_1, збільшено Статутний капітал ТОВ АВТОМОБІЛІСТ-96" до 75 000 гривень, виключено зі складу товариства ОСОБА_4

Відповідно до положень Статуту ТОВ "АВТОМОБІЛІСТ-96" (редакції - 2006 року, який міститься в матеріалах справи, а.с. 53-66), а саме п.8.6. передбачено, Учасника Товариства, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов"язки, що визначені даним Статутом, або чинним законодавством України, якщо учасник перешкоджає своїми діями досягненню цілей Товариства, останнього може бути виключено з Товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 % загальної кількості голосів учасників Товариства. При цьому даний учасник Товариства (його представник) у голосуванні участь не бере. Виключення учасника з Товариства призводить до наслідків, що передбачені п.8.4. даного Статуту.

Пунктом 8.4. Статуту, передбачено, що під час виходу учасника з Товариства йому виплачується вартість частини майна Товариства пропорційно його частці у статутному капіталі Товариства. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з Товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою Товариства вклад може бути повернуто, повністю або частково в натуральній формі. Учаснику Товариства, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного Товариством в даному році до моменту його виходу.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивача ОСОБА_4 було виключено з ТОВ та її частина в статутному капіталі в сумі 8410,00 грн. була переведена на депозитний рахунок 672 бухгалтерського обліку, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку: 672 за період з 01.01.10 р. по 13.10.10 року, а також лист № 8 від 13.10.10 р., який міститься в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, вивчивши надані сторонами докази та надавши їм оцінку в їхній сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, роз’яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Посилання позивача на несвоєчасне повідомлення її про дату та час проведення загальних зборів учасників ТОВ "АВТОМОБІЛІСТ-96" суд не визнає суттєвим порушенням, яке тягне за собою недійсність прийнятого на них рішення. З огляду на роз’яснення Верховного Суду України (лист від 1 серпня 2007 року "Практика розгляду судами корпоративних спорів") порушення строку повідомлення про проведення загальних зборів не зумовлює їхньої недійсності за умови можливості взяти в них участь особисто або через представника та відсутності посилання позивача про відхилення його пропозицій щодо порядку денного через порушення терміну їх подання.

Позивач та його представник не надали суду докази, які б свідчили про намір позивача ознайомитись з документами, пов’язаними з порядком денним зборів, надати пропозиції щодо порядку денного, не наведено також доказів чинення їй перешкод в цьому, а також причинного зв’язку між несвоєчасним повідомленням позивача про дату проведення зборів товариства та тим, що вона не з’явилась на них. Щодо твердження позивача про неможливість зв’язатись з іншим учасником та керівним органом ТОВ "АВТОМОБІЛІСТ-96", адже учасники справи є членами однією родини. Крім того, суд приймає до уваги той факт, що всі загальні збори учасників ТОВ "АВТОМОБІЛІСТ-96", які відбувались до 16 лютого 2010 року, скликались без поштового повідомлення про це, що не заважало позивачу брати в них участь.

Відповідно до роз’яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України в п. 18 постанови № 13 від 24 жовтня 2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) , при розгляді справ судами слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Як зазначено в листі Верховного Суду України від 01.08.07. при вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них всіх учасників необхідно з’ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття оспорюваних рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Таким чином, права учасника вийти зі складу товариства у будь-який час або відступити належні йому корпоративні права на користь іншого учасника або третьої особи гарантовані ст.ст. 100, 116, 147, 148 Цивільного кодексу України, ст. 88 Господарського кодексу України, п.п. "в", "д" ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" та п.п. 8.1., 8.4. Статуту ТОВ "АВТОМОБІЛІСТ-96" та не залежать від волевиявлення інших учасників товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, частка ОСОБА_5 в Статутному капіталі ТОВ "АВТОМОБІЛІСТ-96" була відчужена ним на користь дружини, ОСОБА_1, шляхом дарування, а тому на спірні правовідносини не розповсюджується переважне право інших учасників на купівлю цієї частки в порядку, передбаченому ст. 147 Цивільного кодексу України, ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" та п. 8.1. Статуту товариства. Інших підстав відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України для визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі ТОВ "АВТОМОБІЛІСТ-96" від 29 грудня 2010 року позивачем не наведено.

Відповідно до ст.64 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) та п. 8.6. Статуту ТОВ "АВТОМОБІЛІСТ-96" Учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може

бути виключено з товариства на основі рішення, за яке

проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Отже, судом не встановлено будь-яких порушень прав ОСОБА_4 рішенням загальних зборів учасників ТОВ "АВТОМОБІЛІСТ-96" від 16 лютого 2010 року в частині затвердження звіту про фінансовий стан товариства, збільшення статутного капіталу, виходу зі складу учасників ОСОБА_5 та введення ОСОБА_1

Таким чином, присутність позивача на загальних зборах учасників 16 лютого 2010 року в частині її виключення зі складу учасників товариства не вплинула б на прийняття рішення з цього питання порядку денного, інших підстав, з яких виключення позивача можна було б вважати не правомірним, в позові не наведено.

Відповідно до положень Цивільно процесуального Кодексу України (1618-15) , а саме Глави 2, яка визначає цивільну юрисдикцію, а саме ст.15. Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ ч. 1. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. ч. 2. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. ч. 3. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження. Відповідно до положень ч.1 ст. 234 ЦПК України Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. ч. 2. ст. 234 ЦПК України Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Отже, посилання позивача на застосування ОСОБА_5 в період з грудня 2009 року по лютий 2010 року медичних препаратів, які могли б вплинути на його свідомість та волевиявлення, як на підставу для визнання недійсним спірного рішення загальних зборів та договору дарування частки в статутному капіталі, не підтверджені матеріалами справи та крім того, дієздатність ОСОБА_5, як особи, яка вчиняла нотаріально посвідчений договір дарування 29 грудня 2010 року, була перевірена приватним нотаріусом ХМНО Колядою Т.Г., про що окремо зазначено в посвідчувальному написі. рішення суду про обмеження дієздатності або про визнання ОСОБА_5 недієздатним позивачем до матеріалів справи не долучались та не можуть бути розглянуті судом за правилами підвідомчості справ.

Позовна вимога щодо визнання чинними статутних документів ТОВ "АВТОМОБІЛІСТ-96" в редакції, яка діяла до 16 лютого 2010 року, не підлягає задоволенню з огляду на вищевикладене, те що такий спосіб захисту не відповідає вимогам ст. 16 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач просить суд, зобов"язати органи держаної реєстрації виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області внести зміни до Єдиного державного реєстру та внести дані, які були в ньому до 16 лютого 2010 року, з відповідним відновленням статутних документів ТОВ "АВТОМОБІЛІСТ-96".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання. Департамент державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Виконавчого комітету Харківської міської ради в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб’єктом владних повноважень, до якого звернена вимога позивача, від так спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Встановивши непідвідомчість зазначеної позовної вимоги господарським судам, суд в порядку п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження по справі в цій частині.

Також позивач, просить суд, витребувати у Департаменті державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців Харківської міської ради реєстраційну справу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМОБІЛІСТ-96" для огляду у судовому засіданні та ознайомленням з документами, а також а також витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМОБІЛІСТ-96" оригінал протоколу, що оформлений за рішенням учасників загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМОБІЛІСТ-96" від 16 лютого 2010 року та оригінали Статутних документів Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМОБІЛІСТ-96", для огляду у судовому засіданні та ознайомленням з документами.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками сторін, які були присутні у судовому засіданні, були наданні для огляду суду всі витребувані позивачем документи, проте позивач в призначене судове засідання не з"явився, хоча був повідомлений належним чином, та не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на обґрунтування позовних вимог та огляду витребуваних документів.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач не надав суду доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у відповідності до ст.ст. 15, 16, 98, 100, 116, 147, 148, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 20, 88 Господарського кодексу України, п.п. "в", "д" ст. 10, ст.ст. 53, 60, 64 Закону України "Про господарські товариства", ст. 29 Закону України "про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", з урахуванням положень Листа Верховного Суду України від 1 серпня 2007 року "Практика розгляду судами корпоративних спорів", постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) , та керуючись ст.ст. 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, п. 1 ч. 1 ст. 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -