11/288 Про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди - 22.10.2010 Прийняття

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Суб‘єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 збитків у розмірі 131031,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок незаконного знаходження відповідача в приміщенні підвалу багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 позивач поніс збитки у вигляді упущеної вигоди. Вказане приміщення перебувало у позивача в оренді і він розраховував отримати прибуток від надання цього приміщення в суборенду.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки вважає, що у зв‘язку з порушенням умов договору оренди з боку позивача договір оренди був розірваний, а тому у позивача відсутні правові підстави стверджувати про наявність збитків. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не доказано наявність упущеної вигоди.

Третя особа проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позивач, як орендар, протягом дії договору оренди не вносив орендну плату і не має право вимагати відшкодування йому збитків.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

02.12.2006 між Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ОС 39 В", як орендодавцем, та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1, як орендарем, укладено договір оренди приміщення № 01/П, за умовами якого орендодавець зобов’язався передати, а орендар –прийняти у строкове платне користування приміщення підвалу багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, загальною площею 65, 00 кв.м для розміщення офісу.

12.01.2007 між Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ОС 39 В", як орендодавцем, та Фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1, як орендарем, укладено договір оренди приміщення № 01/П, за умовами якого орендодавець зобов’язався передати, а орендар –прийняти у строкове платне користування приміщення підвалу багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, загальною площею 65, 00 кв.м для розміщення офісу.

Строк дії договору оренди сторонами погоджено в п. 3.1. Договору, а саме 2 роки 11 місяців. Початок обчислення строку договору починається з моменту підписання акту приймання –передачі об‘єкта оренди (п. 3.2 Договору).

Пунктом 12.2 вказаного Договору сторони погодили, що договір оренди від 02.12.2006 втратив силу.

Відповідно до акту приймання-передачі приміщення від 01.02.2007, третя особа передала, а позивач –прийняв приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1.

Таким чином, договір оренди від 12.01.2007 № 01/П був чинний до 30.12.2009.

Дійсність договору оренди від 12.01.2007 була предметом розгляду Господарським судом міста Києва за позовом Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ОС 39 В" до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про визнання вказаного договору недійсним. За результатами розгляду такого позову, Господарським судом міста Києва від 27.10.2008 у справі № 16/344, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2009, у задоволенні позову відмовлено.

02.12.2006 між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1, як орендарем, та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_2, як суборендарем, укладено договір суборенди № 001, за яким орендар зобов’язався передати, а суборендар прийняти у строкове платне володіння нежиле приміщення підвалу багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, загальною площею 65, 00 кв.м для розміщення офісу.

Пунктом 1.6. договору суборенди визначено, що орендоване приміщення, що передається в суборенду за цим договором, знаходиться у володінні та користуванні позивача на підставі договору оренди нежилого приміщення № 01/П від 02.12.2006, укладеного між власником приміщення –Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ОС 39 В" та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1.

Строк суборенди сторонами погоджений в п. 2.2 Договору, а саме 11 місяців з дати приймання –передачі приміщення, за актом, що має бути вчинено до 01.02.2007.

Відповідно до акту приймання-передачі приміщення від 01.02.2007 позивач передав, а відповідач прийняв приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 заборгованості за договором суборенди від 02.12.2006 № 001 за період з січня по листопад 2008 року. Господарським судом міста Києва за результатами розгляду вказаного позову прийнято рішення від 16.06.2009 у справі № 4/474, яким встановлено, що строк дії договору суборенди було продовжено сторонами на 11 місяців, у зв’язку з чим позовні вимоги були задоволені повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2009 № 4/474 залишено без змін.

Також, 01.01.2008 між Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ОС 39 В", як орендодавцем, та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_2, як орендарем, укладено договір найму нежитлового приміщення № 01/08, відповідно до умов якого орендодавець зобов’язався передати, а орендар прийняти у строкове платне володіння нежиле приміщення підвалу багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, загальною площею 65, 00 кв.м.

Дійсність договору оренди від 01.01.2008 була предметом розгляду Господарським судом міста Києва за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ОС 39 В" та Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 про визнання вказаного договору недійсним. За результатами розгляду такого позову, Господарським судом міста Києва від 12.10.2009 у справі № 51/238, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2010, позовні вимоги задоволені та визнано недійсним договір оренди найму нежитлового приміщення № 01/08 від 01.01.2008.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи викладене, судом встановлено наступне. Між позивачем та третьою особою був укладений договір оренди приміщення підвалу багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, загальною площею 65,00 кв.м. строком до 30.12.2009. В подальшому вказані приміщення були передані позивачем в суборенду відповідачу на підставі договору суборенди до 30.11.2008. Як зазначає позивач та не спростовується відповідачем, після закінчення строку договору суборенди орендовані приміщення останнім звільнені не були.

Позивач вказує, що внаслідок таких дій відповідача позивач не міг користуватись орендованими приміщеннями протягом періоду з 01.12.2008 по 31.12.2009 та не отримав прибуток від передачі приміщень в суборенду. Позивач вважає, що він поніс збитки у формі упущеної вигоди у розмірі орендної плати, передбаченої договором суборенди від 02.12.2006 № 001 за період з 01.12.2008 по 31.12.2009, а саме у розмірі 131031,16 грн. Згідно з п. 3.1 договору суборенди орендна плата за місяць виплачується в національній валюті у сумі еквівалентній 20 доларів США за курсом НБУ за квадратний метр, на день виплати.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в іншій спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, можу відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Обов’язок відшкодувати збитки є способом захисту цивільних прав та мірою відповідальності.

Оскільки даний спір між сторонами щодо відшкодування збитків виник не у зв’язку з порушенням однією із сторін зобов’язань, що випливають з договору (договір суборенди припинено 30.11.2008), а із зобов’язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, то слід керуватись главою 82 Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності шляхом відшкодування заподіяної шкоди можливе за наявності обов'язкових умов, якими є: протиправна поведінка або бездіяльність, наявність прямої дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діянням та заподіянням шкоди та вини.

При цьому саме на позивача покладено обов'язок доведення факту неправомірної поведінки, невиконання або неналежного виконання зобов'язання відповідачем, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (втраченої вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування.

Згідно з ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов‘язаний повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, а бо у стані який був обумовлений в договорі.

Як свідчать обставини справи, відповідач, як суборендар, не належним чином виконав свій обов‘язок щодо повернення орендованого приміщення після закінчення строку дії договору суборенди. Тому суд погоджується з позицією позивача стосовного того, що не повернувши приміщення позивачу, відповідачем обмежено право позивача на користування орендованим ним приміщенням.

Однак, суд не приймає посилання позивача на розмір завданих відповідачем збитків з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вже було встановлено судом, договір суборенди, в тому числі і його положення щодо розміру орендної плати, припинено 30.11.2008. В той же час за основу розрахунку упущеної вигоди за період з грудня 2008 року по грудень 2009 року позивачем взято розмір плати за суборенду, передбачену вищевказаним договором.

Також позивачем не доведено вжиття ним заходів, направлених як на звільнення відповідача із займаних приміщень, так і на одержання доходів шляхом здавання приміщення в суборенду.

Позивачем не надано суду жодних доказів про наявність пропозицій від осіб, зацікавлених в оренді приміщення, яке раніше орендував відповідач, щодо бажання орендувати приміщення в періоді з грудня 2008 року по грудень 2009 року.

Крім того, суд відзначає, що згідно з п. 3.5 договору найму від 01.01.2008 позивач має право здавати в суборенду орендовані приміщення лише за наявності письмового дозволу орендодавця (третьої особи). В матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до третьої особи з метою отримання дозволу на передачу в суборенду орендованих позивачем приміщень протягом грудня 2008 року - грудня 2009 року та, відповідно, отримання такого дозволу від третьої особи.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає недоведеним факт понесення позивачем збитків у формі упущеної вигоди внаслідок не звільнення відповідачем орендованих приміщень, а також наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками у розмірі 131031,16 грн. Розміру упущеної вигоди позивач також не довів, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв’язку з відмовою в позові судові витрати покладаються на позивача відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

У задоволенні позову відмовити повністю.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .