Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю прокурора Хруленко О.В., посвідчення від 23.07.2007 №658 та представників сторін:

Заступник військового прокурора Центрального регіону України у серпні 2008 року звернувся до господарського суду Харківської області із позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (надалі –ДП "Завод імені В.О.Малишева") про стягнення з останнього на підставі статей 526, 530, 548, 549, 598, 599, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України заборгованості з урахуванням індексу Доповідач: Продаєвич Л.В.

інфляції та 3% річних у загальній сумі 228849,62 грн., яка виникла за договорами від 03.07.2006 №12/22П-2006/1268дп/1090/ВП-2006 та від 29.06.2006 №9/22П-2005/1266дп/1091/ВП-2006, а також пені у сумі 16396,35 грн. за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.2008 (суддя: Пелипенко Н.М.) позов задоволено частково: з ДП "Завод імені В.О.Малишева" на користь Міністерства оборони України стягнуто 215253,37 основного боргу, 11408,43 грн. –інфляційних втрат та 2187,82 грн. –3% річних.

Судове рішення вмотивоване наявністю у відповідача заборгованості у сумі, яка підлягає сплаті з урахуванням встановленого статтею 625 Цивільного кодексу України індексу інфляції та 3% річних, а в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені –посиланням на статтю 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За апеляційним поданням заступника військового прокурора Центрального регіону України вказане рішення переглянуто в апеляційному порядку та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2008 (судді: Могилєвкін Ю.О. –головуючий, Пушай В.І., Шутенко І.А.) змінено: рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 16396,35 грн. пені скасовано та позов у цій частині задоволено, в іншій частині рішення залишено без змін.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач є поточним кредитором у справі про банкрутство ДП "Завод імені В.О.Малишева" та має право вимагати від відповідача сплати неустойки (пені) у встановленому договором та законом розмірі.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ДП "Завод імені В.О.Малишева" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою про її скасування з підстав невідповідності статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", стверджує, що пеня не нараховується протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів незалежно від того, чи є кредитор поточним або конкурсним, та просить залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2008 року.

У відзиві на касаційну скаргу Міністерство оборони України просить оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 04.02.2009, надіслана сторонам у справі –05.02.2009 року), проте, відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України щодо участі у засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні військового прокурора та представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за укладеними між сторонами у справі договорами від 03.07.2006 №12/22П-2006/1268 дп/1090/ВП-2006 та від 29.06.2006 № 9/22П-2005/1266дп/1091/ВП-2006 Міністерством оборони України відповідачеві надані послуги з контролю якості та приймання продукції, які підлягали оплаті згідно з розділами 3 договорів.

Факт надання послуг підтверджено актами від 03.03.2008 та не оспорюється відповідачем.

Висновок господарського суду щодо стягнення суми боргу, інфляційних втрат та 3 % річних відповідає матеріалам справи та вимогам закону, зокрема, статтям 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, якими встановлені загальні умови виконання зобов'язання.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з відповідача пені у сумі 16396,35 грн., місцевий господарський суд виходив із того, що ухвалою господарського суду Харківської області від 17.09.2007 порушено справу №Б-39/161-07 про банкрутство ДП "Завод імені В.О.Малишева" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого неустойка (штраф, пеня) не нараховуються.

Здійснюючи перегляд судового рішення в апеляційному порядку, Харківський апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції змінив, позов задовольнив у повному обсязі, обґрунтувавши свої висновки тим, що позивач є поточним кредитором у справі про банкрутство ДП "Завод імені В.О.Малишева" та має право вимагати від відповідача сплати неустойки (пені) у встановленому договорами від 03.07.2006 №12/22П-2006/1268 дп/1090/ВП-2006 і від 29.06.2006 № 9/22П-2005/1266дп/1091/ВП-2006 та законом розмірі, посилаючись при цьому на приписи статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 549 Цивільного кодексу України, статей 230, 231, 232 Господарського кодексу України.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з даним висновком суду апеляційної інстанції та зазначає, що у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржнику заборонено самостійно виконувати грошові зобов'язання. Це один із елементів мораторію. Виконання грошового зобов'язання у процедурі банкрутства здійснюється в установленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) порядку. З цього виходить, що в період дії мораторію зобов'язання виконується вже на підставі вказаного Закону, і в цей період відповідальність за невиконання зобов'язання боржник не може нести, якщо про це не буде прямо вказуватися в зазначеному Законі.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Указана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штраф і пеня, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю.

Таким чином, за змістом вищевказаної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, у постановах від 28.09.2004 у справі № 24/127, від 02.10.2007 у справі № 37/131-06.

Розглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та помилково скасував рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева"–задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2008 у справі №21/188-08 –скасувати.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2008 у цій справі залишити в силі.