9/305 Про стягнення матеріальної шкоди (збитків) - 13.10.2010 Прийняття

Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва (далі по тексту - позивач) звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-буд" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 274605,60 грн. спричинених збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі порушено, розгляд справи призначено на 26.08.2010 року.

У судових засіданнях 26.08.2010 року та 16.09.2010 року оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

16.09.10р. судом в порядку ст. 38 ГПК України було направлено судових запий до ДПА України з метою з’ясування чи є ОСОБА_1. (особа щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення) посадовою особою відповідача, на який ДПА України повідомило, що за отриманням відповідної інформації необхідно звертатися до ДПІ у Миронівському районі Київської області з відповідною ухвалою.

Ухвалою суду від 16.09.10р. за клопотанням позивача строк розгляду справи продовжено у відповідності до ст. 69 ГПК України на п’ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2010 року розгляд справи був відкладений на 13.10.2010 року, у зв’язку з неподанням сторонами по справі всіх витребуваних судом доказів та необхідністю витребування нових доказів по справі (направлення запитів до Печерської РДА та ДПІ у Миронівському районі Київської області), а також витребуванням даних доказів ухвалою суду. Судом направлені судові запити для витребування доказів щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2. та встановлення місця роботи ОСОБА_1.

13.10.2010 року до канцелярії суду надійшло клопотання представника відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи щодо відновлення дорожнього покриття в місці розриття на вул. Городня у м. Києві, перед якою позивач просить суд поставити питання щодо визначення вартості робіт щодо відновлення проїзної частини у зв’язку із пошкодженням дорожнього полотна, зливо приймачів, колодязів, що вказані у акті обстеження об’єкта благоустрою при визначенні його відновної вартості від 24.06.2010 року.

Розглянувши у судовому засіданні 13.10.2100 року подане клопотання, суд відмовив в його задоволені, оскільки предметом позову є стягнення 274605,60 грн. спричинених збитків за розриття асфальтобетонного покриття проїзної частини вилиці Городня у м. Києві, яке здійснено за твердженням позивача відповідачем, а відповідач у своєму клопотання про призначення судової експертизи просить визначити вартості робіт щодо відновлення проїзної частини, яка на час розгляду справи є відновленою (на що відповідач сам посилається в своєму клопотанні про призначення експертизи), а отже питання, які відповідач просить суд поставити перед судовою експертизою не є суттєвими (не стосуються предмета позову) та не мають значення для вирішення спору по суті.

За результатами розгляду заявлені позовні вимоги позивач підтримав, обґрунтовує їх тим, що відповідач у червні 2010 p., прокладаючи інженерні мережі, здійснив самовільне розриття асфальтобетонного покриття проїзної частини вулиці Городня у м. Києві, зруйнував 620 кв.м. асфальтобетонного покриття проїзної частини, трьох зливоприймачів та пошкодив 24 оглядових колодязів.

За твердженням позивача дане розриття було здійснено відповідачем без відповідного дозволу власника дорожнього об'єкту або уповноваженого ним органу (Головне Управління контролю за благоустроєм території ум. Києві) та без погодження з Державтоінспекцією. Вказаними діями відповідача позивачеві було завдано матеріальної шкоди на суму 274605,60 грн., яку позивач просить відшкодувати на підставі ст. 1116 Цивільного кодексу України.

Відповідно до наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації № 23 від 21.02.2002 p. за позивачем на праві повного господарського відання було закріплено основні фонди об'єктів зовнішнього благоустрою, зокрема згідно Переліку (№ п/п 2.1.22): проїзд та тротуар по вул. Городня площею 6 400 та 3 200 м2 відповідно. Позивач відповідно до Статутної діяльності здійснює технічний нагляд, утримання та ремонт шляхів, підземних пішохідних переходів, тротуарів, з метою забезпечення безпечного руху транспорту та пішоходів на закріпленій шляховій мережі у Солом'янському районі м. Києва. Таким чином, відповідач, здійснивши дане розриття, порушив встановлені норми, правила і стандарти у сфері дорожнього господарства та благоустрою населених пунктів, у зв’язку з чим повинен, на думку позивача, відшкодувати спричинені ним збитки.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження спричинених збитків (зокрема щодо їх розміру), та доказів на підтвердження того, що саме відповідачем (його посадовими особами) було спричинено збитки позивачу. За таких обставин, на думку відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки на момент прийняття рішення до суду не надійшла інформація по направленим судовим запитам, враховуючи закінчення процесуальних строків розгляду справи з урахуванням їх продовження 15.10.10р., то судом приймається рішення у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами справи.

Щодо посилань позивача на те, що розгляд справи за наявними матеріалами є не можливим, оскільки судом не отримано відповіді на запити суду (суд витребовував вказані докази за клопотанням позивача), то суд зазначає, що обов’язок доводити ті обставини, на які посилається сторона лежить саме на сторонах у справі (ст. 33 ГПК України) та сторона по справі в порядку ст. 38 ГПК України повинна довести суду неможливість самостійного отримання тих доказів, про витребування яких вона клопоче перед судом. Суд зазначає, що представник позивача, який є адвокатом в силу норм Закону України "Про адвокатуру" (2887-12) не був позбавлений можливості в порядку підготовки позовної заяви звернутися з заявою про отримання необхідних доказів до відповідних органів державної влади з метою недопущення затягування строків розгляду справи та розгляду спору у передбачені процесуальні строки.

Після розгляду справи по суті, 22.10.10р. до суду надійшла відповідь ДПІ у Миронівському районі Київської області з витребуваними документами, відповідно до якої громадянин ОСОБА_1. є працівником ТОВ "Фенікс Транс"та ТОВ "НВЦ "Ідея". Дані докази долучаються до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

Як вбачається з матеріалів справи, за позивачем закріплено на праві повного господарського відання основні фонди об’єктів зовнішнього благоустрою, зокрема проїзд та тротуар по вул.. Городня площею 6400 та 3200 кв.м. у м. Києві, на підставі наказу Головного управління з питань майна КМДА № 23 від 21.02.02р. ( п. 2.1. Переліку до наказу), прийнятого на виконання розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.12.01р. за № 2738 "Про деякі питання діяльності підприємств, що входять до складу Київського комунального об’єднання по експлуатації автомобільних шляхів та споруд на них "Київміськгідрошляхміст".

Згідно наказу Комунального управління "Шляхово-експлуатаційне управління Солом'янського району м. Києва" № 85/1 від 20.06.2010 р., відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" було створено постійно діючу комісію по визначенню відновної вартості благоустрою по самовільних роботах на вулично-шляховій мережі Солом'янського району м. Києва (далі по тексту Комісія)

За твердженням позивача у червні 2010 p. Відповідачем було здійснено розриття асфальтобетонного покриття проїзної частини вулиці Городня у м. Києві та зруйнувано 620 кв.м. асфальтобетонного покриття проїзної частини, трьох зливоприймачів та пошкодив 24 оглядових колодязів, що на думку позивача підтверджується Актом обстеження від 24.06.2010 p., складеного зазначеною вище Комісією за участю представника відповідача - директора з виробництва ОСОБА_3, який від підпису вказаного акту відмовився.

Як встановлено Актом обстеження об’єкта благоустрою від 24.06.10р. було виявлено розриття проїзної частини за адресою: м. Київ, вул. Огородня, а саме має місце руйнування асфальтобетонного покриття проїзної частини площею пошкодження 620 м2, трьох зливоприймачів та пошкодження 24 оглядових колодязів. В акті також зазначається, що розмір відновлювальної вартості робіт складає 274 605,6 грн. та Комісією пропонується відновити дорожнє покриття на всю проїзну частину по типу існуючого.

Позивач стверджує, що доказом розриття проїзної частини (об’єкту благоустрою) саме відповідачем є також постанова у справі про адміністративне правопорушення № 344165 від 24.06.2010 p., складеного співробітником ДАІ Солом'янського району м. Києва Пхайко О.М., про притягнення громадянина ОСОБА_1 за ст. 140, ч. 2 КУпАП (8073-10) до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (копія в матеріалах справи) та протокол про адміністративне правопорушення № 399 від 02.07.2010 p., складеного провідним спеціалістом Управління контролю за благоустроєм Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації Яненко І.І., про вчинення адміністративного правопорушення громадянином ОСОБА_3 за ст. 152 КУпАП за виконання робіт по прокладанню інженерної мереж без дозвільних документів по вул. Городній 02.07.10р. (копія в матеріалах справи).

По змивач також стверджує, що оскільки вказані фізичні особи є працівниками відповідача, то відповідальність за їх дії має нести саме відповідач у вигляді відшкодування збитків як встановлено у ч. 1 ст. 19 Закону України "Про благоустрій населених пунктів"у відповідності до ст.. 1166 (435-15|1166) ЦК України (435-15) . Розмір збитків позивачем визначається відповідно до розрахунку здійснено позивачем самостійно (арк. справи 14-19).

Відповідач у справі стверджує, що громадянин ОСОБА_1. не є та не був працівником відповідача (а отже докази притягнення даного громадянина до адміністративної відповідальності) не можуть доводити, що відповідач несе відповідальність за дії вказаної особи, а доказів притягнення до відповідальності громадянина ОСОБА_4. в матеріалах справи не має (наданий протокол не є належним доказом притягнення особи до адміністративної відповідальності). Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем не доведено розмір заподіяних збитків, а також відповідачем надано докази, що ним проведено роботи по відновленню проїзної частини по вул. Городній, докази чого відповідачем додаються (копії рахунків-фактур, накладних, актів тощо додані до справи).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 Роз’яснення від 01.04.94 р. N 02-5/215 Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (v_215800-94) , для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Як встановлено нормами статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди (генеральний делікт), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди коментованої статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим). Разом з тим деліктне зобов'язання може виникнути і між особами, що перебувають в договірних відносинах, однак завдана шкода не має бути пов'язана з порушенням договірного зобов'язання.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти:

а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Суд приходить до висновку, що позивачем у справі не доведено ані того, що шкода вчинена працівниками відповідача при виконанні ними трудових обов’язків, ані наявності самої шкоди на момент розгляду спору (як і не доведено належними засобами доказування розмір шкоди, яку просить стягнути позивач, який має визначатися у відповідності до вимог діючого законодавства –підзаконних актів), ані наявності прямого причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та збитками позивача.

Так, суд зазначає, що матеріали справи містять докази, що ОСОБА_1. не є працівником відповідача, а отже подання до справи доказів щодо притягнення даної особи до адміністративної відповідальності не має ніякого значення для вирішення спору у справі, оскільки не може підтверджувати заподіяння шкоди діями працівників відповідача під час виконання трудових обов’язків.

Щодо протоколу адміністративного правопорушення на громадянина ОСОБА_4., який є працівником відповідача (що сторонами у справі не заперечується), складеного спеціалістом відділу контролю за благоустроєм району Солом’янської районної у місті Києві державної адміністрації від 02.07.10р., то він не може бути належним доказом у розумінні ст.. 43 ГПК України (1798-12) протиправності поведінки особи, оскільки таким доказом може бути тільки постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в матеріалах справи відсутня.

Крім того, позивачем просить суд стягнути 274605,60 грн. спричиненої матеріальної шкоди (збитків) в той час, як відповідно до п.2.1.22 додатка до наказу №23 від 21.02.2002 Головного управління з питань майна КМДА залишкова вартість проїздів та тротуарів на вул. Городній становить 89,39 тис. грн. площею 9,6 тис. кв. м., а внаслідок розкриття було пошкоджено 620 кв. м. проїзної частини, на що позивач посилається в позовній заяві .

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", збитки, завдані об'єкту благоустрою в результаті порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягають відшкодуванню в установленому порядку.

Оцінка завданих збитків проводиться балансоутримувачем у разі:

1) протиправного пошкодження чи знищення елементів благоустрою;

2) пошкодження чи знищення елементів благоустрою при:

а) ліквідації аварій на інженерних мережах та інших елементах благоустрою;

б) здійсненні ремонту інженерних мереж;

в) видаленні аварійних сухостійних дерев та чагарників;

г) прокладанні нових інженерних мереж;

ґ) виконанні інших суспільно необхідних робіт.

У випадках пошкодження чи знищення елементів благоустрою, визначених пунктом 2 частини другої цієї статті, винна юридична чи фізична особа усуває пошкодження (відновлює елементи благоустрою) власними силами або за домовленістю з балансоутримувачем перераховує на його рахунок суму відновної вартості.

Порядок визначення відновної вартості об'єктів благоустрою затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розмір відшкодування збитків, завданих об'єкту благоустрою, визначається балансоутримувачем за методикою визначення відновної вартості об'єктів благоустрою, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Порядок визначення відновної вартості об’єктів благоустрою затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.06р. за № 826 (826-2006-п) , відповідно до якого встановляється порядок та методика визначення такої вартості, а сама методика визначення відновної вартості об’єкта благоустрою встановлена наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 03.11.08р. за № 326 (z1181-08) Позивачем доказів здійснення поданого розрахунку у відповідності до вказаних підзаконних актів суду не надано, а отже суд не може прийняти як доведений розмір шкоди, яку позивач просить стягнути.

Крім того, суд зазначає, що ч. 3 ст. 19 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлюється в першу чергу обов’язок винної особи усунення пошкоджень. Відновлення проїзної частини було рекомендовано і актом Комісії від 24.06.10р.

Як вбачається з поданих відповідачем документів пошкодження проїзної частини усунені відповідачем за власний рахунок та проїзна частина відновлена за рахунок відповідача.

Отже, суд приходить до висновку, що наявності шкоди, протиправності поведінки працівників відповідача та причинного зв’язку між шкодою та винними діями відповідача матеріалами справи не встановлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволені позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1.В позові відмовити повністю.

2.рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.