24/148 Про стягнення заборгованості по валютному коригуванню лізингових платежів - 13.10.2010 Прийняття

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" (представник Дихтяренко Л.М., довіреність від 06.09.10 року) до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Донбаснерудпром" (директор Марков М.О., паспорт ВА 654462, представники Степаніщенко А.О. та Величко А.О., довіреності від 15.07.10 року) про стягнення заборгованості по валютному коригуванню лізингових платежів 213’355,85 грн., трьох процентів річних 4’673,61 грн., інфляційних 1’884,93 грн. та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання 20’028,95 грн., -

Товариство з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" (далі – Товариство) 24.06.10 року звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Донбаснерудпром" (далі – Компанія) про стягнення заборгованості по валютному коригуванню лізингових платежів 213’355,85 грн., трьох процентів річних 4’673,61 грн., інфляційних 1’884,93 грн. та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання 20’028,95 грн. Позовні вимоги Товариства ґрунтуються на порушенні Компанією умов договору оперативного лізингу (оренди) № 73 від 28.02.07 року (далі – Договір) у частині обов’язку вчасно сплачувати лізингові платежі за придбані для відповідача два автомобілі КАМАЗ 65201 державні номерні знаки АА-1280-СМ та АА-1273-СМ (далі – Техніка), що підлягають додатковому нарахуванню через зміну курсу долара США по відношенню до української гривні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. В судовому засіданні позивач підтвердив, що лізингові платежі, які передбачені безпосередньо додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів" Компанія сплачувала належним чином.

Представники Компанії заперечили проти позову, вказуючи на те, що зміна розміру лізингових платежів не може провадитись у односторонньому порядку, причому ані належного обґрунтування збільшення розміру платежів, ані інформування відповідача про зміну курсу долара США позивач не провадив. Відповідач зазначив, що залучення позивачем грошових коштів у іноземній валюті для придбання Техніки не є правомірним, оскільки розрахунки на території України за вимогами чинного законодавства України мають провадитись виключно у національній валюті, тому залучення кредиту для придбання Техніки у доларах США відповідач вважає недобросовісною поведінкою, що суперечить звичаям ділового обороту.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Товариства не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки Товариства та Компанії, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором лізингу, який підпадає під правове регулювання норм статей 806- 809 ЦК України та статті 292 ГК України.

Таким чином, в силу статті 806 ЦК України та статті 292 ГК України, розділів 1-4 Договору, а також додаткових угод №№ 1 та 2, які є невід’ємною частиною Договору, Товариство зобов’язалося надати у оплатне користування Компанії Техніку на тридцять шість місяців з моменту передачі предмету лізингу, а Компанія зобов’язалася прийняти зазначену Техніку та сплачувати щомісячні лізингові платежі без права викупу цього устаткування по закінченні строку дії лізингу.

Загальна сума правочину за пунктом 1.2 Договору становить 824’000 грн.

Актом приймання-передачі від 28.03.07 року, підписаним сторонами та скріпленим печатками, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯНМ № 564819, підтверджено факт передачі предмету лізингу від Товариства до Компанії, тобто згідно пункту 2.1 Договору, строком оперативного лізингу є період з 28.03.07 року до 28.03.10 року – 36 місяців. Сума щомісячних лізингових платежів прямо визначена в додатках до Договору "Графік сплати лізингових платежів" № 1 від 21.03.07 року та № 2 від 13.04.07 року, що підписані обома сторонами.

Лізингові платежі підлягають обов’язковій сплаті на підставі чинного (не визнаного недійсним та нерозірваного) Договору з додатками, презумпція правомірності якого передбачена статтею 204 ЦК України.

Внесення Компанією щомісячних лізингових платежів за Договором з додатками №№ 1 та 2 підтверджено наданими суду меморіальними ордерами ВАТ АКБ "Капітал", залученими до матеріалів справи.

Наразі, нормами статті 3.4.1 Договору визначено, що: "Лізингоодержувач здійснює платежі за цим Договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів...з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США...".

У відповідності до розрахунків позивача, здійснених за формулою, визначеною умовами пункту 3.4.1 Договору, розмір заборгованості Товариства по валютному коригуванню лізингових платежів з 20.07.07 року до 20.04.10 року – складає 213’355,85 грн. Щомісячний розрахунок цієї суми із зазначенням курсів долара США до української гривні визначений у додатку до позовної заяви "Алгоритм розрахунку суми валютного коригування за Договором".

Разом з тим, суд вважає, що нарахування вказаної суми валютного коригування лізингових платежів здійснено позивачем без достатніх правових підстав.

Зокрема, нормами статей 525- 526 ЦК України імперативно визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Аналогічні за змістом положення містить і стаття 193 ГК України.

Пунктом 3.4.2 Договору сторони передбачили, що: "Порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений підпунктом 3.4.1 пункту 3.4 цього Договору, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США, встановлений Національним банком України на дату фактичного виконання лізингового платежу, перевищує курс гривні до долару США, яким Банк, за дорученням Лізингодавця, фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих Лізингодавцем для придбання Техніки та подальшої її передачі Лізингоодержувачу у оперативний лізинг. У інших випадках, Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі за Графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до цього Договору) без коригування на зміну курсу гривні до долару США.".

Статтею 1 Закону України "Про національний банк України" передбачено, що офіційний валютний курс – це курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави. Тобто курсом Національного банку України є офіційний валютний курс (офіційний курс гривні до іноземних валют). Встановлення Національним банком України офіційного курсу саме гривні до іноземних валют, а не навпаки, прямо передбачено також статтею 36 Закону України "Про національний банк України".

З розрахунку позивача випливає, що базовий офіційний курс гривні до долару США становив 5,01 грн. на момент залучення кредитних коштів під придбання Техніки, причому з 20.07.07 року до 20.04.10 року зазначений курс змінювався з 5,05 грн. до 7,925 грн. (кількісне збільшення гривневих одиниць до одного долару США). З огляду на наведене, суд вважає, що у визначений Товариством період відбувалося не зростання (перевищення) курсу гривні до долару США, а навпаки, зниження (зменшення) курсу гривні до долару США, оскільки динаміка кількості гривень з 5,05 до 7,925 гривень за один долар США, є зменшенням (падінням) курсу гривні, встановленого Національним банком України.

Таким чином, з урахуванням того факту, що за період з 20.07.07 року до 20.04.10 року (й по теперішній час) відбувалось лише зменшення (падіння) курсу гривні по відношенню до долара США, а не перевищення гривневого курсу НБУ станом на момент залучення Товариством кредитних ресурсів над гривневим курсом НБУ станом на момент фактичного виконання лізингового платежу, судом не приймається до уваги здійснений позивачем перерахунок лізингових платежів, оскільки друге речення пункту 3.4.2 Договору прямо визначає, що у інших випадках (окрім перевищення курсу гривні), Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі за Графіком сплати лізингових платежів (додаток № 1 до цього Договору) без коригування на зміну курсу гривні до долару США.

Враховуючи зазначене, суд вважає безпідставним та таким, що суперечить умовам пункту 3.4.2 Договору, нарахування позивачем відповідачу сум заборгованості по валютному коригуванню лізингових платежів у розмірі 213’355,85 грн.

Прострочення Компанією грошового зобов’язання щодо сплати лізингових платежів за умовами пункту 11.2.1 Договору тягне за собою обов’язок сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи статті 625 ЦК України також застосовують до боржника, який прострочив грошове зобов’язання, санкцію у вигляді оплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних. Втім, нарахування позивачем 20’028,95 грн. пені, 4’673,61 грн. річних та 1’884,93 грн. інфляційних за прострочення Компанією грошового зобов’язання – суд вважає юридично неспроможним, оскільки позивач не довів наявності невиконаного грошового зобов’язання зі сплати валютного коригування лізингових платежів, а застосування вказаних господарських санкцій до особи, яка не припустилася порушень господарського зобов’язання, прямо суперечило би нормам статті 218 ГК України.

З огляду на наведене, причиною виникнення спору є невірне тлумачення Товариством умов пункту 3.4.2 Договору та безпідставне нарахування сум заборгованості валютного коригування лізингових платежів відносно Компанії.

Судові витрати в силу статті 49 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі означених норм національного матеріального права, керуючись ст.ст. 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд –

Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Донбаснерудпром" про стягнення заборгованості по валютному коригуванню лізингових платежів 213’355,85 грн., трьох процентів річних 4’673,61 грн., інфляційних 1’884,93 грн. та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання 20’028,95 грн.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня оголошення рішення.