Господарський суд Херсонської області у складі судді Клепай З.В. при секретарі Буюклу І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав", м.Київ

д о товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Сіті Продукт", м.Херсон

про стягнення 27109 грн. 34 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача - Милосердов Д.М. - юрисконсульт, довір. від 16.08.2010р.

від відповідача - Сизова В.Ю. - юрисконсульт, довір. від 17.09.2010р.

Державним підприємством "Українське агентство з авторських та суміжних прав" заявлено позов про стягнення з ТОВ "ТД "Сіті Продукт" 27109 грн. 34 коп., з яких: авторської винагороди 18000 грн. 00 коп., сума інфляції за весь час прострочення зобов'язання 1679 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 619 грн. 08 коп.; штраф у розмірі 6000 грн. 00 коп., пеня у розмірі 811 грн. 26 коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав заперечення на відзив відповідача у яких наполягає на тому, що у відзиві відповідача відсутні підстави, які дали б можливість визнати ліцензійний договір недійсним та договір відповідає вимогам законодавства та ст. 1109 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує на тій підставі, що йому невідомий репертуар, який переданий позивачу в оперативне управління і перелік авторів, майнові права на твори яких на підставі письмових договорів передано у колективне управління ДП УААСП, а оскільки позивач не єдина організація в Україні має право на укладання ліцензійних договорів на публічне виконання оприлюднених творів від імені авторів та їх правонаступників.

Компанія "СІМ" надала господарському суду відповідь, що вона лише приймала участь у розробці Web-сайту та навчанням персоналу позивача роботі з Web-сайтом та не несе відповідальності за якість роботи Web-сайту і відомості, які запитує господарський суд у нього відсутні.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд -

01 квітня 2008 року між Позивачем та Відповідачем укладено ліцензійний договір №ТЦ-04/08, згідно положень якого Відповідач отримує право (невиключну ліцензію) на публічне виконання оприлюднених творів, які відносяться до репертуару Позивача на території, що належить Відповідачу, який знаходиться за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, 49, а Відповідач в свою чергу зобов'язується виплачувати Позивачу авторську винагороду (роялті) (пункт 2.4. Договору).

Відповідно до умов пункту 2.1. Договору Позивач від імені авторів та їх правонаступників, включаючи зарубіжних, надав Відповідачеві, на умовах, визначених Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання оприлюднених творів, які відносяться до репертуару Позивача, а Відповідач зобов'язувався виплачувати авторську винагороду (роялті) Позивачу відповідно до даного Договору та Закону на території - м. Херсон, пр-т Ушакова, 49.

Відповідно до ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу (435-15) , є нікчемними.

Таким чином предметом ліцензійного договору є дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а отже у договорі повинен бути вказаний об'єкт (об'єкти) авторського права, на які позивач посилається на репертуар, що відноситься до його компетенції, тобто фактично репертуар не визначений та позивач посилається на необмежено коло творів. Оскільки позивач не єдина в України організація, яка має право на надання невиключних ліцензій, то договорі повинен містити перелік творів, на які ним укладені з їх авторами та правонаступниками, тобто з особами, які мають виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), або іншим чином надані письмові повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).

Представник позивача стверджує, що незалежно від того, чи є у нього такі письмові повноваження, відповідач зобов'язаний перераховувати йому плату за використання всіх творів. Договір містить в умовах п.7.11 відповідно до якого у підтвердження того, що Користувач до моменту підписання даного Договору знайомився з репертуаром ДП УААСП, у підтвердження того, що Сторони розуміють визначення всіх термінів, які містяться в даному Договорі, юридичні наслідки виконання умов даного договору, в підтвердження того, що даний Договір містить всі істотні умови, про які Сторони мали домовитись. Сторони поставили свої підписи та печатки. Господарський суд виходить із того, що сам факт ознайомлення відповідача з репертуаром не означає, що цей репертуар є предметом договору.

Не приймається до уваги і п.2.11 договору відповідно якого перелік творів вітчизняних авторів, інших суб'єктів авторського права, майнові права на твори яких безпосередньо на підставі письмових договорів передано у колективне управління позивача, а також перелік аналогічних іноземних авторсько-правових організацій, з якими УААСП укладено договори на взаємне представництво інтересів розміщено в мережі Інтернет на офіційному сайті позивача також не означає, що ці права є предметом ліцензійного договору між позивачем та відповідачем, оскільки як вже відзначалось ст. 1109 ЦК України передбачає, що права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату. Така умова договору свідчить лише про те, що у позивача є офіційний сайт в мережі Інтернету, з яким відповідач може ознайомитись.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Посилання позивача на те, що основним у договорі є своєчасне перерахування відповідачем платежів, передбачених п.2.4. господарським судом не приймається до уваги, оскільки відповідно до ст. 180 ГК України ціна договору та платежі є суттєвою умовою договору, але предметом договору є надання позивачем відповідачу невиключної ліцензії на публічне виконання оприлюднених творів, які відносяться до репертуару Позивача, а репертуар позивача сторонами не обумовлений, тобто у договорі відсутня така істотна умова як предмет договору, який повинен містити для цієї категорії договорів містити перелік авторів та творів, на яку позивач надав відповідачу невиключну ліцензію.

Відповідно до ч.8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

З урахуванням викладеного господарський суд дійшов висновку, що ліцензійний договір №ТЦ-04/08 від 01.04.08р. є неукладеним та відповідно не породжує у сторін жодних зобов'язань, та відповідно підстав для задоволення позову не вбачається.

Керуючись ст.ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1.В задоволені позову відмовити.

Дата підписання рішення 06.10.2010р.

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України