2-1/1564-2008-50/402 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - 19.02.2009 Прийняття

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.11.2008 року у справі №2-1/1564-2008-50/402 (суддя Головатюк Л.Ю.) зупинено провадження у справі №2-1/1564-2008-50/402 до вступу рішення по справі №2-29/7024-2008 за позовом ТОВ "ИССО" до Міністерства оборони України та Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" про визнання договору купівлі-продажу від 22.03.2005 нерухомого майна Міністерства оборони України: будівля №1 - дитячий садочок, №3 кухня-пральня, №12 - склад, колишнього військового містечка №77, розташованих по проспекту Леніна, 7 в м. Євпаторія дійсним в законну силу; клопотання Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини щодо забезпечення позову задоволено; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно: будівля №1 - дитячий садочок, №3 - кухня-пральня, №12 - склад, колишнього військового містечка №77, розташованих по проспекту Леніна, 7 в м. Євпаторія, АР Крим, 97416.

Ухвалу Господарського суду м. Києва вмотивовано достатністю наведених позивачем підстав для забезпечення позову, та визнано запропоновані ним заходи забезпечення позову адекватними та пов’язаними з заявленими вимогами. Крім того, за результатами розгляду клопотання позивача про залишення позову без розгляду з огляду на те, що в даний час в провадженні апеляційного суду м. Севастополя знаходиться справа №2-29/7024-2008 за позовом ТОВ "ИССО" до Міністерства оборони України та Державної акціонерної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" про визнання договору купівлі-продажу від 22.03.2005 року дійсним, Господарський суд м. Києва дійшов висновку не про залишення без розгляду позову, а про зупинення провадження по даній справі на підставі ч.1 ст. 79 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ "ИССО" оскаржило її до Вищого господарського суду України. В касаційній скарзі, доповненні до касаційної скарги ТОВ "ИССО" просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не встановлено, що позивач не є суб’єктом матеріально-правових відносин щодо майна, яке є предметом оскаржуваного у справі договору купівлі-продажу або носієм майнових прав на це майно, накладення арешту на нерухоме майне, розташоване у м. Євпаторія, пр. Леніна, 7 не може вплинути на права та охоронювані інтереси позивача, а також не має впливу на можливість виконання рішення у справі, справи №2-29/7024-2008 та №2-1/1564-2008-50/402 не є пов’язаними справами, рішення суду у справі №2-29/7024-2008 про визнання договору купівлі-продажу від 22.03.2005 року дійсним будь-яким чином не стосується прав та обов’язків Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим.

У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Відповідачі 2, 3 та 4 не скористались правом на участь представника у судовому засіданні, письмового відзиву на касаційну скаргу не надили.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача-1, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Право здійснення забезпечення позову та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, в силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу повинна довести його необхідність та адекватність.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, предметом позову у справі є нематеріальна вимога Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини про визнання недійсним договору від 22.03.2005 року купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого у м. Євпаторія, пр. Леніна, 7, укладеного на Першій Євпаторійській товарній біржі між Державною акціонерною компанією "Національна мережа аукціонних центрів" - уповноважена організація, що діяла від Міністерства оборони України, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ИССО".

Республіканський комітет з охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим відповідно до п.п. 1, 2 Положення, затвердженого Постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 11.07.2006 року №379 (rb0379001-06) , ст.ст. 3, 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини", є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини в АРК, яким здійснюється державне управління у сфері охорони культурної спадщини в межах законодавчо встановленої компетенції. Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 22.03.2005 року, укладеного між відповідачами у справі. Вирішуючи питання про наявність підстав до забезпечення позову, місцевий суд не доводить існування можливості утруднення виконання або невиконання рішення суду у даній справі у разі невжиття таких заходів та не враховує, що предмет спору не стосується майнових прав позивача.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що станом на дату винесення оскаржуваної ухвали (28.11.2008 року) відповідачем-1 здійснено відчуження майна, яке є предметом спірного договору на користь ТОВ "Елайо" (договір купівлі-продажу від 19.11.2008 року т.4 а.с.27). Водночас судом першої інстанції не враховано, що за правилами статті 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно, що належать відповідачеві на час вчинення забезпечувальних заходів. Таким чином, забезпечивши позов накладенням арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі, суд невиправдано розширив зміст процесуальної норми, яка передбачає виключний перелік і зміст засобів забезпечення позову.

Отже, ні клопотання позивача про забезпечення позову, ні ухвала господарського суду першої інстанції не містять доводів, припущень чи обґрунтувань, що обумовлюють необхідність застосування заходів забезпечення позову до немайнового предмету позову та обґрунтовують обраний судом засіб забезпечення; з судової ухвали не вбачається, яким чином обраний судом засіб забезпечення позову може запобігти утрудненню чи унеможливленню виконання судового рішення про визнання недійсним договору.

Таким чином, касаційна інстанція вважає, що ухвала місцевого господарського суду про застосування заходів забезпечення позову не містить викладення обставин, що, згідно з вищевказаними нормами законодавства, є підставами забезпечення позову, та не обґрунтовує припущення про унеможливлення виконання рішення суду.

Стосовно зупинення провадження по даній справі, то колегія суддів відзначає таке.

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України встановлює обов’язок господарського суду зупинити провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Застосовуючи ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України в частині зупинення провадження у справі, суд першої інстанції не з’ясував та не зазначив чим обумовлюється неможливість розгляду справи №2-1/1564-2008-50/402 до розгляду справи №2-29/7024-2008 та в чому він вбачає їх пов’язаність. Місцевим судом не враховано, що пов’язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Предметом розгляду спору у справі №2-29/7024-2008 є позов ТОВ "ИССО" до Міністерства оборони України, ДАК "Національна мережа аукціонних центрів", третя особа Республіканський комітет з охорони культурної спадщини АР Крим про визнання дійсним договору від 22.03.2005 року за правилами частини 2 статті 220 ЦК України.

Зважаючи на те, що під час вирішення спору у справі №2-29/7024-2008 не досліджуються та не встановлюються обставини, що входять до предмету доказування у справі №2-1/1564-2008-50/402 за позовом Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини про визнання недійсним договору від 22.03.2005 року купівлі-продажу нерухомого майна з підстав порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини, справи №2-29/7024-2008 та №2-1/1564-2008-50/402 не є пов’язаними справами у розумінні статті 79 ГПК України.

Як наслідок, прийнята господарськими судом першої інстанції ухвала не відповідає положенням статей 66, 67, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, не є законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до Господарського суду м. Києва.