21/204 Про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки і договору про земельний сервітут та зобов'язання демонтувати встановлені малі архітектурні форми - 19.02.2009 Прийняття

У липні 2007р. приватне підприємство "Санні" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4про визнання недійсними договору оренди від 21.09.2004р., укладеного між Львівською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1, договору про земельний сервітут від 03.03.2005р., укладеного між Львівською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_4, про зобов'язання приватних підприємців ОСОБА_1та ОСОБА_4демонтувати встановлені відповідно до оспорюваних договорів малі архітектурні форми у 10-ти денний строк з дня набрання чинності рішенням суду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.12.2007р. у справі №21/204 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Біля універмагу".

15.01.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Біля універмагу" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватних підприємців ОСОБА_1та ОСОБА_4про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки від 21.09.2004р., укладеного між Львівською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1, та договору про земельний сервітут від 03.03.2005р., укладеного між Львівською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_4, та про зобов'язання приватних підприємців ОСОБА_1та ОСОБА_4звільнити дах одноповерхової нежитлової будівлі, що знаходиться за АДРЕСА_1, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Біля універмагу" на праві власності та демонтувати встановлені малі архітектурні форми у 10-ти денний строк з дня набрання чинності рішенням.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.01.2008р. у справі №21/204 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору -Товариство з обмеженою відповідальністю "Біля універмагу".

06.03.2008р. приватне підприємство "Санні" подало уточнення п.2 позовних вимог, викладених в позовній заяві, в якому просило зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_1., приватного підприємця ОСОБА_4., приватного підприємця ОСОБА_2., приватного підприємця ОСОБА_3. звільнити дах будівлі шляхом демонтажу малих архітектурних форм, що знаходяться за АДРЕСА_2

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.03.2008р. у справі №21/204 залучено до участі у справі в якості відповідачів приватних підприємців ОСОБА_2та ОСОБА_3.

13.03.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Біля універмагу" подало уточнення до позовної заяви, в якому просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_1 та про зобов'язання відповідача -ФОП ОСОБА_1звільнити дах одноповерхової нежитлової будівлі, що знаходиться за АДРЕСА_1, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Біля універмагу" на праві власності.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.03.2008р. у справі №21/204 (суддя Масловська Л.З.) позов приватного підприємства "Санні" задоволено частково. Припинено провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України в частині вимоги про визнання недійсним договору про земельний сервітут від 03.03.2005р., укладеного між Львівською міською радою та ПП ОСОБА_4Зобов'язано ПП ОСОБА_1., ПП ОСОБА_4., ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_3. звільнити дах будівлі шляхом демонтажу малих архітектурних форм, що знаходиться за АДРЕСА_1. Стягнуто з ПП ОСОБА_1., ПП ОСОБА_4., ПП ОСОБА_2. та ПП ОСОБА_3. на користь приватного підприємства "Санні" солідарно 85грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу" задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 21.09.2004 року укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. та Львівською міською радою. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1. демонтувати малу архітектурну форму та ятки, розташовані за АДРЕСА_1, на даху нежитлових приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу". Стягнуто з фізичних осіб - підприємців ОСОБА_1., ОСОБА_4., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу" солідарно - 85грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2008р. у справі №21/204 ( колегія суддів у складі головуючого судді: Бонк Т.Б., суддів: Бойко С.М., Марко Р.І.) рішення господарського суду Львівської області від 24.03.2008р. у справі №21/204 залишено без змін, а апеляційні скарги Суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб ОСОБА_3та ОСОБА_1-без задоволення.

Не погодившись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2008р. та рішення господарського суду Львівської області від 24.03.2008р. у справі №21/204 повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Приватного підприємства "Санні" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля універмагу" відмовити повністю.

Приватне підприємство "Санні" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Біля універмагу" скористалися правом, наданим ст.- 111-2 ГПК України та надіслали відзиви на касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, в яких просять оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст.- 111-2 ГПК України, відзивів на касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржених судових актів.

В судове засідання касаційної інстанції 19.02.2009р. представники відповідачів не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином. Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст.ст.- 111-5, - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, а також завчасне повідомлення учасників процесу про дату судового засідання, відсутність поважних причин неявки представників, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників відповідачів.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, касаційну скаргу, відзиви на неї, заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників позивача та третьої особи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 10.06.2003р. Приватне підприємство "Санні" на підставі договору купівлі-продажу №88/08 набуло частину нерухомого майна по АДРЕСА_1 зал ресторану площею 858,9м-2; складські приміщення площею 1734м-2; площадку-споруду площею 1379,3м-2; павільйон міні-ринку площею 1207,9м-2.

За умовами п.1.3 цього договору право власності на об'єкт купівлі-продажу перейшло до Приватного підприємства "Санні" з дати підписання акту приймання-передачі - з 20.11.2003р., що підтверджується також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17368469 від 15.01.2008р.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.11.2007р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Біля універмагу" є власником частини нежитлових приміщень загальною площею 233,9кв.м., розташованих за АДРЕСА_2

При цьому, судами зазначено, що за умовами договору №22/07 від 09.10.2007р. купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу ці приміщення складаються з літ. "Б" площею 70,3м-2, літ. "В" площею 51,7м-2, літ. "Г" площею 52,2м-2, літ. "Д" площею 59,7м-2, та є одноповерховою окремо стоячою будівлею, що підтверджується листом Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" №370 від 13.12.2007р.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій з плану території та позовних заяв, над приміщеннями Приватного підприємства "Санні" другим ярусом розміщені малі архітектурні форми, в яких здійснюють свою діяльність фізичні особи-підприємці ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а над приміщеннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля універмагу" розміщено (частково) малу архітектурну форму фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

При цьому, судами попередніх інстанцій зазначено, що доказів одержання відповідачами згоди у власників на використання даху вказаних нежитлових приміщень судам не надано.

Водночас, судами попередніх інстанцій з матеріалів справи, довідки та уточненої довідки до актів обстеження Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" №77 від 06.03.2008р. та №85 від 13.03.2008р., встановлено, що спірні малі архітектурні форми розміщені на даху нежитлових приміщень позивача та третьої особи, а не за договором оренди земельної ділянки від 21.09.2004р., укладеним між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Львівською міською радою.

Разом з тим, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на приписи ст. 79 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 15, 18 Закону України "Про оренду землі", ст. 761 Цивільного кодексу України, зазначивши, що орендодавцем за договором виступала особа не наділена правомочностями власника, а об'єкт договору оренди не відповідає вимогам ст. 79 Земельного кодексу України, оскільки ним є не земельна ділянка, а частина даху приміщень, що належать на праві власності позивачу, дійшов висновку про укладення договору оренди земельної ділянки від 21.09.2004р. без дотримання вимог щодо чинності правочину, встановлених у ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України. На підставі зазначеного, суд першої інстанції визнав підставними вимоги позивача та третьої особи про визнання договору оренди земельної ділянки від 21.09.2004р., укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Львівською міською радою, недійсним на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України, з чим погодився суд апеляційної інстанції.

Викладене свідчить про наведення судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення суперечливих висновків відносно вимоги позивача щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.09.2004р.

Поряд з цим, пославшись на приписи ч.ч.1, 2 ст.319, ч.1 ст.321, ч.1, 2 ст. 328, ст.ст. 387, 391 ЦК України, пояснення позивача та третьої особи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що самовільне без згоди власників розміщення на дахах нежитлових приміщень малих архітектурних форм перешкоджає здійсненню ними правомочностей власників, та проведення ремонтних робіт.

Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що за позовними вимогами в частині визнання недійсним договору земельного сервітуту від 03.03.2005р., укладеного між Львівською міською радою та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 слід припинити провадження у справі у відповідності до ст. 80 ГПК України у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, з посиланням на відсутність предмету спору в цій частині вимог.

Однак зазначені висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з наступних підстав.

Так, прийняті у справі судові акти всупереч приписів ст.ст. 84, 105 ГПК України не містять змісту письмових угод сторін, та наданої умовам цих угод судами попередніх інстанцій належної правової оцінки.

Крім того, судами попередніх інстанцій без з'ясування на підставі належних та допустимих доказів фактичної дійсної адреси нежитлових будинків, на даху яких були збудовані малі архітектурні форми відповідачів -АДРЕСА_1 чи АДРЕСА_2, відносно яких виник спір у справі, не встановлено особу (осіб), право власності якої (яких) порушуються відповідачами, у т.ч. суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1, збудованими малими архітектурними формами. Не надано судами попередніх інстанцій відповідної правової оцінки і розпорядженню Франківської райадміністрації від 27.03.2002р. №364 "Про присвоєння будинкового АДРЕСА_2 ТзОВ "Ресторан "Беркут".

Зазначені обставини не були з'ясовані судами попередніх інстанцій всупереч приписів ст. 43 ГПК України під час розгляду даної справи, що свідчить про передчасність висновку судів щодо зобов'язання приватних підприємців-відповідачів звільнити дах будівлі шляхом демонтажу малих архітектурних форм, що знаходяться за АДРЕСА_1 та зобов'язання скаржника -фізичної особи-підприємці ОСОБА_1. демонтувати малу архітектурну форму та ятки, розташовані за АДРЕСА_1 на даху нежитлових приміщень товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу".

Крім того, місцевий господарський суд з яким погодився суд апеляційної інстанції передчасно припинив провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору внаслідок закінчення строку дії спірного договору земельного сервітуту від 03.03.2005р., укладеного між Львівською міською радою та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4, оскільки відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі при відсутності предмету спору, що означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

При цьому, від предмета спору слід відрізняти предмет позову -певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 ЦК України.

Натомість зазначеному судами попередніх інстанцій, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, не було дано належної правової оцінки.

Тоді як згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п.1 постанови від 29.12.1976р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Водночас колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на припущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, оскільки залучивши ухвалою суду від 15.01.2008р. до участі у даній справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Біля універмагу", місцевий господарський суд в цій ухвалі, а також в ухвалах суду від 29.01.2008р., 21.02.2008р., 06.03.2008р., 14.03.2008р., 21.03.2008р., всупереч приписів ст. 26, 86 ГПК України не зазначив відповідачів, до яких цією третьою особою подано позов та зміст її позовних вимог.

Тоді як згідно позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Біля універмагу" звернулося до Приватних підприємців ОСОБА_1та ОСОБА_4про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки від 21.09.2004р., укладеного між Львівською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1, та договору оренди від 03.03.2005р., укладеного між Львівською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_4, та про зобов'язання приватних підприємців ОСОБА_1та ОСОБА_4звільнити дах одноповерхової нежитлової будівлі, що знаходиться за АДРЕСА_1, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Біля універмагу" на праві власності та демонтувати встановлені малі архітектурні форми у 10-ти денний строк з дня набрання чинності рішенням.

При цьому, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції третьою особою було уточнено позовні вимоги з проханням визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_1, та про зобов'язання відповідача -ФОП ОСОБА_1звільнити дах одноповерхової нежитлової будівлі, що знаходиться за АДРЕСА_1, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Біля універмагу" на праві власності.

При цьому, судом першої інстанції при розгляді позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з урахуванням їх уточнень, не було враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Біля універмагу" просило визнати недійсним договір укладений ФОП ОСОБА_1 з Львівською міською радою, не залученою судом до участі у справі в якості відповідача за позовом третьої особи.

Однак зазначене не було враховано та виправлено судом апеляційної інстанції при здійсненні апеляційного провадження.

Поряд з цим, згідно ст. 81-1 ГПК України у судовому засіданні, а також про огляд і дослідження письмових або речових доказів у місці їх знаходження складається протокол. У протоколі судового засідання зазначаються: 1) рік, місяць, число і місце судового засідання; 2) найменування суду, що розглядає справу, та склад суду; 3) номер справи і найменування сторін; 4) відомості про явку в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу або про причини їх неявки; 5) відомості про роз'яснення господарським судом сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав і обов'язків, зокрема, права заявляти відводи, та попередження перекладача про відповідальність за завідомо неправильний переклад, судового експерта - за дачу завідомо неправильного висновку або відмові від дачі висновку; 6) усні заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; 7) усні роз'яснення судовими експертами своїх висновків і відповіді на поставлені їм додаткові запитання. Протокол веде секретар судового засідання. Протокол у триденний строк підписують суддя (суддя - головуючий у колегії суддів) і секретар судового засідання.

Однак в порушення вимог ст. 81-1 ГПК України протоколи судового засідання від 14.03.2008р. та від 21.03.2008р. не містять підпису секретаря судового засідання, а також як і усі протоколи судових засідань у даній справі (від 13.09.2007р., 11.10.2007р., 06.11.2007р., 14.11.2007р., 27.11.2007р., 21.12.2007р., 15.01.2008р., 29.01.2008р., 21.02.2008р., 06.03.2008р., 14.03.2008р., 21.03.2008р., 24.03.2008р.) окрім зазначення в них дати, місця судових засідань; найменування суду, що розглядає справу, та складу суду; номеру справи і найменування сторін -позивача, відповідачів та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відомостей про явку чи неявку в судове засідання їх представників, а також відомостей про роз'яснення господарським судом сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав і обов'язків, не містять вчинених процесуальних дій здійснених у судовому засіданні.

Крім того, всупереч вимог ст. 81-1 ГПК України протокол судового засідання від 24.03.2008р. не містить відомостей щодо оголошення судом першої інстанції в судовому засіданні повного тексту рішення у даній справі, тоді як в матеріалах справи відсутня вступна та резолютивна частина рішення суду.

Відповідно до частини першої ст.- 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (ст.- 111-7 Господарського процесуального кодексу України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2008р. та рішення господарського суду Львівської області від 24.03.2008р. підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Згідно ст. - 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права.