Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

Прокурор м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Березівські мінеральні води" про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 50м2 по бульвару Грицевця, 6 у м.Харкові (зазначену в плані-схемі земельної ділянки акту №1048/06 від 10.07.2006р.) та повернути її Харківській міській раді з приведенням її у придатний для подальшого використання стан.

Позов мотивовано посиланням на положення ст.ст. 125, 212 Земельного кодексу України та обставини порушення відповідачем норм земельного законодавства у зв'язку з використанням ним спірної земельної ділянки за відсутності укладення відповідного договору оренди.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність обставин використання ним спірної земельної ділянки.

Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою від 28.11.2007 Вищий господарський суд України скасував судові рішення у справі, направивши її на новий розгляд до суду першої інстанції, зважаючи на невстановлення судами суттєвих обставин щодо особи, яка зайняла спірну земельну ділянку шляхом розміщення павільйону. Ухвалою від 31.01.2008 Верховний Суд України відмовив у порушенні касаційного провадження з перегляду цієї постанови.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.06.2008р. (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2008р. (судді Лакіза В.В. –головуючий, Камишева Л.В., Токар М.В.) рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2008р. скасовано; у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована недоведенням при розгляді справи обставин належності розташованого на спірній земельній ділянці павільйону відповідачеві.

Позивач в касаційній скарзі просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду –залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Також касатор наголошує на встановленні обставин використання спірної земельної ділянки відповідними актами обстеження, які є офіційними документами органу, які не скасовані чи визнані недійсними у встановленому порядку.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Учасники процесу не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, рішенням 40 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 28.09.05 №170/05 відповідачу надано в оренду земельну ділянку площею 36 м2 по бульвару Грицевця, 6 у м.Харкові, для будівництва тимчасового торгівельного павільйону з продажу продукції власного виробництва.

Разом з тим, при здійсненні перевірки дотримання земельного законодавства відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради обстежено розташовану за вказаною адресою земельну ділянку площею орієнтовно 50 м2 та складено акт №1048/06 від 10.07.06. В акті зафіксовано, що вказана земельна ділянка використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування торгівельного павільйону без оформлення передбачених ст. 125 Земельного кодексу України документів на право користування нею.

Стаття 125 ЗК України у ч.ч. 2, 3 передбачає виникнення права на оренду земельної ділянки після укладення договору оренди і його державної реєстрації, а також забороняє приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї.

З огляду на відсутність у відповідача передбачених вказаною нормою документів та невиникнення у нього права користування спірною земельною ділянкою прокурор звернувся в інтересах Харківської міської ради з позовом у даній справі про застосування щодо цієї ділянки вимог ст. 212 ЗК України, згідно з якою самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Самовільне зайняття земельних ділянок визначено в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (в редакції на момент вирішення спору) як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Відповідач при розгляді справи судами не доводив наявність у нього прав на спірну земельну ділянку. Натомість, відповідач заперечує вчинення ним певних дій щодо її використання, зокрема, щодо будівництва і встановлення тимчасового торгівельного павільйону або надання згоди іншій особі на розміщення торгівельного павільйону для здійснення торгівельної діяльності продукцією власного виробництва або продукцією іншого виробника. Тобто, відповідач заперечує належність йому торгівельного павільйону, розташованого на спірній земельній ділянці.

З огляду на те, що при попередньому розгляді справи висновок судів про самовільне зайняття спірної земельної ділянки саме відповідачем було засновано лише на встановленні таких обставин у вищевказаних актах обстеження, касаційна інстанція направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів відповідності фактичним обставинам зафіксованих у цих актах відомостей.

Зважаючи на ненадання прокурором та позивачем доказів на підтвердження використання відповідачем спірного павільйону, суди апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність заявлення до відповідача позовних вимог у даній справі.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ухвалою від 01.10.2008р. позивача та прокурора було зобов'язано надати відомості про власника споруди, розташованої на спірній земельній ділянці.

На виконання вказаної ухвали прокуратурою м. Харкова були направлені відповідний запит до Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України" та вимога до ВАТ "Березівські мінеральні води" про надання документів, які підтверджують право власності чи право користування на кіоск, розміщений за адресою: м. Харків, бульв. Грицевця, 6.

З відповіді Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України" № 01-21-30/8229 від 15.10.2008 р. на запит прокуратури вбачається, що в Державному реєстрі земель в книзі №4 записів державної реєстрації договорів оренди землі на земельну ділянку за адресою: м. Харків, бульв. Грицевця, 6 зареєстровано договір оренди землі площею 0,0036га з фермерським господарством "Кегичівське", реєстраційний №740667100073 від 25.10.2006р., термін дії договору до 01.06.2009р.

В Державному реєстрі земель в книзі №4 записів державної реєстрації договорів оренди землі на земельну ділянку площею 0,0010га за адресою: м. Харків, бульв. Грицевця, 6 зареєстровано договір оренди землі за ФОП Капустьян Н.А., реєстраційний №740767100097 від 28.11.2007р., термін дії договору на один рік з моменту державної реєстрації договору оренди землі.

ВАТ "Березівські мінеральні води" було надано відповідь №472 від 16.10.2008р. на вимогу прокуратури м. Харкова, відповідно до якої ВАТ "Березівські мінеральні води" не має у власності або користуванні кіоску, розміщеного за адресою: м. Харків, бульв. Грицевця, 6, у зв'язку з чим виконання вимоги є неможливим з причин, що не залежать від ВАТ "Березівські мінеральні води", оскільки вказана вимога пред'явлена не до тієї особи.

При цьому в касаційній скарзі позивач не зазначає про надання ним під час розгляду справи відповідних доказів на підтвердження фактичних обставин зайняття відповідачем спірної земельної ділянки шляхом розташування та використання ним відповідного павільйону, зокрема, здійснення ним торгівлі в цьому павільйоні з отриманням відповідного дозволу чи ліцензій, поданням податкової чи статистичної звітності щодо цього об'єкту або ж притягнення його до відповідальності за здійснення певної діяльності за відсутності таких дозволів тощо.

Тобто, позивач ухилився від обов'язку доведення обставин знаходження на спірній земельній ділянці майна відповідача або іншої особи, з якою відповідач перебуває в цивільно-правових відносинах.

При зверненні з касаційною скаргою позивач не спростував висновки суду апеляційної інстанції про недоведення ним обставин зайняття спірної земельної ділянки саме відповідачем, а відтак і відсутність підстав для задоволення позовних вимог, заявлених до цієї особи. З огляду на таке підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що власник земельної ділянки не позбавлений права захистити свої права у передбачений ст. 212 ЗК України спосіб шляхом заявлення позову до особи, яка фактично здійснила зайняття спірної земельної ділянки, розмістивши на ній павільйон. В разі ж невстановлення такої особи позивач не позбавлений права застосувати передбачені законом наслідки виявлення безхазяйної речі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2008 року у справі №08/371-07 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.