20/295/08 Про визнання права безперервного користування внутрішньо квартальними дорогами та заборону вчиняти дії, які перешкоджатимуть безперервно користуватися дорогами - 17.02.2009 Прийняття

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.06.08 (суддя Гандюкова Л.П.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.11.08 (колегія суддів у складі: Хуторного В.М.. Кричмаржевського В.А., Мойсеєнко Т.В.) у задоволенні позовних вимог про визнання права безперервного користування внутрішньо квартальними дорогами та заборону відповідачу вчиняти дії, які перешкоджатимуть безперервно користуватися дорогами відмовлено.

Судові акти мотивовані тим, що доказів належного оформлення права користування земельною ділянкою на час розгляду спору сторонами у справі не надано. Право позивача, як власника об'єкта нерухомості, у разі доведеності факту порушення його прав у березні 2008року припиненням в"їзду транспорту, підлягає захисту по іншому предмету спору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ТОВ "СП МДМ" звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права. Судами порушено вимоги ст. 134 ГК України, ст.ст. 319, 321 ЦК України, ст. 10, 15, 25 Закону України "Про оренду землі". Зазначає, що судами неправильно застосовано ч.2 ст. 386 ЦК України, згідно якої власник, якій має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області №1581 від 22.10.1996 р. та Переліку майна до нього, внутрішні автошляхи за адресою пр.Маяковського, 11, передані у власність ВАТ "Гамма"та увійшли до його статутного фонду.

ТОВ "СП МДМ"належить на праві власності нежиле приміщення 263, літ. К-4, розташоване по пр. Маяковського, 11 у м.Запоріжжя відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА № 958355 від 20.01.2005 р., виданого Запорізькою міською радою.

03.04.06 р. між ВАТ "Гамма"(виконавець) та ТОВ "СП МДМ"(замовник) укладено договір № 60/40 (далі договір № 60/40) про участь замовника у витратах виконавця по використанню і утриманню внутрішньо- квартальних доріг, за яким виконавець виконує роботи по утриманню внутрішньоквартальних доріг, а замовник використовує внутрішньоквартальні дороги і приймає участь у витратах на виконання робіт, пов'язаних з утриманням внутрішньоквартальних доріг (пункти 1.1 - 1.2 договору № 60/40).

Відповідно до п. 2.1 договору № 60/40, плата по договору складає 210 грн. за місяць, замовник здійснює оплату згідно рахунку виконавця до 15 числа наступного за розрахунковим місяцем.

Розділом 4 договору № 60/40 встановлені права сторін: виконавець має право контролювати транспорт замовника (п.4.1), а замовник має право користуватись внутрішньоквартальними дорогами виконавця (п. 4.2).

Згідно з пунктами 6.1, 6.4, договір № 60/40 діє з 01.04.2006 р. до 31.12.2006 р.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судами встановлено,що на час розгляду справи договір не припинений, не розірваний та не визнаний недійсним.

07.06.2007 року між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ВАТ "Гамма"(орендар) укладено договір оренди землі, об'єктом якого є земельна ділянка для розташування багатофункціонального комплексу з адміністративно -діловими та торгово-розважальними центрами, готелем та багаторівневим паркінгом, яка знаходиться в м. Запоріжжі, пр. Маяковського, 11.

У березні 2008 року, у зв'язку з проведенням перевірки факту крадіжки майна ВАТ "Гамма"з корпусу станції очистки промстоків в'їзд на територію ВАТ "Гамма"тимчасово припинено.

11.03.08 р. ТОВ "СП МДМ"зверталося до ВАТ "Гамма"(листи №35-юр-1 та 26.03.08 р., № 46-юр від 26.03.08 р.) з проханням поновити доступ свого транспорту та транспорту орендарів позивача на територію ВАТ "Гамма".

Відповіді на ці листи ТОВ "СП МДМ"не отримало.

Згідно ч.1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітуту щодо користування внутрішньоквартальними дорогами або земельною ділянкою сторонами не встановлено.

Статтею 402 ЦК України визначено порядок встановлення сервітуту. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Заявлені позовні вимоги не містять вимоги про встановлення сервітуту з визначенням його змісту.

Частиною 1 статті 403 ЦК України визначено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном, вказаний обсяг становить зміст сервітуту.

Попередні судові інстанції дійшли висновку, що зі змісту договору №60/40 неможливо встановити зміст та обсяг сервітуту з визначенням правомочностей щодо користування дорогами (порядок пропуску транспорту позивача на територію відповідача, час проїзду, межі використання дороги - довжина та ширина дорожнього покриття, інвентарний номер автомобільної дороги тощо), тому дійшли правомірного висновку, що вказаний договір не може бути підставою для задоволення вимог позивача в обраний ним спосіб захисту свого права.

Згідно статті 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Спірна внутрішньоквартальна дорога з інвентарним номером № 2000035, яка увійшла до статутного фонду відповідача, знаходиться на земельній ділянці, яка передана в оренду ВАТ "Гамма"Запорізькою міською радою за договором оренди землі від 07.06.2007 року. Як зазначено попередніми судовими інстанціями, доказів встановлення земельного сервітуту за цим договором суду не надано.

Доводи касаційної скарги про порушення судами ст.ст. 319, 321 ЦК України, ст. 10, 15, 25 Закону України "Про оренду землі", ст. 134 ГК України не заслуговують на увагу, оскільки регулюють правовідносини пов’язані з порушенням права власності або іншого права по договору або закону, права добросовісного володіння майном. Судом встановлено, що в даному випадку, спірні правовідносини не стосуються виконання договору № 60/40, а мають бути врегульовані іншим способом.

Згідно ч.2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Проте, з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та позивачем не доведено наявність загрози порушення права користування дорогами відповідача у майбутньому.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові акти прийняті у відповідності з встановленими обставинами справи та з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ТзОВ "СП МДМ" залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.08 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.11.08 у справі №20/295/08 –без змін.