808/2402/17 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими платнику податків збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств - 24.10.2018 Прийняття

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вневідомча охорона" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2017: №0004891406, №0004901406.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру, відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансовими) санкцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.04.2017 №0004891406, №0004901406, стягнуто на користь позивача судові витрати в сумі 27 379,78 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями, ГУ ДФС у Запорізькій області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та ухвалити нове рішення,ж яким відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову, невірно оцінивши докази, що містяться у матеріалах справи.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають у зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2016 рік та податку на додану вартість за період з 01.09.2016 по 31.10.2016 при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "АНАТЕКСІС" та ТОВ "ТРЕЙД-ВЕКС" складено акт від 20.03.2017.

В акті перевірки викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності позивача порушень:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 576 416,00 грн.;

- пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 640 463,00 грн.

На цій підставі відповідачем 14.04.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення :

- №0004891406, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 864 624,00 грн., у тому числі: 576 416,00 грн. - за податковим зобов'язанням, 288 208,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0004901406, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 960 694,50 грн., у тому числі: 640 463,00 грн. - за податковим зобов'язанням; 320231,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Запорізькій області мотивує тим, що під час перевірки позивач не надав належних доказів реальності виконання укладених з його контрагентами ТОВ "АНАТЕКСІС" та ТОВ "ТРЕЙД-ВЕКС" господарських договорів. За наявною у контролюючого органу інформацію контрагенти позивача не здійснювали господарської діяльності, не мали можливості та фактично не виконували умов укладених договорів.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України (2755-17) , Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

З огляду на приписи статей 14, 44, 198, 201 Податкового Кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Матеріалами справи встановлено, що Товариством укладено 30.09.2016 з ТОВ "АНАТЕКСІС" та 31.10.2016 з ТОВ "ТРЕЙД-ВЕКС" договори постачання, відповідно до умов яких останні зобов'язались поставити на адресу позивача матеріали електротехнічного призначення.

На підтвердження виконання укладених договорів позивачем надано видаткові накладні та податкові накладні, оформлені його контрагентами, та докази оплати Товариством обумовленого договорами товару.

Водночас, як в акті перевірки, так і під час розгляду справи в суді першої інстанції та на час апеляційного перегляду справи ГУ ДФС у Запорізькій області обґрунтовувало свої висновки щодо відсутності доказів реального виконання укладених Товариством з вищевказаними контрагентами господарських договорів посиланням на те, що ТОВ "АНАТЕКСІС" та ТОВ "ТРЕЙД-ВЕКС" не могли здійснювати, з огляду на стан їх кадрового складу та матеріально-технічної бази, поставку товару в строки, обсяги та на умовах, передбачених укладеними договорам поставки; що податкова звітність ТОВ "АНАТЕКСІС" не підтверджує здійснення господарських відносин з позивачем та що надані позивачем докази, зокрема товарно-транспортні накладні, не підтверджують факт перевезення та отримання Товариством придбаного за договорами поставки товару.

Крім того, відповідачем надано до суду докази того, що відносно ТОВ "ТРЕЙД-ВЕКС" відкриті кримінальні провадження щодо фіктивної господарської діяльності цієї юридичної особи.

Всупереч приписів статей 244, 246 КАС України суди не надали цим доводам належної оцінки, не з'ясували, чи містять матеріали кримінальних проваджень, що відкриті відносно фіктивної діяльності ТОВ "ТРЕЙД-ВЕКС" докази, які підтверджують чи спростовують доводи контролюючого органу щодо безтоварності укладених між Товариством та його контрагентом договору, не дослідили, чи є підстави вважати видані ТОВ "ТРЕЙД-ВЕКС" документи бухгалтерської звітності такими, що відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) та дають підстави враховувати їх у якості доказів реальності виконання укладених господарських договорів.

Судами попередніх інстанцій не з'ясовано, якими об'єктивними доказами підтверджується фактичне отримання Товариством та подальше використання у власній господарській діяльності товару від ТОВ "АНАТЕКСІС" та ТОВ "ТРЕЙД-ВЕКС".

З огляду на обставини справи суди повинні були надати сторонам можливість представити додаткові докази на підтвердження їх доводів та заперечень, зокрема, з'ясувати, яким чином відбувались доставка та отримання Товариством обумовленого договорами поставки товару, як позивач здійснював його прийом та подальше використання у власній господарській діяльності, тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повне і всебічне з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи та прийшли до передчасного висновку про те, що доводи контролюючого органу щодо відсутності реального характеру угод спростовано дослідженими під час розгляду справи доказами.

Під час нового розгляду справи судам попередніх інстанцій необхідно прийняти передбачені законом заходи щодо встановлення всіх обставин справи, з'ясувати, якими об'єктивними доказами підтверджується реальність виконання укладених господарських договорів, пов'язаність цих угод із господарською діяльністю Товариства, запропонувати сторонам надати додаткові докази, що дозволять пересвідчитися в їх фактичному виконанні.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.