809/304/16 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про нарахування штрафу за несвоєчасну сплату земельного податку - 24.10.2018 Прийняття

У березні 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Галицька" (ТОВ "БК "Галицька") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ДПІ), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.07.2014 №№ 0003452204, 0003442204 про нарахування штрафу за несвоєчасну сплату земельного податку.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "БК "Галицька" зазначило, що ним оскаржено до суду податкове повідомлення-рішення про нарахування податкового зобов'язання зі сплати земельного податку та штрафних санкцій у зв'язку з несвоєчасною його сплатою. Судом задоволено частково позовні вимоги. У ході процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючий орган прийняв спірні податкові повідомлення-рішення про нарахування штрафу за несвоєчасну сплату земельного податку. Позивач вважає дані податкові повідомлення-рішення незаконними з огляду на те, що судом було скасовано рішення ДПІ про нарахування основної суми податкового зобов'язання, у зв'язку з несвоєчасною сплатою яких винесені податкові повідомлення-рішення, що є предметом спору в даній справі.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.07.2014 №0003452204, №0003442204.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

18.10.2016 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за скаргою ДПІ.

Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

26.02.2018 касаційну скаргу з матеріалами справи передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції від 03.10.2017) (далі - КАС України (2747-15) ).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України передбачено, що касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 341 КАС України).

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Як вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанції на підставі акта про проведення перевірки ТОВ "Гаразд України" (Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Галицька") з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2010, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001542302/0 від 30.07.2010 про нарахування податкового зобов'язання зі сплати земельного податку та штрафних санкцій у зв'язку з несвоєчасною його сплатою.

Зазначене податкове повідомлення-рішення скасовано постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.02.2013 у справі №809/111/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2014.

Станом на 27.01.2011, позивач подав розрахунки по земельному податку за 2009-2010 роки, на підставі яких проведено сплату земельного податку. Вказані розрахунки проведені відповідно до нормативної грошової оцінки землі, визначеної управлінням Держкомзему у м. Івано-Франківську у витягах від 31.08.2010 за №№0372/04-04-06, 0373/04-04-06, 0374/04-04-06 та з урахуванням тієї обставини, що нормативна грошова оцінка земель, яка була взята до уваги ДПІ під час проведення перевірки, не є діючою, оскільки рішення органу місцевого самоврядування - Івано-Франківської міської ради від 10 липня 2008 року "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська", яким затверджено таку оцінку, визнано незаконним у судовому порядку.

У ході процедури судового оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення від 30.07.2010 ДПІ приймає спірні податкові повідомлення-рішення про нарахування штрафу за несвоєчасну сплату земельного податку.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог та зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно з ч. 3 ст. 201 Земельного кодексу України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку. Отже, нормативна грошова оцінка земель прямо впливає на розмір плати за землю.

Відповідно до приписів ст.ст. 14, 17, 20 Закону України "Про плату за землю", платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України (2456-17) для плати за землю.

Згідно з ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України, Закони України, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.

Статтею 4 цього Кодексу встановлено, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, рішення місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Таким чином, оскільки грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, який вноситься до держбюджету та формує його доходну частину, тому рішення в частині введення в дію нової грошової оцінки в середині бюджетного року є неправомірним.

На момент розгляду даної адміністративної справи за позовом ТОВ "БК "Галицька" положення пункту 2 рішення Івано-Франківської міської ради від 10 липня 2008 року "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська", яким введено в дію на території Івано-Франківської міської ради нову нормативну грошову оцінку земельних ділянок, визнано незаконним в судовому порядку.

Оскільки, як встановлено законом, нормативна грошова оцінка земель прямо впливає на розмір плати за землю, то з урахуванням того, що на час надання управлінням Держкомзему у м. Івано-Франківську інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок позивача на запит ДПІ 05.07.2010 використовувався розмір нормативної грошової оцінки землі, затверджений пунктом 2 рішення Івано-Франківської міської ради від 10 липня 2008 року "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська", який був визнаний незаконним, то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що рішення податкового органу щодо визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій не може ґрунтуватись на рішенні суб'єкта владних повноважень, яке визнано незаконним в судовому порядку.

За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновком судів першої й апеляційної інстанцій про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 - без змін.