Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Горлівське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства у грудні 2008 року звернулося з позовом до Комунального підприємства "Центральний" про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 5503,68грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17 лютого 2009 року, прийняте суддею Джарти В.В., позовні вимоги задоволено. Рішення вмотивоване посиланнями на статті 526, 527 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України і Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору № 944 на забезпечення житлового фонду питною водою та приймання комунальних стоків в частині оплати наданих позивачем послуг, що є підставою для стягнення з КП "Центральний" заборгованості в розмірі 5 503,58 грн.

Донецький апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Акулової Н.В. –головуючого, Гези Т.Д., Скакуна О.А., постановою від 13 квітня 2009 року перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, КП "Центральний" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 17 лютого 2009 року і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 квітня 2009 року скасувати і прийняти нове рішення про відмову в позові. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо невірного застосування судами обох інстанцій приписів статей 509, 614 Цивільного кодексу України, вказуючи на те, що відповідач свої зобов'язання за договором № 944 виконував належним чином, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

До Вищого господарського суду України від Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Горлівське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства надійшла заява, в якій позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу КП "Центральний" –без задоволення. Крім того, позивач вказав, що спірна сума боргу 5503,68 грн. відповідачем сплачена, що підтверджується платіжними дорученнями № 339 від 15.05.2009 і № 348 від 15.05.2009.

Вищий господарський суд України, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 01.01.2005 між Державним виробничим підприємством по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчормет" (постачальник) та Комунальним підприємством "Центральний" (абонент) укладено договір № 944 на забезпечення житлового фонду питною водою та приймання комунальних стоків, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався забезпечувати подачу питної води у житловий фонд відповідача для потреб населення цілодобово або згідно з графіком, що затверджений органами виконавчої влади та приймає у комунальну каналізацію стічні води у відповідності з кількістю поданої води (далі –Договір). Відповідно до розпорядженням КМУ від 23.12.2004 № 958-р "Про передачу цілісного майнового комплексу Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню " (958-2004-р) Укрпромводчормет" в загальну власність територіальних громад Донецької області", а також на підставі рішення Донецької обласної ради від 23.04.2003 № 4/8-214 –Державне виробниче підприємство по зовнішньому централізованому водопостачанню "Укрпромводчормет" перетворено в Комунальне підприємства "Компанія "Вода Донбасу". Згідно з наказом № 2 від 04.09.2007 Горлівське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства є правонаступником Горлівського управління водопровідно-каналізаційного господарства. Пунктом 1.2 Договору передбачено, що абонент додає до договору перелік жилих будинків на водопостачання та водовідведення з зазначенням адрес, а також вбудованих нежилих приміщень та власників. Оплата за використану воду та стоки здійснюється квартиронаймачами (власниками) Постачальнику за показниками лічильника, а при його відсутності по узгодженим нормам відповідно до установлених тарифів (п. 3.1 Договору). Постачальник самостійно веде облік оплати за надані послуги, заборгованості квартиронаймачів, облік пільг та надання субсидій (п. 3.2 Договору). Відповідно до п. 3.3 Договору виконавець (відповідач) зобов'язався надавати позивачу дані про рух жильців щомісячно до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем, згідно з договором на інформаційне обслуговування. Згідно з п. 6.1 Договору строк його визначено до 31.12.2006. Додатковими угодами до Договору сторони продовжили строк його дії до 31.12.2008. Отже, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Горлівське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства до Комунального підприємства "Центральний" про стягнення заборгованості у розмірі 5 503, 68 грн. за договором № 944 на забезпечення житлового фонду питною водою та приймання комунальних стоків. Підставами заявленого позову Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу" в особі відокремленого підрозділу Горлівське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства вказало на статтю 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" і пункти 1.1 –1.3, 10.1, 12.11, 12.15 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" дія цього Закону поширюється на всі суб'єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України (213/95-ВР) , Кодексу України про надра (132/94-ВР) , законів України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) , "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12) , цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері. Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 № 65 (z0165-94) , запроваджено порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначено взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України. Дотримання цих Правил є обов'язковим для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності та Водоканалу.

Пунктом 10.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України передбачено, що знімання показників водолічильників представником Водоканалу здійснюється не рідше як один раз на місяць у присутності представника абонента, який повинен сприяти представникові Водоканалу у цьому, а також в забезпеченні безпечного проведення робіт. Обов’язок виконавця забезпечити допуск представників постачальника до внутрішньобудинкових систем у будь-який час доби для перевірки їх технічного стану та зняття показань водомірів та обов’язок у комісії по зняттю показників з внутрішньобудинкових водомірів передбачено п.п.2.2.7 Договору. Згідно з пунктом 2.2.10 Договору відповідач зобов'язаний приймати участь в комісії по зняттю показників у загальнодомових водомірів.

Судами обох інстанцій установлено, що 21.07.2008, 19.08.2008 і 18.09.2008 представниками Горлівського ВУВКГ та КП "Центральний" були зняті показники з загальнодомового водоміру, що знаходиться в техпідвалі житлового будинку № 29 по пр. Перемоги в м. Горлівка. Згідно з актом-приписом від 21.07.2008 різниця між об'ємами загальнодомового водоміру та сумарним об'ємом індивідуальних квартирних водомірів склала 242, 4 м3, у зв'язку з чим, листом № 1/015-9940 від 26.08.2008 відповідачу було направлено відповідний акт-рахунок № 944 на суму 1745,28 грн по різниці в об'ємах 242,4 м3. Крім того, відповідно до актів-припису від 19.08.2008 різниця об'ємів склала 128,099 м3, що дорівнює 921, 60 грн, а акта від 18.09.2008 –393,789 м3 на суму 2836,80 грн, про що відповідача було повідомлено листами № 1/015-10273 від 04.09.2008 і № 1/015-13065 від 06.10.2008. Суди вказали, що згідно з п. 2.5 рішення Горлівської міської ради № 1328 від 15.12.2004 "Про способи зниження утрат питної води, облік водопостачання, цілісності водопровідних та каналізаційних мереж" при наявності загально домового водоміру води та обладнання всіх квартир лічильниками, споживачі оплачують за питну воду по показникам засобів квартирного приладу обліку. Різниця між домовими та квартирними приладами обліку води пред'являється житлово-комунального підприємству. Враховуючи викладене, суди дійшли висновку про правомірність виставлених позивачем актів-рахунків № 944 від 21.07.2008, 19.08.2008 і 18.09.2008 для оплати різниці між об'ємами загальнодомового водоміру та сумарним об'ємом індивідуальних квартирних водомірів, відтак дійшли висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Вищий господарський суд України погоджується з даними висновками судів попередніх судових інстанцій та не вбачає підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.3 Договору відповідач забезпечує розподіл питної води, яка подається позивачем усередині будинку, виконуючи при цьому техобслуговування внутрішньодомових мереж та обладнання. Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у випадку, коли показники прибору обліку на введенні в будинок перевищують нормативну потребу, різниця між ними відноситься на рахунок відповідача.

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі статтями 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами. З огляду на викладене, суди попередніх судових інстанцій дійшли вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 5503,68 грн., відтак обґрунтовано задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги щодо неналежного дослідження та оцінки попередніми судовими інстанціями наявних доказів не спростовують наведеного, а тому не можуть бути й підставою для задоволення вимог скаржника. До того ж відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи перевіряє застосування ними норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарськими судами з дотриманням положень статей 43, 47, 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та обґрунтовано і правомірно відмовлено у задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів. Викладені заявником у касаційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження та не спростовують обґрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Центральний" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 17 лютого 2009 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 квітня 2009 року у справі № 29/294 –залишити без змін.