Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Воліка І.М.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в містіКиєві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 квітня 2009року у справі №42/9-1/178 Господарського суду міста Києва запозовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", м. Київ, до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ, про стягнення 15 990 445,34 грн.,

за участю представників:

позивача –Радзівіло Т.О. (дов. № Д 07/2009/07/10-03 від 10.07.09);

відповідача –Ульянчук Ю.А. (дов. № 467 від 01.07.09), Шулик К.В. (дов. № 469 від 01.07.09),

У січні 2007року позивач –АЕК "Київенерго" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення боргу, неустойки та сум за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Вказував, що 10.01.91 між Підприємством Київські кабельні мережі ВЕО "Київенерго" (правонаступником якого він є) та Дніпропетровською водопровідною станцією (правонаступником якого є ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал") було укладено договір №116 про користування електричною енергією, відповідно до умов якого він зобов’язався постачати споживачу (відповідачу) електричну енергію, а споживач –здійснювати оплату спожитої електричної енергії в порядку та строки, передбачені договором та додатком № 4 до договору.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати за використану електроенергію за період з 1лютого 2004року по 1листопада 2006року, позивач просив стягнути з відповідача 13171527,72грн. основного боргу, 658576,39грн. штрафу, 1692420,31грн. інфляційних, 467920,93грн. річних та понесені ним у справі господарські витрати.

Спір розглядався судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25 листопада 2008року (суддя Спичак О.М.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь АЕК "Київенерго" 13112 543,04грн. основного боргу, 1 692 420,31 грн. інфляційних, 467920,93грн. річних, 658 576,39 грн. штрафу, 25 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинено провадження у справі в частині стягнення з ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь АЕК "Київенерго" 58 984,68 грн. боргу у зв’язку з його сплатою.

Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати спожитої електричної енергії, що є підставою для покладення на нього обов’язку по сплаті боргу, інфляційних, річних та штрафу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 квітня 2009 року (колегія суддів у складі: Кондес Л.О. –головуючого, Куровського С.В., Михальської Ю.Б.) рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 512, 513, 520, 521 ЦК України та ст. 34, 36, 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) " рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 10.01.91 між Підприємством Київські кабельні мережі ВЕО "Київенерго" (правонаступником якого є позивач) та Дніпропетровською водопровідною станцією (правонаступником якого є відповідач) було укладено договір №116 про користування електричною енергією, відповідно до умов якого позивач зобов’язався постачати відповідачу електричну енергію, а відповідач –здійснювати оплату спожитої електричної енергії в порядку та строки, передбачені договором та додатком № 4 до договору.

Згідно ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.17 договору строк дії договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 1992 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення не буде письмово заявлено однією із сторін про припинення договору.

Судами встановлено, що на виконання умов договору № 116 позивачем в період з 01.02.04 по 01.11.06 поставлено відповідачу електричну енергію на загальну суму 28787807,22 грн., проте відповідач частково розрахувався за отриману електричну енергію в сумі 15616279,50 грн., тим самим заборгувавши позивачу 13171527,72 грн.

Згідно п. 3 договору розрахунки за спожиту електроенергію в розрахунковому періоді здійснюються, виходячи з діючих на момент розрахунків тарифів на електричну енергію, враховуючи ПДВ, до 25 числа.

Тариф для розрахунку вартості спожитої електроенергії застосовується відповідно до постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України, які діяли в період споживання електроенергії.

В силу ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляці за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Під час розгляду справи відповідач сплатив частину боргу в сумі 58984,68 грн., що підтверджується довідкою позивача про надходження коштів від відповідача станом на 01.11.08, тому судами попередніх інстанцій обгрунтовано припинено провадження в означеній частині позовних вимог на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, проте відповідач, в порушення умов договору, частково розрахувався за отриману електроенергію, тим самим заборгувавши позивачу 13112543,04 грн. основного боргу на який останнім правомірно нараховано інфляційні та річні.

Крім того, п. 5.5 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії споживач сплачує штраф в розмірі 5 % від суми боргу.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем умов договору в частині оплати, що є підставою для покладення на нього обов’язку по сплаті боргу, інфляційних, річних та штрафу є такими, що грунтуються на нормах матеріального права та відповідають матеріалам справи.

Отже, судом апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на ту обставину, що у відповідача відсутнє грошове зобов'язання перед позивачем, оскільки сторонами договору № 116 після їх реорганізації не було здійснено заміну кредитора та боржника, не заслуговують на увагу суду, оскільки не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції про те, що сторони у справі є правонаступниками сторін договору № 116 до яких перейшли права та обов'язки останніх.

Крім того, відповідач частково сплатив суму боргу за договором № 116, що свідчить про визнання ним зобов’язань за вказаним договором.

Суд апеляційної інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111-7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 квітня 2009року у справі №42/9-1/178 залишити без змін.