05/5016 Про визнання права власності на злітно-посадочну смугу - 10.02.2009 Прийняття

Жашківське відкрите акціонерне товариство по виконанню агрохімічних робіт "Райагрохім" звернулось до господарського суду з позовом про визнання за ним права власності на злітно-посадочну смугу (бетонні плити, асфальтне покриття) площею 14720кв.м., вартістю 34799,74грн., що знаходиться на землях Жашківської міської ради за межами населеного пункту, посилаючись на статті 316, 317, 321, 325, 328, 386, 392 Цивільного кодексу України.

Позов вмотивовано тим, що злітно-посадочна смуга була безкоштовно передана Жашківському районному об'єднанню "Сільгоспхімія" (чиїм правонаступником є позивач) постановою № 4 від 24.03.1987р. Ради колгоспів Жашківського району (які виступали дольщиками в її будівництві), дане майно було включено в основні фонди об'єднання "Сільгоспхімія" та поставлено на його баланс; в зв'язку з оспоренням та невизнанням права власності позивач звернувся з відповідним позовом до виконавчого комітету органу місцевого самоврядування.

Відповідач не заперечував проти позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.11.2008 року (суддя Швидкий В.А.) позов задоволено повністю; визнано за Жашківським відкритим акціонерним товариством по виконанню агрохімічних робіт "Райагрохім" право власності на злітно-посадочну смугу (бетонні плити, асфальтне покриття) площею 14720кв.м., що знаходиться на землях Жашківської міської ради за межами населеного пункту.

Судове рішення вмотивовано тим, що спірне майно було безоплатно передано позивачу за актом приймання-передачі долі на будівництво злітно-посадочної смуги та знаходиться на балансі позивача понад 20 років; відтак право власності на майно набуто на підставах, не заборонених законом та підлягає захисту за статтею 392 Цивільного кодексу України.

Апеляційний перегляд даної справи не здійснювався.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням місцевого суду, до касаційної інстанції в порядку статті 107 Господарського процесуального кодексу України звернулося Фермерське господарство "Чародій", яке вважає, що його не було залучено до участі у справі прийняте судове рішення за якою стосується його прав та обов'язків; скаржник просить скасувати рішення місцевого господарського суду.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про реалізацію спірного майна громадянину Поліщуку В.В. (засновнику фермерського господарства "Чародій") за договором купівлі-продажу від 14.05.2007р. продавцем Сільськогосподарським підприємством "Скибин" в особі арбітражного керуючого –ліквідатора; на виконання договору майно передано за актом приймання-передачі, а покупець сплатив за нього кошти; постановою Господарського суду Черкаської області від 22.05.2008р. № 13/2161а за скаржником визнано право на погодження місця розташування та відведення земельної ділянки під будівництво критих загонів по вул. Аеродромній, 2 в м. Жашків за рахунок земель сільськогосподарського призначення (запасу). Також в касаційній скарзі зазначено, що справу розглянуто за відсутності органу, уповноваженого розпоряджатися земельною ділянкою за межами населеного пункту.

Сторони не надали відзиви на касаційну скаргу; відповідач та третя особа не скористалися правом на участь представників сторін у судовому засіданні.

Позивач усно в судовому засіданні відхилив доводи касаційної скарги, пославшись на законність та обґрунтованість судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників скаржника та позивача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання права власності за підприємством на майно, що обліковується у нього на балансі.

За статтею 392 Цивільного кодексу України з позовом про визнання права власності може звертатися власник майна, чиї прав не визнаються, порушуються чи оспорюються; право власності набувається на підставах, передбачених законом.

Місцевим господарським судом встановлено, що злітно-посадочна смуга була безкоштовно передана Жашківському районному об'єднанню "Сільгоспхімія" (чиїм правонаступником є позивач) постановою № 4 від 24.03.1987р. Ради колгоспів Жашківського району (які виступали дольщиками в її будівництві), дане майно було включено в основні фонди об'єднання "Сільгоспхімія" та поставлено на його баланс.

Перебування майна на балансі не є ознакою набуття права власності на нього, відтак для правильного вирішення даного спору суду належало з'ясувати підстави, на які посилається позивач у підтвердження своїх вимог, та перевірити їх відповідність підставам, передбаченим законодавством.

Висновки, викладені у судовому рішенні про передачу спірного майна згідно постанови № 4 від 24.03.1987р. Ради колгоспів Жашківського району у власність підприємства, чиїм правонаступником є позивач, не ґрунтуються на законодавстві, що діяло у 1987 році; судом не наведено норму права, що передбачала б можливість набуття права власності на спірне майно.

Натомість у матеріалах справи містяться докази про перейменування Жашківського районного виробничого об'єднання "Сільгоспхімія" у Жашківське районне державне підприємство по виконанню агрохімічних робіт "Агрохім" та його подальшу приватизацію в порядку перетворення з передачею до його статутного фонду майна згідно акта, затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМУ по Черкаській області (а.с.22-24).

Таким чином, судом не з'ясовано дійсний статус майна об'єднання "Сільгоспхімія" у 1987 році, в тому числі й переданого йому спірного майна, та наявність передбачених законодавством підстав для набуття позивачем права власності на нього, з урахуванням проведеної приватизації; не з'ясовано, чи увійшло спірне майно до статутного фонду за планом приватизації підприємства.

Відтак до участі у справі не залучено орган, уповноважений управляти державним майном, чиїх прав та обов'язків стосується прийняття рішення про визнання права власності на майно, що перебувало на балансі державного підприємства, оскільки матеріали справи не містять відомостей про передачу спірного майна позивачу в ході приватизації.

Відповідно до частини 2 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв постанову, яка стосується прав і обов’язків сторін, які не були залучені до участі у справі.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що прийняті по справі рішення не може вважатись законним та обґрунтованим, оскільки прийнято з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на це, рішення господарського суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Водночас, розглянувши доводи касаційної скарги в частині, що стосується наявності порушених прав скаржника, судова колегія зазначає про таке.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Додані до касаційної скарги матеріали не містять жодних доказів у підтвердження того, що Фермерське господарство "Чародій" є учасником майнових правовідносин, розглянутих господарським судом.

При цьому судова колегія враховує ту обставину, що відповідно до Закону України "Про фермерське господарство" (973-15) фермерське господарство є самостійною юридичною особою, що діє на підставі відокремленого майна, переданого в його статутний фонд. Статус фермерського господарства та належного йому майна, його прав та обов'язків не є тотожнім та не збігається з правовим статусом майна, правами та обов'язками фізичної особи – засновника чи приватного підприємця.

Водночас судова колегія приймає до уваги, що на момент звернення з даною касаційною скаргою надані скаржником матеріали не доводять виникнення у нього прав щодо земельної ділянки, розташованої під спірним майном. Тобто, доводи скаржника про порушення його прав оскарженим рішенням не підтверджено належним чином.