4/155 Про примусове звільнення орендованої площі - 10.02.2009 Прийняття

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву і звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Дюк" про примусове звільнення орендованої площі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2008 року по справі №4/155 (суддя Борисенко І. І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 року справі №4/155 (головуючий суддя Корсак В. А., судді Авдеєв П. В., Коршун Н. М.), позов задоволено повністю: зобов'язано Приватне підприємство "Дюк" звільнити та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву державне нерухоме майно загальною площею 138,6 кв. м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 27, корп. №2, підвал. Стягнуто з Приватного підприємства "Дюк" в дохід Державного України державне мито в розмірі 85 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приватне підприємство "Дюк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 року, в якій стверджує про порушення судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржену постанову і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Представники позивача та відповідача в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Відводів складу суду не заявлено.

За згодою представника третьої особи в судовому засіданні 10.02.2009 року оголошені вступна та резолютивна частина постанови Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Статтею 111-13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Місцевим та апеляційним судом встановлено, що на підставі договору оренди від 08.12.2004 року №1277 позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 138,6 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Багговутівська, 27, корп. № 2, підвал, що знаходиться на балансі Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, для розміщення їдальні.

Пунктом 10.1 договору строк дії останнього встановлений з 08.12.2004 року по 08.11.2005 року.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той де самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Оскільки жодна із сторін не виразила бажання припинити чи змінити умови договору після закінчення терміну його терміну, то договір діяв до 08.10.2006 року.

Відповідно до п. 10.5 договору в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Місцевим та апеляційним судом встановлено, що 03.11.2006 року позивач направив на адресу відповідача рекомендований лист №30-04/8899, яким повідомив про те, що з 08.12.2006 року договір оренди №1277 припинив свою діяльність в зв'язку із закінченням терміну і, враховуючи порушення відповідачем п. 1.1 умов цього договору, запропонував відповідачу передати майно по акту приймання-передачі.

Оскільки відповіді на вказаний лист не надійшло, 20.01.2007 року позивач повторно звернувся до відповідача з листом №30-40/358 та повідомив про припинення договірних відносин спірного договору . Але і на другий лист відповідач не відреагував.

Пунктом 5.7 договору оренди від 08.12.2004 року передбачено, що у разі припинення договору оренди, орендар зобов'язується передати орендодавцю орендоване майно в належному стані.

Пункт 2 статті 26 та пунктом 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.

Посилання скаржника на недоведеність безпідставного зайняття відповідачем спірного приміщення колегією відхиляється, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач займає спірне приміщення та в порушення ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не повернув його на вимогу позивача.

Твердження про переважне право відповідача на оренду приміщень в силу положень ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ґрунтується не неправильному тлумаченні вказаної норми, оскільки як встановлено місцевим та апеляційним судами, позивач своїми листами відмовився від подальшого продовження договору оренди. Доказів наміру орендодавця здавати спірне майно в оренду судам першої та апеляційної інстанцій не надано.

Посилання скаржника на безпідставне поновлення справи №4/155 Господарського суду міста Києва, оскільки в дійсності справа №4/267 по суті не вирішена, не приймається оскільки місцевий суд встановив дані обставини, а переоцінка доказів до повноважень касаційної інстанції не входить.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного та місцевого судів відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень не вбачається.