Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України А.Й.Осетинського від 09.02.2009 року у зв'язку з виходом судді Муравйова О.В. з відпустки, для розгляду касаційної скарги у справі № 6/137пн господарського суду Луганської області, утворено колегію суддів у складі: головуючий - Муравйов О.В., судді: Полянський А.Г., Фролова Г.М.

У серпні 2008 року Фізична особа -підприємець ОСОБА_1звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малахіт" про звільнення земельної ділянки площею 69 м-2, яка була надана останньому для зайняття торгівельною діяльністю у відповідності з умовами договору оренди від 01.01.2006 року.

25.09.2008 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з уточненням позовних вимог, в якому уточнив адресу земельної ділянки та просив зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку площею 69 м-2, яка розташована за АДРЕСА_1". Позивачем також, зазначено, що не зважаючи на розходження адреси розташування спірної земельної ділянки в документах, в яких зазначено -м. Красний Луч, мікрорайон -3, мова йде про одну й ту ж земельну ділянку, оскільки це колишня територія ринку, який розташований за АДРЕСА_1".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка знаходиться у власності позивача (державний акт серії ЯЕ № 871910 від 06.06.2008 року) і, оскільки строк дії договору оренди від 01.01.2006 року закінчився, відповідач повинен її звільнити.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.09.2008 року (суддя Василенко Т.А.), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 року (судді: Бойченко К.І. - головуючий, Баннова Т.М., Єжова С.С.) по справі № 6/137пн господарського суду Луганської області позов задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Малахіт" звільнити земельну ділянку площею 69 м-2, яка належить Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1, розташовану за АДРЕСА_1. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малахіт" на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті державного мита у сумі 85, 62 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118, 00 грн.

Мотивуючи судові рішення господарські суди, з посиланням на статті 3, 78, 90, 152 Земельного кодексу України, статті 16, 321, 373 Цивільного кодексу України зазначають про те, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню. Крім того, апеляційний господарський суд зазначає про те, що позивачем у відповідності з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України доведено свої позовні вимоги.

Не погоджуючиcь з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Малахіт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 року по справі № 6/137пн господарського суду Луганської області, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а позов залишити без розгляду, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм процесуального права, зокрема, статей 22, 104 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник зазначає про порушення норм процесуального права.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судом, рішенням Краснолуцької міської ради від 30.03.2005 року № 13 позивачу було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки,розташованої на території ринку у м. Красний Луч, мікрорайон -3.

02.09.2005 року між Краснолуцькою міською радою та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1було укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Красний Луч, мікрорайон -3, загальною площею 0,2347 га, за умовами якого вказана земельна ділянка передавалась в тимчасове користування терміном на 10 років (пункт 3.1 договору).

Відповідно до частини 2 статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Судом встановлено, що договір оренди від 02.09.2005 року був зареєстрований в Краснолуцькому міському відділі Луганської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.09.2005 року за №040540500060.

Відповідно до пункту 5.1 вказаного вище договору, земельна ділянка передавалась в оренду Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 для розміщення та обслуговування торгівельних рядів.

Судом також встановлено, що 01.01.2006 року між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1та Товариством з обмеженою відповідальністю "Малахіт" було укладено договір б/н, за умовами якого позивач надав відповідачу в користування частину території ринку, розташованого за адресою: м. Красний Луч, мікрорайон -3, площею 69 м-2, з метою здійснення торгівельної діяльності.

Відповідно до пункту 4.1 договору строк дії договору сторони встановили з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року.

Судом встановлено, що вказаний договір не було пролонговано на інший строк.

Судом також встановлено, що 09.04.2008 року Територіальною громадою міста Красний Луч, на підставі рішення № 45 Краснолуцької міської ради п'ятого скликання від 26.03.2008 року та ОСОБА_1було укладено договір купівлі-продажу, за умовами, якого продавець продав, а покупець купив земельну ділянку, площею 2347м-2, кадастровий номер 4411600000:07:007:0021, розташовану за АДРЕСА_1 (пункти 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до пункту 1. 3 договору цільове призначення земельної ділянки: для комерційного використання (розміщення та обслуговування торгівельних рядів та нежитлової будівлі комерційного призначення у м. Красний Луч Луганської області, вулиця Вольного 36 "б".

При цьому, судом відзначено, що вказана земельна ділянка придбана ОСОБА_1, як Суб'єктом підприємницької діяльності (приватним підприємцем) і 06.06.2008 року позивачу було видано Державний акт Серія ЯЕ № 871910 на право власності на земельну ділянку площею 0,2347, яка розташована по АДРЕСА_1.

Відповідно до частини 1 статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 152 вказаного вище кодексу встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що заявник касаційної скарги не оспорюючи судові рішення по суті заявленого позову, зазначає лише про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, неповідомлення належним чином відповідача про місце, дату та час судових засідань, та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 87 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пункту 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду від 10.12.2002 року № 75 (v0075600-02) ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Пунктами 3.5.10, 3.5.11 Інструкції (v0075600-02) передбачено, що судові документи, які підлягають відправленню, передаються до служби діловодства, реєструються і в той же або наступного дня відправляються за призначенням. Відправка чи передача адресатові судових документів без їх реєстрації у службі діловодства забороняється. Не допускається залишення у справі судового документа без відмітки про його відправку.

Перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі. На звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про поштовий зв'язок" у разі неможливості вручити адресатам поштові відправлення (поштові перекази) вони повертаються відправникам.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Луганської області про порушення провадження у справі датована 11.08.2008 року та, відповідно до штампу суду на зворотній стороні ухвали, надіслана сторонам 12.08.2008 року (а.с.1), що свідчить про надіслання ухвали сторонам в п'ятиденний термін.

Крім того, з повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що уповноважений Товариства з обмеженою відповідальністю "Малахіт" за довіреністю, Нестеренко, отримав відправлену судом 12.08.2008 року кореспонденцію 16.08.2008 року (а.с.17) тобто, завчасно до розгляду справи був повідомлений про те, що розгляд справи призначено на 21.08.2008 року о 12.00 год.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідач не забезпечив участь свого повноваженого представника у засіданні суду 21.08.2008 року, причини неявки представника суду не повідомив, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду Луганської області від 21.08.2008 року, яка була надіслана сторонам згідно штампу суду на зворотній стороні ухвали 22.08.2008 року, розгляд справи було відкладено до 11.09.2008 року об 11.30 год.

11.09.2008 року відповідач також не забезпечив участь свого представника в судовому засіданні господарського суду Луганської області, що й стало підставою відкладення розгляду справи на 25.09.2008 року о 10.30 год., про що відповідачу 12.09.2008 року було надіслано відповідну ухвалу суду.

Відповідно до частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Проте, відповідач 25.09.2008 року також не забезпечив участь свого представника у засіданні суду та не повідомив причини його неявки, що свідчить про недобросовісне користування останнім наданими йому процесуальними правами.

Крім того, господарським судом Луганської області до матеріалів справи додано ксерокопії реєстрів на відправлення заказної кореспонденції від 12.09.2008 року та від 22.08.2008 року (а.с.89, 90), сторонам у справі.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять повернутої поштової кореспонденції, яка була надіслана судом першої інстанції відповідачу.

Крім того, судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що відповідно до пункту 142 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року № 1155 (1155-2002-п) , користувач має право, зокрема, на одержання доступної, достовірної та необхідної інформації про порядок і терміни надання послуг поштового зв'язку; подати заяву до будь-якого об'єкта поштового зв'язку про розшук відправленого ним або на його адресу поштового відправлення (поштового переказу); подати претензію, в тому числі з вимогою про відшкодування завданих йому збитків, у разі невиконання або неналежного виконання оператором поштового зв'язку обов'язків з надання послуг поштового зв'язку. Такі претензії можуть подаватися об'єктові поштового зв'язку протягом шести місяців з дня прийняття ним поштового відправлення (поштового переказу) для пересилання.

При цьому, апеляційним судом відзначено, що доказів звернення до відділу поштового зв'язку з вимогою про надання інформації щодо направлення на його адресу кореспонденції за спірний період чи будь-яких інших доказів, щодо неотримання ухвал суду першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю "Малахіт" не надано.

За таких обставин, твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова у справі прийнята у відповідності з нормами права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, пунктом 1 статті - 111-9, статтею - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Малахіт" залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 року у справі № 6/137пн господарського суду Луганської області залишити без змін.