18/60 Про розірвання договору оренди землі - 23.07.2009 Прийняття

Рішенням господарського суду Івано-франківської області від 21.01.2009 у справі № 18/60 (суддя Гриняк Б.П.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2009 (колегія суддів у складі головуючого судді Кравчук Н.М., суддів Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Калуської міської ради до СПД ФО ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди землі від 30.10.2007.

Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що позивачем не доведено порушення відповідачем істотних умов договору, а саме: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, отже, відсутня істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору.

Калуська міська рада з рішенням та постановою у справі не згодна, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. 43 ГПК України

Свої вимоги скаржник обґрунтовує, зокрема, тим, що відповідач використовує земельну ділянку з порушенням мети її використання, оскільки пунктом 14 договору визначено, що земельна ділянка використовується для встановлення кіоску для торгівлі квітами, натомість відповідач здійснює торгівлю мобільними телефонами.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались, втім, розгляд касаційної скарги здійснюється за їх відсутності, оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 30.06.2009 участь сторін не визнавалась обов’язковою і сторони були попереджені, що неявка їх уповноважених представників не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 30.10.2007 між Калуською міською радою Івано-Франківської області (орендодавець) та СПД ФО ОСОБА_1 (орендар) укладеного договір оренди землі, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Калуської міської ради від 11.10.2007 № 415 передав, а орендар прийняв у платне строкове користування для розміщення тимчасового торгового кіоску № 137 (для торгівлі квітами) земельну ділянку в м. Калуші, на пр. Л.Українки загальною площею 0,0023 га (пункти 1, 2 договору), договір укладено до 11.10.2010 (п. 8 договору).

Умови використання земельної ділянки передбачені в пункті 14 даного договору, згідно якого вищезазначена земельна ділянка передається відповідачеві в оренду для розміщення тимчасового торгового кіоску № 137 (для торгівлі квітами).

Частиною 2 п. 32 договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Калуська міська рада звернулася до господарського суду з позовом про розірвання спірного договору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач надану земельну ділянку використовує з порушенням умов її використання, передбачених пунктом 14 договору, зокрема, замість встановлення кіоску для торгівлі квітами відповідачем встановлено торговий павільйон з роздрібної торгівлі мобільними телефонами, що є істотним порушенням умов договору і відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, ст. 32 Закону України "Про оренду землі" є підставою для його розірвання.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не порушив істотних умов договору щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням, яким згідно п. 15 договору є інша комерційна діяльність, а пункт 14 договору носить рекомендаційний характер щодо торгівлі певним видом товарів.

При цьому, дійшовши висновку про відсутність в діях відповідача ознак істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, суди попередніх інстанцій посилались на норму ст. 625 Цивільного кодексу України, втім, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково застосували цю норму, яка не регулює правовідносини з зміни або розірвання договору і якою позивач не обґрунтовував свої позовні вимоги.

Предметом доказування у справі є наявність підстав для дострокового розірвання договору на вимогу позивача за рішенням суду внаслідок порушення відповідачем умов договору, що передбачено нормами ст. 651 ЦК України, ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Так, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Аналогічні умови містить пункт 32 договору оренди землі від 30.10.2007.

Отже, судам слід було встановити, чи порушив відповідач умови договору оренди землі і чи є таке порушення істотним, тобто, таким, що є підставою для дострокового розірвання договору.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі" умови щодо використання та цільового призначення земельної ділянки є істотним умовами договору.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в позові виходили з того, відповідач, здійснюючи підприємницьку діяльність з торгівлі мобільними телефонами, а не квітами, не порушив цільове призначення земельної ділянки, яким згідно п. 15 договору є "інша комерційна діяльність", втім, суди не звернути увагу, що згідно п. 14 договору умовою використання земельної ділянки є розміщення на ній тимчасового торгового кіоску № 137 для торгівлі квітами.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки саме тим доводам позивача, на яких ґрунтувались його позовні вимоги, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, Калуською міською радою, всупереч вимог ст. 33 ГПК України, не надано будь-яких доказів, які б підтверджували обставини невиконання відповідачем обов'язків, передбачених пунктом 27 договору щодо використання земельної у відповідності до мети, обумовленої пунктом 14 договору, зокрема, акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства тощо, які б засвідчували факт встановлення відповідачем замість кіоску для торгівлі квітами торгового павільйону з роздрібної торгівлі мобільними телефонами.

Неповне з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Однак, в порушення цих приписів і вимог ст. 84 ГПК України судом не встановлена наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування і з якими закон, на який посилається позивач, пов’язує виникнення у нього права на позов власника земельної ділянки на дострокове розірвання договору її оренди..

Оскільки відповідно до приписів ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє повноту встановлення та юридичну оцінку обставин справи і не наділена повноваженнями щодо їх встановлення, колегія суддів на підставі п. 3 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне скасувати рішення у справі та направити її на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням всіх вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2009 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2009 у справі № 18/60 скасувати.