Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 березня 2009 року у справі № 31/387-16/341 за позовом Міністерства юстиції України в інтересах Державного казначейства України до військової частини А-2491 Повітряних сил України (В/ч А1349), військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону, Міністерства оборони України про стягнення суми, –

У серпні 2007 року Міністерство юстиції України в інтересах Державного казначейства України звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до військової частини А-2491 Повітряних сил України (В/ч А1349), військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону, Міністерства оборони України про відшкодування збитків в розмірі 128037,70 грн., завданих виконанням рішення Європейського суду з прав людини від 4 квітня 2006 року у справі № 32478/02 "Шевченко проти України".

Рішенням господарського суду м. Києва від 4 листопада 2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 березня 2009 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу військова частина А-1349 просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу –без задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від квітня 2006 року у справі № 32478/02 "Шевченко проти України", у зв’язку з порушенням п. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яку ратифіковано Україною 17 липня 1997 року, держава Україна повинна виплатити Сергію Шевченку 20000 євро як компенсацію нематеріальної шкоди, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнено із заявника.

На виконання вказаного рішення Європейського суду з прав людини платіжним дорученням № 906 від 15 вересня 2006 року Сергію Шевченку з Державного бюджету України перераховано 128037,70 грн.

Оскільки, на думку позивача, стягнута сума є збитками Державного бюджету України, відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" позивач звернувся в інтересах держави до суду з регресним позовом до військової частини А-2491 Повітряних сил України (В/ч А1349), військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону, Міністерства оборони України, які, на його думку, є винними у порушенні державою Україна ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.

Розглянувши спір по суті заявлених позовних вимог, господарський суд першої інстанції відмовив у їх задоволенні, з посиланням, зокрема, на норми Цивільного кодексу України (435-15) , Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15) , Постанови Кабінету Міністрів України "Питання Державного казначейства України" від 21 грудня 2005 року № 1232 (1232-2005-п) .

З таким рішенням місцевого господарського суду погодилась й апеляційна інстанція, залишивши судове рішення у справі без змін.

Переглядаючи дану справу в касаційному порядку, Вищий господарський суд України дійшов висновку про правомірність відмови в задоволенні позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР, відшкодування шкоди провадиться за рахунок коштів Державного бюджету.

Згідно постанови Верховної Ради України "Про структуру бюджетної класифікації України" від 12 липня 1996 року за № 327/96-ВР (327/96-ВР) (з наступними змінами), функціональною структурою видатків бюджетів України у розглядуваній сфері є правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави. Економічна структура даних видатків –це видатки на оплату праці, нарахування на заробітну плату, придбання предметів постачання і матеріалів, видатки на відрядження, оплату послуг з утримання приміщень і обслуговування установ та організацій тощо. До цих видатків бюджету належать і капітальні видатки –придбання основного капіталу, капітальне будівництво, капітальний ремонт.

Усі ці видатки бюджету конкретизуються у відомчій структурі видатків бюджетної класифікації України, що затверджується Міністерством фінансів України.

Отже, структура бюджетної класифікації України у функціональній структурі видатків України не передбачає видатків (коштів) на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю судів та правоохоронних органів, за рахунок видатків на їх утримання, а положеннями ст.ст. 56, 62 Конституції України гарантується громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення про відмову в задоволенні позову є законними, а тому зміні або скасуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України в інтересах Державного казначейства України залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 4 листопада 2008 року і постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 березня 2009 року у справі № 31/387-16/341 –без змін.