Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

В червні 2008 року Одеська залізниця звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом до Виконавчого комітету Черкаської міської ради та просила стягнути з відповідача 306955,54 грн. збитків, завданих витратами на перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом за січень-квітень 2008 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що залізниця зверталась до виконкому з приводу відшкодування названих збитків, однак виконком повідомив залізницю про відсутність коштів, оскільки вся сума субвенції, яка була виділена з державного бюджету для забезпечення перевезення пільгових категорій громадян направлена на потреби міського електротранспорту.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.08.2008 року (суддя Єфіменко В.В.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.04.2009 року (судді: Жук Г.А., АгриковаО.В., Зеленіна Н.І.), позов задоволений, з Виконавчого комітету Черкаської міської ради на користь Одеської залізниці стягнуто 306955,54 грн. на Доповідач: Шаргало В.І.

відшкодування збитків за перевезення протягом січня-квітня 2008 року пільгових категорій громадян залізничним транспортом, відповідно розподілені судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Перший заступник прокурора Черкаської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій не враховано п.5 ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт", ч.3 ст. 42 Закону України "Про державний бюджет України на 2008рік..", п.10 ст. 78 Бюджетного кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Прокурор також зазначає про те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено питання щодо розпорядника бюджетних коштів.

Заслухавши в судовому пояснення представника відповідача та прокурора, розглянувши та обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 23.08.2007 року Шевченківська дирекція залізничних перевезень Одеської залізниці надіслала міському Голові м. Черкаси листа №620, в якому просила вирішити питання виділення коштів у місцевому бюджеті на 2008 рік для погашення збитків Шевченківської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці за проїзд пільгових категорій населення залізничним транспортом в сумі 750000,00 грн., в тому числі в приміському сполученні 550000,00 грн. і внутрішньодержавному та міждержавному сполученні 200000,00 грн. У відповідь Виконавчий комітет Черкаської міської ради 24.09.2007 року надіслав на адресу Шевченківської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці листа №8879-01-20, в якому повідомив, що в бюджетний запит на 2008 рік включені видатки на компенсацію збитків від перевезення пільгових категорій населення залізничним транспортом в сумі 750000,00 грн.

Одеською залізницею з січня по квітень 2008р. здійснювались перевезення пільгових категорій населення у внутрішньодержавному та міждержавному залізничному сполученні. Перевезені 4959 пільговиків на загальну суму 138354,31 грн.; у приміському залізничному сполученні перевезено 59884 пільговиків на загальну суму 168601,23 грн.. Таким чином господарськими судами встановлено, що загальна сума збитків Одеської залізниці за січень-квітень 2008 року від перевезення пільгових категорій пасажирів залізничним транспортом становить 306955,54 грн.

Виконавчий комітет Черкаської міської ради 12.05.2008 року листом №687-01-4 повідомив Шевченківську дирекцію залізничних перевезень Одеської залізниці про те, що вся сума субвенції, яка була виділена з державного бюджету для забезпечення перевезення пільгових категорій громадян в сумі 9821,1 тис. грн. направлена на потреби міського електротранспорту .

З урахуванням вказаних обставин з посиланням на норми законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи" (796-12) , "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування", відповідно до норм яких певні категорії населення користуються пільгами на проїзд залізницею, а також з посиланням на норми Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік", якими передбачено субвенції щодо компенсації витрат на пільговий проїзд, господарські суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Проте з таким висновком погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, роз’яснень, що містяться в п.п.1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов’язки сторін у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 5 статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

За пунктом 2 частини 1 статті 97 цього Кодексу до трансфертів, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, зокрема входять субвенції на здійснення програм соціального захисту, у тому числі на компенсацію виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Зі змісту частини 6 статті 51 Кодексу вбачається, що будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

За статтею 102 Кодексу видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу (до яких також включено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян), фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256 (256-2002-п) , фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Пункт 4 вказаного Порядку передбачає, що перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державним казначейством згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Отже, задовольняючи позов, суди не перевірили, чи була передбачена у державному бюджеті на відповідний період –січень-квітень 2008 року достатня кількість коштів на фінансування державних програм соціального захисту, передбачених у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 вищевказаного Кодексу, а відтак чи існувала реальна можливість отримання позивачем в повному обсязі компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян у разі дотримання відповідачем покладених на них обов'язків щодо направлення бюджетних запитів (замовлень) про надання бюджетної субвенції для погашення кредиторської заборгованості за відповідною державної програмою.

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься довідка Головного управління Держказначейства України у Черкаській області (а.с. 30-32), з якої вбачається, що на ім'я Виконкому Черкаської міськради в Управлінні держказначейства відкритий, зокрема, реєстраційний рахунок з кодом функціональної класифікації 170302 "Компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті", проте судами не досліджувалось питання руху коштів на вказаному рахунку в період січня-квітня 2008 року.

Вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору, проте суди не них уваги не звернули та залишили без належної правової оцінки.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 50 Бюджетного кодексу України обов'язок по веденню бухгалтерського обліку всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, а також здійснення за поданням органів стягнення повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, покладено на Державне казначейство України.

Проте суд, стягуючи суму боргу, питання про необхідність залучення вказаної особи до участі у справі не обговорював.

За таких обставин оскаржені судові рішення є незаконними та необґрунтованими в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно встановити дійсні права та обов'язки сторін і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційне подання Першого заступника прокурора Черкаської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Черкаської області від 13.08.2008 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.04.2009р. у справі №03/3225 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.