Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

за участю представників:

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.04.2009 (суддя Темкіжев І.Х.) в позові відмовлено з посиланням на те, що Іскрівська сільська рада не є належним позивачем у справі про стягнення боргу по орендній платі, який виник з договорів оренди земельних паїв №№65;66;67;68;69 від 20.12.2007, укладених між власниками земельних часток (паїв) –фізичними особами та ВАТ "Зеленогайське".

Прокурор Великоновосілківського району у внесеному касаційному поданні просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та п.12 постанови КМ України від 04.02.2004 №122 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" (122-2004-п) . Зокрема, прокурор вважає, що реалізуючи надані вказаним законом повноваження, Іскрівською сільською радою, як орендодавцем, та ВАТ "Зеленогайське", як орендарем, укладено договори оренди землі №№65;66;67;68;69 від 20.12.2007. При цьому в договорах оренди правильно зазначені прізвища фізичних осіб - власників земельних часток (паїв), які під час розподілу земельних ділянок, не реалізували свого права на їх витребування в натурі та не отримали державний акт про право власності на землю, а об'єктами оренди за цими договорами є невитребувані земельні ділянки. Фізичні особи не могли уповноважити сільського голову на укладення вказаних договорів, оскільки не мали правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом першої інстанції, дійшла висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Донецької області з наступних підстав.

Відмовляючи в позові суд виходив з того, що договори оренди земельних паїв №№65;66;67;68;69 від 20.12.2007 укладені між власниками земельних часток (паїв) –фізичними особами та ВАТ "Зеленогайське", а голова Іскрівської сільської ради Потуга О.М. виступає по цим договорам лише в порядку представництва інтересів громадян, в зв'язку з чим Іскрівська сільська рада не є належним позивачем у справі про стягнення боргу по орендній платі, який виник з цих договорів.

Проте, колегія не може погодитися з передчасними висновками суду з огляду на таке.

Судом першої інстанції при вирішенні даного спору залишено поза увагою норми спеціального закону, який поширюється на спірні земельні правовідносини, а саме ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", згідно з якою нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Колегія враховує, що приписи ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" узгоджуються з нормою ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України, відповідно до якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Тобто наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про затвердження належним чином погодженого проекту відведення земельної ділянки та надання її в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки.

Окрім того, відповідно до п.12 постанови КМ України від 04.02.2004 №122 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" (122-2004-п) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

З матеріалів справи не вбачається та судом не досліджено тих обставин, чи приймалося Іскрівською сільською радою рішення про передачу в оренду відповідачу нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, які є об'єктами оренди за договорами оренди земельної частки (паю) №№65;66;67;68;69 від 20.12.2007, та чи дійсно вказані в преамбулі цих договорів громадяни не скористалися своїм правом власника земельної частки (паю) на виділення (розподіл) земельних ділянок у натурі (на місцевості) в порядку, передбаченому ст. 9 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", та не оформили право власності на них.

Адже, судом не надано належної правової оцінки наявним у справі договорам оренди земельної частки (паю) №№65;66;67;68;69 від 20.12.2007, які не містять жодних посилань на відповідне рішення Іскрівської сільської ради та умов щодо передачі в оренду земельних ділянок на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, як того вимагає ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Водночас суперечливі умови договорів оренди земельної частки (паю) №№65;66;67;68;69 від 20.12.2007 щодо одночасного зазначення орендодавцями конкретних фізичних осіб (в преамбулі договорів) та Іскрівської сільської ради (місце підпису та печатки) в сукупності з положеннями ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" переконливо свідчать про передчасність висновку суду першої інстанції про укладення вказаних договорів оренди з боку орендодавця громадянами-власниками земельних часток (паїв), від імені яких (в порядку представництва) виступив голова Іскрівської сільської ради Потуга О.М.

Тим більше, що вказані договори оренди не містять посилань на підстави виникнення представництва головою Іскрівської сільської ради Потугою О.М. прав та інтересів громадян, які в них зазначені (ст. 244 ЦК України - довіреність тощо).

Відтак, помилковими є посилання суду в обґрунтування своїх висновків на ст.ст. 237, 238 ЦК України, якими регулюються відносини представництва.

За таких обставин, ухвалене в справі судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст. 111-12 ГПК України доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи достеменно встановити дійсного орендодавця за договорами оренди земельної частки (паю) №№65;66;67;68;69 від 20.12.2007 та статус об'єктів оренди (витребувані чи невитребувані власниками земельних часток (паїв) земельні ділянки), оскільки вказані обставини мають істотне значення не лише для правильного вирішення даної справи, але й для визначення підвідомчості даного спору господарському суду.

Окрім того, в результаті розгляду даного господарського спору судом прийнято рішення, що стосується прав та обов’язків фізичних осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме громадян Корсун М.М., Чебаненка М.І., Хуриненко Т.Т., Чебаненко М.С. та Марків М.М.

Це обумовлено тими обставинами, що вказані громадяни зазначені орендодавцями в преамбулі договорів оренди земельної частки (паю) №№65;66;67;68;69 від 20.12.2007, що не виключає наявність у них права на одержання орендної плати за цими договорами.

Адже, згідно зі ст. 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до вимог п.3 ст. 111-9та п.3 ч.2 ст. 111-10 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення та постанову і передати справу на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі у справі. Вищенаведені обставини свідчать про наявність підстав для застосування Вищим господарським судом України згаданих статей до спірних правовідносин, оскільки відсутність залучення громадян Корсун М.М., Чебаненка М.І., Хуриненко Т.Т., Чебаненко М.С. та Марків М.М. в якості третіх осіб при прийнятті оскаржуваного рішення зачіпає та істотно обмежує їх права, а, відтак, перешкоджає правильному об’єктивному та всебічному вирішенню даного спору з врахуванням прав та охоронюваних законом інтересів всіх учасників спірних земельних правовідносин. При цьому судова колегія враховує, що згідно з ч.2 ст. 111-10 ГПК України викладені вище обставини є в будь-якому випадку достатньою окремою підставою для скасування рішення та подальшого нового розгляду справи судом першої інстанції.

У зв’язку з цим касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст. 111-12 ГПК України доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи також врахувати вимоги ст. 80 ГПК України та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для припинення позовного провадження у даній справі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційне подання прокурора Великоновосілківського району задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2009 у справі №13/29 скасувати з передачею справи на новий розгляд до цього ж господарського суду.