Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У жовтні 2008 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Закритого акціонерного товариства "Євпаторійський завод будівельних матеріалів" про стягнення 455350 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у залізничній накладній №45217856.Позовні вимоги були вмотивовані комерційним актом та ст.24, 118, 122 Статуту залізниць України.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.11.2008 за клопотанням ЗАТ "Євпаторійський завод будматеріалов" до участі у справі було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ЗАТ "СМАРТ-Холдінг".

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2008 ( суддя Осоченко І.К.) позовні вимоги Придніпровської залізниці задоволені повністю: стягнуто з ЗАТ "Євпаторійський завод будівельних матеріалів" на користь залізниці 453500 грн. штрафу та судові витрати.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.03.2009 ( головуючого судді Голика В.С., суддів Гонтаря В.І.,Борисової Ю.В.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2008 скасоване та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду вмотивована порушенням пункту 7 Правил складання актів, а саме залізницею було перевірено вагу лише у 5 вагонах, в той час як по груповій залізничній накладній №45217856 перевозилось 7 вагонів із вапняком, вага маси у двох вагонах залишилась неперевіреною, за таких обставин комерційний акт визнано апеляційним судом неналежним доказом.

Не погоджуючись із постановою Севастопольського апеляційного господарського суду по справі, державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.03.2009 та залишити в силі Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням до спірних відносин пункту 7 Правил складання актів, оскільки відповідно до вимог цього пункту залізниця має перевірити весь вантаж, що перевозиться за однією накладною, лише у разі якщо вантаж було перевалено або перевантажено залізницею в під час перевезення, а перевантаження вагонів, завантажених відправником, під час перевезення залізниця не здійснювала.

Натомість пункт 12 Правил видачі вантажів встановлює право залізниці на вимогу одержувача перевірити масу вантажів, що перевозяться навалом і насипом і прибули без ознак втрати, без обмеження кількості вагонів, що перевіряються.

У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ "Євпаторійський завод будівельних матеріалів" проти касаційної скарги заперечує, вважає правомірним застосування апеляційним судом по справі пункту 7 Правил складання актів, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника залізниці, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 05.07.2008 по груповій залізничній накладній № 45217856 Закрите акціонерне товариство "Євпаторійський завод будівельних матеріалів" на адресу одержувача - комбінату "Арселор Міттал -Кривий Ріг" відправило вантаж - вапняк для флюсування. У даній накладній відправник вказав вагу вантажу: у вагонах №№ 53500955, № 56113939, № 56962160, № 53500708, № 53534285, № 56957525, 53536116 згідно накладної зазначено по 69000 кг у кожному вагоні.

Під час контрольного переважування на станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці на вимогу вантажоодержувача було встановлено, що маса вантажу не відповідає даним, зазначеним у накладній, а саме: у вагоні № 53500955 згідно накладної зазначено 69000 кг, а при переважуванні вага склала 525500 кг, тобто на 16450 кг менше ніж у накладній; у вагоні № 56113939 згідно накладної зазначено 69000 кг, а при переважуванні - 59800 кг; що на 9200 кг менше, ніж зазначено у накладній; у вагоні № 53500708 згідно накладної зазначено - 69000, а при переважуванні - 56100 кг, що на 12900 кг менше, ніж зазначено у накладній; у вагоні № 53534285 згідно накладної зазначено 69000 кг, а при переважуванні - 57950 кг, що на 11050 кг менше зазначеного у накладній; у вагоні № 56957525 згідно накладної зазначено 69000 кг, а при перевантажуванні - 62400 кг, що на 6000 кг менше, ніж зазначено у накладній.

Факт невірно зазначеної маси вантажу був зафіксований комерційним актом АС № 023208/575 від 09.07.2008, складеним та підписаним представниками залізниці і вантажоодержувача, та ваговими квитанціями.

Згідно з ст. 908 Цивільного кодексу та ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

Правовим актом, який визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, є Статут залізниць України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (457-98-п) ( з наступними змінами та доповненнями).

Згідно із ст. 23 Статуту залізниць вантажовідправник зобов'язаний на кожну відправку вантажу надати залізниці належним чином заповнену та оформлену залізничну накладну (комплект перевізних документів).Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею і одночасно є договором застави вантажу як гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

Відправник згідно зі статтею 37 Статуту залізниць повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній, що й було зроблено відповідачем шляхом зазначення загальної маси вантажу по залізничній накладній та маси вантажу у кожному вагоні.

Стаття 24 Статуту залізниць встановлює, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Ст. 24 Статуту залізниць надає право залізницям перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення, однак, не зобов'язує залізницю перевіряти масу всіх вантажів, які пред'являються для перевезення.

Пункт 26 Тарифного керівництва № 1 також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акта у випадках, коли залізниця не зобов'язана була видавати вантаж з перевіркою, не може бути підставою для визнання відповідного комерційного акта таким, що не має доказового значення.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць.

Стаття 129 Статуту містить перелік обставин, за наявності яких залізниця повинна скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені обставини, або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу. Факт невірно зазначеної маси вантажу був зафіксований комерційним актом АС № 023208/575 від 09.07.2008 року та ваговими квитанціями.

Згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

У застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Штраф становить 45350,00 грн., а саме: 9070 грн. х 5 вагонів.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд першої інстанції не прийняв як належний та допустимий доказ у справі посилання відповідача - ЗАТ "Євпаторійський завод будівельних матеріалів" на несправність вагонів, оскільки у комерційному акті АЕ №023208/575 чітко зафіксовано, що вагони знаходилися у технічно справному стані, люки щільно закриті, захисне маркування поверхні вантажів білим вапном не нарушене, що свідчить про справність перевезення. Складений залізницею та вантажоодержувачем комерційний акт не оскаржений у відповідності із п.16 Правил складання актів ( розділ 28 Правил перевезень вантажів). На підставі цього комерційний акт визнано судом належним доказом по справі.

Також не прийнято судом першої інстанції як належний доказ у справі надані відповідачем фотокартки з пошкодженими вагонами, оскільки на фотокартках відсутні номера таких вагонів та дата фотографування.

Доводи відповідача про те, що вантажоодержувачем на сьогоднішній день не пред'являлося жодних претензій до вантажовідправника по поводу маси отриманого вантажу, судом також не прийнято до уваги, оскільки не є доказами, які спростовують факт невірно зазначеної маси вантажу.

Скасовуючи рішення господарського суду та приймаючи нове про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що комерційний акт є неналежним доказом, оскільки складений в порушення пункту 7 Правил складання актів, а саме залізницею було перевірено вагу лише у 5 вагонах, в той час як по груповій залізничній накладній №45217856 перевозилось 7 вагонів із вапняком, вага маси у двох вагонах залишилась неперевіреною.

Однак, Севастопольським апеляційним господарським судом невірно та помилково застосовано до спірних правовідносин пункт 7 Правил складання актів( розділ 28 Правил перевезень вантажів).

Пункт 7 Правил складання актів встановлює, що недостача або надлишок вантажу, відвантаженого одним відправником на адресу одного одержувача, який перевозиться навалом, насипом чи наливом з перевалкою чи перевантаженням у дорозі і прибув у непошкоджених вагонах без ознак недостачі, визначається за результатами перевірки усієї партії одночасно виданого вантажу і оформляється одним комерційним актом. Однак, як встановлено судом першої інстанції, вагони були завантажені вантажовідправником, прибули одержувачу в тих самих вагонах без перевантаження або перевалки в дорозі, тому у апеляційного суду не було підстав застосовувати до спірних правовідносин п.7 Правил складання актів.

Пункт 12 Правил видачі вантажів( розділ 8 Правил перевезень вантажів), який встановлює перелік випадків, при яких залізниця зобов'язана на станції призначення перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, передбачає також і право залізниці при наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг здійснювати перевірку маси вантажів, що перевозяться навалом і насипом і прибули без ознак утрати; при цьому кількість вагонів, маса яких може бути перевірена, не встановлена і не обмежена.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Придніпровська залізниця", оскільки судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити рішення без змін, а суд апеляційної інстанції помилково застосував норму права, яка не повинна застосовуватись до спірних правовідносин, тому постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.03.2009р. у справі №2-18/9874-2008 скасувати.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.12.2008 у справі № 2-18/9874-2008 залишити в силі.