Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В засіданні взяли участь представники:

У листопаді 2008 року ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулось до господарського суду з позовом до ДП з іноземними інвестиціями "Укргазкомплект" компанії "Форте Трейдінг с.р.о" про визнання простого вескеля № 66334389393419 номіналом 4 726 233,72 грн. недійсним та таким, що не має вексельної сили.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2009 року рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2009 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2009 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2009 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 21.11.2000 року між закритим акціонерним товариством "Торгово-енергетична компанія "Ітера Україна" (продавець) і дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями "Укргазкомплект" (покупець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів за №956-ИУ/00, відповідно умов якого продає, а покупець купує цінні папери, надалі векселя, емітовані ВАТ "МК "Азовсталь", номінальна вартість та інші характеристики, яких вказуються в акті-прийому-передачі цінних паперів.

Продавець за договором від 21.11.2000 року –ЗАТ "ТЕК "Ітера Україна"отримала зазначений вище вексель в якості оплати за поставлену продукцію (природний газ) за актом прийому-передачі від 01.12.2000 року безпосередньо від векселедавця –ВАТ "МК "Азовсталь".

ЗАТ "Торгово-енергетична компанія "Ітера Україна" на виконання умов договору від 21.11.2000р. №956-ИУ/00 15.03.2001 року за актом прийому-передачі передало дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями "Укргазкомплект" компанії "Форте Трейдінг с.р.о" простий вексель на суму 4 726 233,72 грн., який складений 01.12.2000 року зі строком погашення 01.12.2010 року, векселедавцем за яким виступає ВАТ "МК "Азовсталь".

Як вбачається із копії простого векселя №66334389393419 (оригінал спірного вескеля втрачений у зв"язку з чим Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя порушено провадження у справі про визнання недійсним векселя внаслідок його втрати та відновлення права на втрачений вексель) і це встановлено судами попередніх інстанцій з боку векселедавця його підписано однією особою, посадове становище якої і прізвище не вказано, відсутній відбиток печатки ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь". На обороті векселя ЗАТ ТЕК "Ітера" вчинено напис "ДП з ІІ "Укргазкомплект"без обороту на мене".

Спірний вексель від імені ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" підписано фінансовим директором комбінату Очкас М.В. на підставі довіреності №09-18/127 від 14.12.1999 року. Ці обставини підтверджує і позивач у справі.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" вексель є цінним папером, який дійсно засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Положеннями цієї ж статті встановлено обов'язкові реквізити простого та переказного векселя. Зокрема, для простого векселя такими реквізитами є:

а) найменування - "вексель";

б) проста і нічим не обумовлена обіцянка сплатити визначену суму;

в) зазначення строку платежу;

г) зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж;

д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;

е) дата і місце складання векселя;

є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Враховуючи, що спірний вексель емітований 01.12.2000 року, а Україна 06.01.2000 року Законом України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі"від 06.07.1999 року (826-14) приєдналася до зазначеної конвенції, тому суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про застосування в даному випадку положень Уніфікованого закону.

Відповідно до ст. 75, 76 Уніфікованого Закону, простий вексель має містити:

1. назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

2. безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

3. зазначення строку платежу;

4. зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

5. найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

6 зазначення дати і місця видачі простого векселя;

7. підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

У випадку відсутності у документі одного з цих реквізитів, такий документ не має сили простого векселя.

Отже, враховуючи приписи зазначених вище статтей, а саме виключний перелік реквізитів з яким Закон пов"язує юридичну силу простого векселя, а також враховуючи те, що спірний простий вескель містить всі передбачені ст. 75 зазначеного Закону реквізити, тому суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність правових підстав для визнання простого векселя недійсним та таким, що не має вексельної сили.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дослідженням всіх обставин справи, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування. Доводи касаційної скарги також не спростовують висновків покладених в основу судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2009 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2009 року у справі № 25/305-08 залишити без змін.