Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

У грудні 2008 року Підприємець звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Банку про стягнення 90 500 грн. неперерахованих коштів та 2 324,07 грн. пені за порушення останнім зобов'язань згідно з умовами договору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.02.2009 р. (суддя Азарова З.П.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.03.2009 р. (судді: Величко Н.Л., Москальова І.В., М'ясищев А.М.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, позов задовольнити, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.03.2008 р. між Банком та Підприємцем укладено договір банківського рахунку № 2235 (надалі –Договір), відповідно до умов якого Банк зобов'язується відкривати Підприємцю поточні рахунки для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України, а Підприємець здійснює оплату наданих Банком послуг у розмірі, строки та в порядку, передбаченому даним договором та додатками до нього.

Згідно п. 8.2. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

Пункт 2.6. Договору встановлює, що Банк виконує операції по рахунках на підставі розрахункових документів, які надаються Банку безпосередньо або за документами, що передаються Підприємцем по електронних каналах зв'язку відповідно до умов окремого договору. Розрахункові документи подаються до Банку особисто розпорядниками рахунків або особою, уповноваженою керівником одержувати у Банку виписки та готівку.

У відповідності з п. 2.7. Договору Банк виконує операції по рахунках в національній валюті України та в іноземній валюті за розрахунковими документами, які надійшли від Клієнта протягом операційного часу, в день їх надходження, при умові належного оформлення документів, необхідних для здійснення зазначених операцій відповідно до законодавства України та вимог Банку, і наявності достатніх коштів на рахунках. На сплачені по рахунках розрахункові документи Банк надає Підприємцю копію документа, засвідчену штампом банку, підписом відповідального працівника Банку з проставлянням дати списання коштів з рахунку. Тривалість операційного часу встановлюється внутрішніми правилами Банку окремо для проведення операцій в національній та іноземній валютах та може змінюватися Банком.

Судами встановлено, що на виконання умов договору Підприємець передав Банку платіжні доручення № 968 від 29.10.2008 р. на суму 43 000 грн. та № 969 від 21.11.2008 р. на суму 47 500 грн. для перерахування готівки Управлінню державного казначейства в Куйбишевському району м. Донецька.

Однак Банк свої зобов'язання за Договором не виконав, а платіж був здійснений лише на суму 1 450 грн. за платіжним дорученням № 968.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Стаття 1073 ЦК України передбачає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Приймаючи рішення та постанову, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що стягнення неперерахованих грошових коштів з банку на користь клієнта у зв'язку з порушенням першим розпорядження клієнта про перерахування коштів з його рахунку чинним законодавством не передбачено, а тому правомірно відмовили в частині позовних вимог щодо стягнення 90 500 грн. неперерахованих Банком коштів.

Як встановлено судами, постановою Правління Національного банку України № 439 від 19.12.2008 р. в Банку призначена тимчасова адміністрація у зв'язку з порушенням банком нормативів ліквідності та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 19.12.2008 до 18.06.2009 р.

В силу положень ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом (2121-14) та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Частиною 3 даної статті передбачено, що протягом дії мораторію, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом (2121-14) .

З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій обґрунтовано відмовлено в стягненні пені за невиконання Банком зобов'язань щодо перерахування грошових коштів.

Матеріали справи свідчать про те, що висновки судів відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12)

Касаційну скаргу СПД –ФО ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.03.2009 р. у справі № 1/198 залишити без змін.