48/389 Про стягнення коштів за надані послуги з водопостачання та водовідведення - 15.07.2009 Прийняття

У грудні 2008р. ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду з позовом до КП "Управління житлового господарства" Дарницького району м. Києва про стягнення 4990234,47 грн. за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2004 р. по 01.04.2007 р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.12.2008 р. (суддя: Сулім В.В.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 4911507,05 грн. боргу, 1601298,39 грн. інфляційних, 275309,72 грн. 3 % річних, 311645,21 грн. пені, 23717,65 грн. держмита та 109,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2009 р. (судді: Сотніков С.В., Дикунська С.Я., Дзюбко П.О.) зазначене рішення залишене без змін.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив рішення та постанову у даній справі скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий розгляд.

Заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановили господарські суди, 10.03.2004 р. позивач (постачальник) та відповідач (абонент) уклали договір № 03910/2-02 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір), за яким постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору.

Згідно п.п. 3.1.1, 3.3.4. Договору позивач зобов'язався забезпечувати відповідачу постачання питної води, якість якої відповідає ГОСТ 2874-82 "Вода питна" до його водопровідного вводу, відповідач зобов’язаний своєчасно сплачувати вартість наданих йому позивачем послуг на умовах цього Договору.

Згідно п. 2.1 Договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється: за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника; у випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих абонентом (п.2.1.1); зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника (п. 2.1.2); якщо водолічильник не працює не з вини абонента, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати абонента, яка визначається за показаннями працюючого водо лічильника в останні два розрахункові місяці (п. 2.1.3); кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності із розділом 21 Правил користування (п. 2.1.4); абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється щомісяця абонентом та представником постачальника (п.2.1.5).

Пунктом 2.1.6 Договору передбачено, що облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, або в інші строки, на вимогу Постачальника, проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту тримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту Договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Згідно п. 2.2 Договору постачальник щомісячно направляє банківській установі абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів; у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій форму у 10-денний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження направлення свого представника до позивача для проведення звірки та підписання акта звірки, відтак апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що згідно п. 2.2 Договору дані позивача про кількість спожитої питної води є прийнятими відповідачем.

За таких обставин, суди прийшли до висновку, що борг відповідача за період з 01.01.2004р. по 01.04.2007р. становить 4911507,05 грн.

Апеляційний господарський суд відхилив доводи відповідача про безпідставне нарахування за воду, яка йде на підігрів, з огляду на наступне.

01.04.2001 р. ДКП "Київводоканал" (правонаступником якого є позивач) та АЕК "Київенерго" уклали договір №100 на водопостачання, за яким Київводоканал зобов'язався передавати у власність Київенерго питну воду, яка йде на виготовлення гарячої води для споживачів, без затрат на її каналізування, а Київенерго зобов'язалося розраховуватися за неї на умовах цього договору.

Згідно умов цього договору, в період з 01.04.2001 р. по 01.09.2005 р., рахунки на оплату послуг з постачання холодної води, яка використовується для підігріву оплачувались АЕК "Київенерго".

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.07.2005 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2005р у справі №6/321-23/415 задоволено позов АЕК "Київенерго" до КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" про зобов'язання вчинити дії (треті особи - Київська міська державна адміністрація та ВАТ "АК "Київводоканал").

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2005 р. рішення та постанову у справі №6/321-23/415 в частині задоволення позову АЕК "Київенерго" про зобов'язання КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" перераховувати на користь ВАТ "АК "Київводоканал" кошти, що складають вартість холодної води для приготування гарячої води скасовано. В іншій частині судові акти залишено без змін.

Господарські суди при розгляді справи №6/321-23/415 встановили, що АЕК "Київенерго" є теплопостачальним підприємством, яке здійснює постачання теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання і не є підприємством гарячого водопостачання. Тому суди зробили висновок, що КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр", перераховуючи АЕК "Київенерго" вартість холодної води, що використовується для приготування гарячої води, тобто кошти, які належать іншій юридичній особі - ВАТ "АК "Київводоканал", порушує права останнього.

На підставі вказаного рішення суду, ВАТ "АК "Київводоканал" з жовтня 2005 р. виставляє рахунки на оплату послуг з постачання холодної води для підігріву, безпосереднім споживачам зазначеної послуги, зокрема, і відповідачу у даній справі.

Згідно ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення.

За таких обставин, господарські суди прийшли до висновку, що ВАТ "АК "Київводоканал" як єдине підприємство у м. Києві з централізованого водопостачання та водовідведення, має договірні відносини із споживачем зазначених послуг - КП УЖГ Дарницького району відповідно до договору №03910\2-02 на поставку питної води та прийняття стічних вод через приєднані мережі від 10.03.2004 р., а тому правомірно виставляє відповідачу рахунки на оплату послуг з постачання холодної води, яка йде на підігрів.

Пунктом 4.2 Договору № 03910/2-02 від 10.03.2004р. встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, суди визнали обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 4911507,05 грн., інфляційних втрат у сумі 1601298,39 грн., трьох відсотків річних в сумі 275309,72 грн. та пені в сумі 311645,21 грн.

Однак, погодитись з такими висновками господарський судів неможливо. Так, розглядаючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій не дали юридичної оцінки відносинам сторін за договором.

Відносини сторін виникли з договору на послуги водопостачання та водовідведення № 03910/2-02 від 10.03.2004 р., тому вони повинні відповідати вимогам ст. ст. 901-907 гл.63 Цивільного кодексу України (435-15) .

Частина 2 ст. 901 ЦК України встановлює, що положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Стаття 903 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, що встановлені договором.

Тобто, для того, щоб встановити наявність заборгованості, чи її відсутність, суд повинен дослідити докази надання послуг (обсяги та строки), а також встановити вартість наданих послуг.

Розділом 2 Договору передбачено порядок обліку води та кількості прийнятих стоків, а саме, п. 2.1.1. Договору визначено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється: за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника; у випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих абонентом (п.2.1.1); зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника (п. 2.1.2); якщо водолічильник не працює не з вини абонента, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати абонента, яка визначається за показаннями працюючого водо лічильника в останні два розрахункові місяці (п. 2.1.3); кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності із розділом 21 Правил користування (п. 2.1.4).

Матеріали справи не містять доказів (акти зняття контрольних показів лічильників води або стоків, тощо) на підставі яких позивач визначив обсяги наданих послуг з водопостачання та водовідведення, тому слід констатувати, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення без всебічного та повного дослідження та оцінки доказів. Тобто, факт надання позивачем послуг судами не досліджено.

Договором (п.2.2.1.) передбачено, що абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими уповноваженими органами в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифу, постачальник доводить нові тарифи абоненту у платіжних документах без внесення додаткових змін до цього договору.

Суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили, які тарифи на водопостачання та водовідведення діяли у той час за який стягується заборгованість. Крім того, суди не дали оцінку наявним у справі "розшифровкам по доборам рахунків абонента" .

Господарські суди також не перевірили доводи відповідача щодо неможливості нарахування пені та необхідності застосування до спірних правовідносин ст. 5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію".

Статтею 5 зазначеного Закону встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їхню заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

Вказані обставини під час розгляду справи господарські суди належним чином не з'ясували.

Водночас, господарські суди не надали оцінку наявному у матеріалах справи договору № 7560883 від 01.09.2001 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, а відтак не перевірили доводів скаржника щодо необгрунтованості позовних вимог в частині оплати вартості холодної води, яка йде на підігрів.

Крім того, суди не перевірили обгрунтованості наданого позивачем розрахунку боргу відповідача та не з’ясували обставин щодо строків та розміру здійснених відповідачем розрахунків за надані послуги. Зокрема, суди не дослідили питання зарахування в рахунок оплати боргу 3145700 грн. бюджетних коштів. Суди не перевірили чи позивач врахував вказану суму як оплату боргу за надані послуги та за який саме період.

Враховуючи викладене, рішення та постанову у даній справі не можна визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Згідно ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справі лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.