Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю представників сторін:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (надалі -Регіональне відділення ФДМУ по Запорізькій області) у лютому 2006 року звернулося до Хортицького районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1., третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Світ Реєстр" (надалі -ТОВ фірма "Світ Реєстр") та Відкритого акціонерного товариства "Запоріжалюмінбуд" (надалі -ВАТ "Запоріжалюмінбуд") про зобов'язання: ОСОБА_1повернути акції ВАТ "Запоріжалюмінбуд" у кількості 2 штук номінальною вартістю 0,25 грн., на загальну суму 0,50 грн., до державної власності в особі Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області; незалежного реєстратора -ТОВ фірму "Світ Реєстр" переоформити право власності на акції, що належать ОСОБА_1., за державою в особі Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області.

В якості правової підстави позивачем зроблено посилання на статті 540, 1212 Цивільного кодексу України та положення пункту 133 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, затвердженої Законом України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000 № 1723-III (1723-14) , статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", пунктів 1, 2, 4, 5 Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 32 (32-2001-п) .

Ухвалами Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 14.03.2006 замінено первісного відповідача ОСОБА_1на належного відповідача - ОСОБА_2 та передано справу на розгляд до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя (суддя: Смолка І.О.), яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 07.12.2006 (судді: Кочеткова І.В. -головуючий, Поляков О.З., Давискиб Н.Ф.), у задоволенні позову відмовлено з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності та відсутність підстав для його поновлення.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, Регіональне відділення ФДМУ по Запорізькій області звернулося до Верховного Суду України із касаційною скаргою про їх скасування, мотивуючи скаргу "великою кількістю акціонерів, що не дозволило відділенню подати позови з дотриманням строку позовної давності".

По суті спору скаржник послався на невиконання членами товариства покупців інвестиційних зобов'язань, передбачених Угодою про спільну діяльність від 31.03.1994, що стало підставою для розірвання договору купівлі-продажу від 05.06.1995 №4 пакету акцій ВАТ "Запоріжалюмінбуд", про що свідчить рішення арбітражного суду Запорізької області від 06.07.2000 року.

Зважаючи на ці обставини та посилаючись на приписи статті 469 Цивільного кодексу Української РСР, скаржник наголошує на зобов'язанні відповідача повернути майно у разі, якщо підстава, на якій це майно придбане, згодом відпала.

Ухвалою Верховного Суду України від 19.02.2007 касаційна скарга Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області передана до Вищого господарського суду України відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону України від 15.12.2006 № 483-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" (483-16) та пункту 1 частини 3 статті 328 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.01.2009 вказана касаційна скарга прийнята до провадження з призначенням її до розгляду на 03.02.2009 року.

Відповідно до статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 19.01.2009, надіслана сторонам у справі -22.01.2009 року), проте, сторони не скористалися правом, наданим їм статтею 22 Господарського процесуального кодексу України щодо участі у засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування Жовтневим районним судом міста Запоріжжя та апеляційним судом Запорізької області норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 05.06.1995 між Регіональним відділенням ФДМУ по Запорізькій області (продавець) та товариством покупців членів трудового колективу ВАТ "Запоріжалюмінбуд" (покупець), членом якого була ОСОБА_1., укладено договір №4 купівлі-продажу пакету акцій ВАТ "Запоріжалюмінбуд".

За актом приймання-передачі від 05.12.1997 Регіональне відділення ФДМУ по Запорізькій області прийняло перелік власників акцій ВАТ "Запоріжалюмінбуд".

06.07.2000 арбітражним судом Запорізької області розглянуто позов Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області до товариства покупців членів трудового колективу ВАТ "Запоріжалюмінбуд" про розірвання договору купівлі-продажу пакету акцій ВАТ "Запоріжалюмінбуд" від 05.06.1995 №4 та повернення пакету до державної власності, який рішенням у справі №4/1/187д частково задоволено, указаний договір розірвано, щодо повернення пакету акцій у позові відмовлено, зважаючи на те, що відповідач не є власником державного пакету акцій за цим договором. Арбітражним судом Запорізької області у цьому рішенні зазначено, що ні договором від 05.06.1995 №4, ні діючим законодавством про приватизацію не передбачені такі наслідки розірвання договору купівлі-продажу акцій як вилучення у власника майна, що було предметом цього договору.

При розгляді даної справи судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем - ОСОБА_1за угодою купівлі-продажу від 23.06.2005 передані акції ВАТ "Запоріжалюмінбуд" ОСОБА_2., якого ухвалою районного суду було залучено в якості належного відповідача у справі.

Із даним позовом Регіональне відділення ФДМУ по Запорізькій області звернулося 09.02.2006 року.

Розглянувши спір, суди двох інстанцій, врахувавши приписи статей 71, 75, 76 Цивільного кодексу Української РСР, встановили відсутність доказів поважності причин пропуску позивачем строку позовної давності та відмовили у задоволенні позову згідно зі статтею 80 Цивільного кодексу Української РСР.

Погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія судів Вищого господарського суду України відзначає, що обґрунтування судами оскаржуваних рішення та ухвали положеннями Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) про позовну давність є правильними, оскільки строк пред'явлення даного позову сплинув до набрання чинності Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до статей 71, 76 Цивільного кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки; перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов; право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Судами встановлено, що на момент звернення з позовом до суду позивачем було пропущено строк позовної давності та в судовому засіданні було заявлено клопотання про його поновлення.

Відповідно до статті 75 Цивільного кодексу Української РСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові згідно зі статтею 80 цього Кодексу.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази поважності причин пропуску строку позовної давності і в процесі розгляду справи доводам позивача була надана належна правова оцінка, колегія суддів з огляду на приписи частини 2 статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України вважає, що судами правильно застосовано позовну давність.

Оцінка доказів за вказаною нормою не входить до повноважень суду касаційної інстанції, а як вбачається із касаційної скарги, скаржник намагається переконати суд у неправильній оцінці.

Отже, у Вищого господарського суду України відсутнівизначені Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) підстави для переоцінки встановлених судами обставин.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 02.09.2003 №2/5, від 16.09.2008 у справі №23/295.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів та не є підставами для скасування або зміни оскаржуваних судових актів.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області -залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 18.10.2006 та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 07.12.2006 у справі № 2-1687/06 (22-7076/2005р.) -залишити без змін.