Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" Голоти В.І.,

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2003 року у справі № 33/109 суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1. (далі -СПД ОСОБА_1.) відмовлено у задоволенні позову до державного відкритого акціонерного товариства "Шахта імені Сташкова" (правонаступник відкрите акціонерне товариство "Павлоградвугілля") (далі -відповідач).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 червня 2003 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 46 399, 69 грн. боргу, 813, 85 грн. судових витрат.

14 липня 2003 року на виконання рішення видано наказ.

24 червня 2007 року від боржника (відповідача у справі) - до суду надійшла заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2008 року (суддя Шевченко С.Л.) у задоволенні заяви відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2008 року (судді: Прудніков В.В. -головуючий, Герасименко І.М., Ясир Л.О.) апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2008 року скасовано, а заяву ВАТ "Павлоградвугілля" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в порядку ст. 117 ГПК України, задоволено та визнано наказ господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2003 року у справі № 33/109 таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2008 року та залишити в силі ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2008 року.

На думку заявника касаційної скарги, при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11 січня 2005 року було порушено провадження у справі № Б26/7/05 про банкрутство ВАТ "Павлоградвугілля" (а.с. 98). 24 вересня 2005 року в газеті "Урядовий кур'єр" № 181 було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Павлоградвугілля".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 червня 2003 року стягнута на користь позивача заборгованість виникла у 2001 році - до порушення справи про банкрутство відповідача. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що такі вимоги кредитора до боржника є конкурсними.

Колегія суддів зазначає, що після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі конкурсні кредитори зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника в порядку ч. 1 ст. 14 Закону № 2343-ХІІ.

При цьому, винесення судом рішення про стягнення заборгованості з боржника в позовному провадженні не звільняє кредитора від обов'язку подання заяви у справі про банкрутство в порядку ст. 14 Закону № 2343-ХІІ.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що СПД ОСОБА_1. із заявою про визнання його кредитором у справі про банкрутство ВАТ "Павлоградвугілля" не звертався. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 7 березня 2002 року № 3088-ІІІ (3088-14) , який набрав чинності 13 липня 2002 року, внесені зміни до ст. 14 Закону № 2343-ХІІ.

Отже, з 13 липня 2002 року ч. 2 цієї статті визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином, під час дії нової редакції Закону № 2343-ХІІ (2343-12) суд позбавлений права поновлювати строк на звернення кредитора з заявою про грошові вимоги до боржника.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, в постанові від 5 липня 2005 року у справі № 5/5/466.

У зв'язку з чим, суд в період дії нової редакції Закону № 2343-ХІІ (2343-12) та під час здійснення провадження у справі про банкрутство ухвалив вважати погашеними грошові зобов'язання осіб, які не звернулися у встановлений строк у справу про банкрутство боржника, оскільки поновити цей строк суд вже не вправі (ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 31 липня 2006 року у справі № Б26/7/05 про затвердження реєстру вимог кредиторів) (т. 2 а.с. 99).

Згідно із ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За таких обставин справи вищезазначені грошові зобов'язання відповідача перед позивачем є припиненими в силу закону, а саме ч. 2 ст. 14 Закону № 2343-ХІІ.

Відповідно до ст. - 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Отже, до відносин, які мали місце в справі про банкрутство, норми ГПК України (1798-12) застосовуються з урахуванням особливостей Закону № 2343-ХІІ (2343-12) , як спеціального нормативно-правового акта.

У зв'язку з чим ст. 117 ГПК України підлягає застосуванню з урахуванням особливостей Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно з ч. 4 ст. 117 ГПК України господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню, також і з інших причин.

До таких інших підстав слід відносити погашення грошових вимог відповідно до Закону № 2343-ХІІ (2343-12) .

За ст. 1 Закону № 2343-ХІІ погашеними визнаються задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до Закону № 2343-ХІІ (2343-12) вважаються погашеними.

Отже, у справі про банкрутство вимоги кредиторів є погашеними внаслідок оплати боргу; обміну вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; прощення; новації (укладання мирової угоди у справі про банкрутство), а також застосування присічного строку для подання заяви з вимогами до боржника, встановленого ч. 2 ст. 14, ч. 5 ст. 31 Закону № 2343-ХІІ.

Враховуючи наведене, наказ господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2003 року у даній справі є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вимоги СПД ОСОБА_1., які підтверджені постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 червня 2003 року та цим наказом, є погашеними на підставі ч. 2 ст. 14 Закону № 2343-ХІІ.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в постанові від 2 жовтня 2007 року у справі № 6/73.

За таких обставин справи суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про скасовування ухвали суду першої інстанції та наявність підстав для задоволення заяви боржника (відповідача у справі), поданої в порядку ч. 4 ст. 117 ГПК України.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і посилань на обставини, які б свідчили про незаконність прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, не містять.

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права підстав для її скасування та задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2008 року у справі № 5/193(33/109) залишити без змін.