Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.

Коробенко Г.П.,

розглянувши матеріали

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Приступа М.Є. (дов. від 23.03.09 № 1335/0/4-09),

відповідача; Волошин М.С. (дов. від 10.12.08 № 09-5940),

Рішенням від 13.01.09 господарського суду Донецької області в задоволенні позову про зобов’язання відповідача повернути 74 т прокату мідного та стягнення 2188733, 73 грн. відмовлено.

Постановою від 07.04.09 Донецького апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Відповідач подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення –без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Як встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі, звертаючись з позовом позивач посилався на те, що відповідачем було незабезпечено збереження (самовільне відчуження) матеріальних цінностей державного резерву, а саме 47 т прокату мідного, переданого відповідачу на зберігання відповідно до Звіту - збережувального зобов’язання про наявність матеріальних цінностей за 2001 рік, що підтверджено в результаті проведеної з 10.10.07 по 11.10.07 перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, якою встановлено незабезпечення збереження (самовільне відчуження) матеріальних цінностей державного резерву, виявленого актом перевірки від 14.06.2001. Вартість матеріальних цінностей, стосовно яких було встановлено факт незабезпечення збереження, визначена позивачем виходячи з цін, встановлених на момент виявлення порушення, тобто станом на 14.06.02 –21300 грн./т.

Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно номенклатури матеріальних цінностей, які підлягають накопиченню в мобілізаційному резерві, узгодженої начальником другого відділу Мінхіммашу 09.06.1988р. та затвердженої листом Заступника міністра хімічного та нафтового машинобудування від 04.04.1988 № 1190с., до відповідача було доведено відповідне мобілізаційне завдання.

Відповідно до п.3 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв", перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997 (1129-97-п) "Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", встановлено, що розміщення запасів матеріальних цінностей державного резерву здійснюється Держкомрезервом на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, а також на інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.

Відсутність договірних відносин також підтверджується актом перевірки від 11.10.2007, в якому вказано, що "договір на відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобрезерву між Держкомрезервом України та Відкритим акціонерним товариством "Сніжнянськхіммаш" відсутній.".

За приписами п.п. 9,10 постанови Кабінету Міністрів України № 1129 (1129-97-п) матеріальні цінності, що закладаються до державного резерву у відповідальних зберігачів, приймаються ними самостійно з дотриманням вимог, визначених Держкомрезервом, а також обумовлених договорами на їх поставку. Матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.

Документом, що підтверджує закладення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання, є акт закладки матеріальних цінностей за формою № 1.

При цьому судами враховано, що в матеріалах справи відсутній договір та акти закладки матеріальних цінностей за формою №1, передбачені п.10 вказаної постанови, що також підтверджується актом перевірки від 11.10.2007, в якому вказано, що договір на відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобрезерву між Держкомрезервом України та Відкритим акціонерним товариством "Сніжнянськхіммаш" відсутній.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій не враховано усіх фактичних обставин справи та не досліджено усіх доказів, що стосуються предмету спору.

Так, суди попередніх інстанцій, зосередившись на доведенні факту неналежного оформлення спірних правовідносин, в тому числі, щодо відсутності між сторонами спору договору, не з’ясували фактичних обставин справи, зокрема, чи дійсно мало місце зберігання на підприємстві відповідача матеріальних цінностей Державного матеріального резерву України, а відтак, не надали оцінки тому, що і сам відповідач фактично не заперечує наявність вказаних відносин, посилаючись у пояснювальній записці до річного звіту по формі 12 на використання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а саме 47 тонн прокату мідного, у зв'язку з скрутним фінансовим станом підприємства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зважає також на посилання в касаційній скарзі як на доказ доведеності факту перебування у відповідача матеріальних цінностей Державного матеріального резерву на проведену з 10.10.2007 по 11.10.2007 планову перевірку наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що знаходяться на відповідальному зберіганні ВАТ "Сніжнянський завод хімічного машинобудування", на підставі чого складено акт від 11.10.2007, який підписано відповідачем та засвідчено печаткою підприємства, в результаті якої підтверджено незабезпечення збереження (самовільне відчуження) матеріальних цінностей державного резерву виявлене актом перевірки від 14.06.2001, а саме: 47 т прокату мідного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття в установленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Згідно ст. 4 ЦК УРСР, що кореспондується зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Пунктом 4 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.

Відповідно до ст. ст. 42, 154 ЦК УРСР, що кореспондується із ст. 937 ЦК України, угода для якої не встановлена певна форма, вважається укладеною, якщо з поведінки особи видно її волю укласти угоду, письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Якщо згідно із законом або угодою сторін договір повинен бути укладений у письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

При цьому відповідач згідно затвердженої номенклатури і норм накопичення отримав завдання (державне замовлення) про зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, яке останнє прийняло до виконання, відповідачем подавались звіти по формі 12 мр, які підписані повноважними представниками підприємства і засвідчені печаткою відповідача.

Відповідно до ст. 423 ЦК УРСР охоронець зобов'язаний повернути стороні, яка здала на схов, рівну або обумовлену сторонами кількість речей того ж роду і якості. Відповідно до ст. 936 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ, яка передана їй другою стороною, та повернути її у схоронності.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення від 13.01.09 господарського суду Донецької області та постанову від 07.04.09 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 36/219 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.