ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2009 р.
№ 18/84пн-к
( Додатково див. постанову Луганського апеляційного господарського суду (rs2653293) )
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
ТзОВ "Сєверодонецька фірма "Меблі"
на постанову
від 11.11.08 Луганського апеляційного господарського суду
у справі
№ 18/84пн-к господарського суду Луганської області
за позовом
ОСОБА_1
до
ТзОВ "Сєверодонецька фірма "Меблі"
про
визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників товариства
У справі взяли участь представники сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 01.08.08 (суддя Корнієнко В.В.) в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом №6 від 21.04.08 про виключення зі складу товариства позивача; про поновлення позивача у складі засновників товариства відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивачем невірно обрано спосіб захисту права.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 11.11.08 (колегія суддів у складі: Медуниці О.Є., Бородіної Л.І.. Іноземцевої Л.В.) рішення господарського суду Луганської області від 01.08.08 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено: визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ "Сєверодонецька фірма "Меблі" про виключення зі складу товариства ОСОБА_1., яке оформлено протоколом №6 від 21.04.08.
Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду. Вважає, що постанову прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що в період 2005-2006 років питання порядку оповіщення учасників товариства не було взагалі врегульовано, оскільки в п.10.3 статуту товариства визначено спосіб повідомлення учасників товариства про проведення загальних зборів - об'ява, яка видається керівнику підрозділу (магазину) під розпис і вивішується ним на дошці об'яв підрозділу, а також в управлінні товариства. Скаржник також зазначає, що суд не дослідив обставин, які призвели до виключення позивача з членів товариства.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.- 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Предметом позову є визнання незаконним рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого протоколом від 21.04.08 №6 та поновлення його у складі засновників товариства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб захисту цивільного права та інтересу, як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Господарським кодексом України (436-15) в статті 20 також визначено можливість захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання і споживачів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Вимоги про визнання акта державного чи іншого органу протиправним та про його скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним та про визнання його недійсним, а тому зазначені позовні вимоги підлягають розглядові господарським судом. З цього приводу див. також пункт 14 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 N 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (va120600-07) . ( Лист, Вищий господарський суд, від 14.08.2007 (v_675600-07) , № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року").
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції мав розглянути позовні вимоги по суті.
Судом апеляційної інстанції також встановлено наступне.
На загальних зборах, що відбулися 21.04.08 було прийнято рішення про виключення ОСОБА_1. зі складу учасників товариства за невиконання своїх обов'язків і перешкоджання своїми діями досягненню мети товариства, а також проведення розрахунків з ОСОБА_1. в термін, установлений п.7.12 розділу 7 Статуту товариства.
Судом зазначено, що відповідач у відзивах на позовну заяву пояснив, що перешкоджання досягненню мети товариства виявилось у спричиненні ним збитків товариству при виконання обов'язків працівника підприємства відповідача, а саме, виконуючи обов'язки механіка та водія - експедитора він допустив нестачу 52 л бензину А-80 на суму 239,20 грн., яку погасив добровільно та допустив експлуатацію несправного автомобіля, що призвело до витоку пропан-бутану на суму 385 грн. Окрім того, ОСОБА_1. не виконував рішення загальних зборів учасників товариства -вийти зі складу товариства, уступивши свою долю статутного капіталу за своїм вибором будь-кому з членів товариства, а також систематично ухилявся від участі в управлінні справами товариства, в результаті чого із 22 загальних зборів, що відбулися протягом 2005-2006 років приймав участь лише у трьох.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що згідно редакції Статуту товариства за період 2005-2006років питання порядку оповіщення учасників товариства не було врегульовано взагалі. Пункт 9.1.5 в редакції Статуту, що діяли у цей період відсутній.
Пункт, що регулює порядок оповіщення з'явився у пізнішій редакції Статуту товариства, яка була зареєстрована після виключення ОСОБА_1 зі складу учасників на зборах 21.04.08 і тому не може регулювати відносини між позивачем та відповідачем.
Згідно ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що немає підстав вважати виконаними відповідачем вимоги цього закону, оскільки додержання ним цих вимог не доведено відповідачем. Таким чином, позивач не міг скористуватися своїм правом та виконувати свій обов'язок щодо приймання участі в загальних зборах товариства особисто або через довірену особу протягом зазначеного періоду.
Посилання відповідача на спричинення позивачем матеріальних збитків при виконанні ним своїх трудових обов'язків, чим, на думку відповідача, було порушено п.5.1 Статуту товариства, судом апеляційної інстанції було правомірно відхилено, оскільки вони не стосуються предмету даного корпоративного спору, оскільки випливають із трудових правовідносин.
Відповідно рішення загальних зборів від 01.08.08, затвердженого протоколом №5 (а.с.86) більшістю голосів було прийнято рішення "рекомендувати залишити в товаристві 10 учасників з долею не менше 2,5 % (7500 грн.), а учасникам з меншою долею запропонувати продати свої долі товариству, або уступити їх за своїм бажанням одному, або декільком учасникам, які залишаються і вийти зі складу товариства. Дане рішення стало підставою розгляду питання про порушення позивачем положення п.8.2.2 Статуту товариства, оскільки він не вийшов зі складу товариства та не уступив своєї частки іншому учаснику.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Про непорушність права власності також зазначається в ст. 321 ЦК України.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що невиконання учасником рішення загальних зборів від 01.08.07 за протоколом №5 не може бути підставою його виключення зі складу учасників товариства, а бездіяльність позивача- невихід зі складу товариства, не передача своєї частки іншим не є порушенням п.8.2.2 Статуту товариства.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи вимоги ст. - 111-7 ГПК України, колегія суддів вважає, що постанова Луганського апеляційного господарського суду від 11.11.08 відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТзОВ "Сєверодонецька фірма "Меблі" залишити без задоволення, постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11.11.08 у справі № 18/84пн-к господарського суду Луганської області -без змін.
Головуючий, суддя
Судді:
В.Овечкін
Є.Чернов
В.Цвігун