54/137 Про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди - 14.07.2009 Прийняття

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про: визнання інформації, викладеної в листі Інституту від 01.09.2008 № 263 до Лікарні, такою, що не відповідає дійсності; зобов'язання відповідача спростувати інформацію та відкликати лист від 01.09.2008 № 263; стягнення з відповідача 50 000 грн. моральної шкоди.

До прийняття місцевим судом рішення зі справи Товариство подало заяву про уточнення позовних вимог, у якій просило визнати такою, що не відповідає дійсності, інформацію, викладену відповідачем у листі до Лікарні від 01.09.2008 № 263 щодо препарату "ЕПОВІТАН", а саме: "біологічна активність генеричних препаратів складає лише 71-22% від оригінальних, а їх склад значно відрізнявся від оригінальних, що ставить під великий сумнів їх якість і таким чином ефективність та безпечність".

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2009 (суддя Демченко Т.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 (колегія суддів у складі: Капацин Н.В. –головуючий суддя, судді Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.), у задоволенні позову відмовлено. Прийняті судові рішення мотивовано відсутністю у згаданому листі Інституту негативної інформації стосовно саме Товариства та недоведеністю факту завдання цим листом шкоди діловій репутації позивача.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Інститут подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Клопотання позивача про відкладення судового розгляду, мотивоване необхідністю подання додаткових обґрунтувань та пояснень, касаційною інстанцією відхилено з огляду на забезпечення усім учасникам процесу можливості своєчасної належної підготовки до даного судового засідання та межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені статтею 111-7 ГПК України.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- Лікарня 26.08.2008 при підготовці до проведення тендеру Головним управлінням охорони здоров'я Чернівецької обласної державної адміністрації на закупівлю лікарських препаратів направила до Інституту запит щодо ефективності еритропоез-стимулюючих лікарських засобів;

- Інститут у відповідь на згаданий запит листом від 01.09.2008 № 263 повідомив Лікарню про високу ефективність оригінальних еритропоез-стимулюючих лікарських засобів та значно менший об'єм використання в Україні генеричних еритропоез-стимулюючих лікарських засобів, а також зазначив, що: "Дослідження генеричних лікарських засобів, до яких відноситься зазначений у Вашому листі EPOVITAN, з оцінкою показників "безпечність" та "ефективність" у нашій державі не проводилися. Однак, за даними, які є в науковій літературі та доповідалися на останньому світовому конгресі нефрологів (Ріо-де-Жанейро, 2007), біологічна активність генеричних препаратів складає лише 71-22% від оригінальних, а їх склад значно відрізнявся від оригінальних, що ставить під великий сумнів їх якість і таким чином ефективність та безпечність";

- зазначений лист не містить будь-якого посилання на особу позивача;

- виробником лікарського засобу "EPOVITAN" крім позивача є також компанія LG Life Sciences, Ltd, Корея, що підтверджується сертифікатом про Державну реєстрацію медичного імунобіологічного препарату від 12.07.2007;

- позивач наполягає на спростуванні інформації щодо ефективності, якості та безпечності генеричних препаратів, а саме: "біологічна активність генеричних препаратів складає лише 71-22% від оригінальних, а їх склад значно відрізнявся від оригінальних, що ставить під великий сумнів їх якість і таким чином ефективність та безпечність", але не подало доказів невідповідності цієї інформації дійсності та не подало доказів завдання шкоди діловій репутації Товариства;

- Інститут подав відомості (матеріали спеціалізованих наукових конференцій, наукових публікацій щодо менших ефективності, якості та безпечності генеричних лікарських засобів (медичних препаратів) у порівнянні з оригінальними).

Причиною виникнення даного спору стало питання про наявність підстав для спростування поширених відповідачем відомостей та для стягнення компенсації за моральну шкоду.

Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Статтею 94 ЦК України передбачено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Згідно з статтею 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Частиною четвертою статті 14 Закону України від 02.10.1992 № 2657-XII "Про інформацію" (далі –Закон № 2657) передбачено, що поширення інформації – це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 47 цього Закону порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України; відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як, зокрема, поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) зазначено, що при розгляді справ цієї категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Частинами першою та другою статті 471 Закону № 2657 визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно з частиною першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, згаданий лист відповідача не містить відомостей щодо неефективності або небезпечності препарату позивача "ЕПОВІТАН" ("EPOVITAN"), тоді як факт державної реєстрації в Україні цього препарату, у свою чергу, не спростовує й висновку Інституту щодо результатів загального порівняльного аналізу оригінальних та генеричних медичних препаратів (лікарських засобів).

Отже, попередні судові інстанції, з огляду на визначені позивачем межі інформації, на спростуванні якої він наполягав, встановивши, що ця інформація є суспільно значимою та не містить посилань на Товариство, а в частині оцінки загальної ефективності, безпечності та якості генеричних препаратів має характер оціночного судження (оскільки не містить фактичних даних ні стосовно препарату "ЕПОВІТАН" ("EPOVITAN"), ані будь-якого іншого конкретного препарату чи лікарського засобу), за відсутності доказів завдання Інститутом шкоди діловій репутації Товариства дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності відмови в задоволенні даного позову.

При цьому доводи скаржника щодо факту поширення згаданої інформації не спростовують наведеного, а в частині переоцінки поданих сторонами доказів і не можуть братися до уваги касаційною інстанцією, оскільки відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи перевіряє застосування ними норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 зі справи № 54/137 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Фармак" –без задоволення.