СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР

                           У Х В А Л А

 від 24.02.88

                                                           (Витяг)

     К. звернувся  до  Одеського  обласного  суду  з  позовом   до
прокурора   Любашівського   району   та   Любашівського  районного
народного суду про захист честі та гідності.  У позовній заяві він
зазначив,  що  прокурор  вніс  в управління державного страхування
Одеської області подання про вчинення ним злочину,  а народний суд
постановив обвинувальний вирок,  який був скасований і кримінальна
справа щодо нього закрита за п.  2  ст.  6  КПК  ( 1001-05  ) (1001-05)
          за
відсутністю  складу злочину.  Оскільки як поданням,  так і вироком
суду принижено його честь і гідність,  позивач просив задовольнити
його вимоги.

     Ухвалою члена  Одеського  обласного суду у прийнятті позовної
заяви відмовлено на підставі п.  1 ст.  136 ЦПК  ( 1502-06  ) (1502-06)
          за
непідвідомчістю спору суду.

     У скарзі К.  просив скасувати ухвалу члена обласного  суду  і
направити  позовну заяву для розгляду по суті,  посилаючись на те,
що висновок про непідвідомчість спору суду є помилковим.

     Судова колегія  в  цивільних  справах  Верховного  Суду  УРСР
скаргу залишила без задоволення і в  ухвалі  вказала  на  таке.  У
позовній  заяві  К.  посилався  на  те,  що  викладені  у  поданні
прокурора та вироку суду дані про вчинення ним злочину  принижують
його  честь  і  гідність  та  стали  причиною звільнення з роботи.
Відмовляючи  у  прийнятті  позовної  заяви,  член  обласного  суду
правильно   виходив   з   того,  що  такі  дії  прокурора  і  суду
оскаржуються в порядку,  встановленому кримінальним  процесуальним
законодавством,  а не шляхом пред'явлення позову на підставі ст. 7
Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
        .

 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",  N 2, 1995

р.