Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

за участю представників:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.05.2009 (суддя Кутіщева Н.С.) в позові відмовлено у зв'язку з відповідністю спірного договору земельному законодавству, чинному на момент його укладення.

Заступник прокурора Запорізької області у внесеному касаційному поданні та Запорізька міська рада і Науково-технічний центр панорамних акустичних систем НАН України у поданих касаційних скаргах просять рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 207 ГК України, ст.ст.12,116,124 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) та ст.ст. 2, 6, 15, 16 Закону України "Про оренду землі". Зокрема, прокуратура та скаржники вважають, що рішення Запорізької міської ради від 25.01.2006 №55/91 "Про передачу в оренду ТОВ "Самшит, ЛТД" земельної ділянки по вул. Луначарського,15" не відповідає законодавству та визнано нечинним у порядку адміністративного судочинства, а тому спірний договір оренди землі, як такий, що укладений без належної правової підстави та з порушенням встановленого порядку укладання таких договорів, має визнаватися недійсним на майбутнє.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом першої інстанції, дійшла висновку, що касаційне подання та касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Запорізької області з наступних підстав.

Відмовляючи в позові суд виходив з того, що на момент укладення договору оренди земельної ділянки між Запорізькою міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Самшит, ЛТД" (орендар), тобто на 21.03.2006р. рішення Запорізької міської ради від 25.01.2006 №55/91 "Про передачу в оренду ТОВ "Самшит, ЛТД" земельної ділянки по вул.Луначарського,15" було дійсним, а позивач не навів жодної передбаченої законом підстави для визнання спірного договору недійсним.

Проте, колегія не може погодитися з передчасними висновками суду з огляду на таке.

Згідно з п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) (в первісній редакції від 25.10.2001р., чинній на момент укладення оспорюваного договору) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 124 Земельного кодексу України (в первісній редакції від 25.10.2001р.) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118,123 цього Кодексу.

Зокрема, частиною 6 ст. 123 Земельного кодексу України (в первісній редакції від 25.10.2001р.) передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Тобто наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про затвердження належним чином погодженого проекту відведення земельної ділянки та надання її в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки.

У зв'язку з цим касаційна інстанція визнає помилковим неврахування місцевим господарським судом того факту, що постановою господарського суду Запорізької області від 30.10.2006 у адміністративній справі №4/373/06-АП, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.01.2007 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2009, визнано нечинним рішення Запорізької міської ради від 25.01.2006 №55/91 "Про передачу в оренду ТОВ "Самшит, ЛТД" земельної ділянки по вул. Луначарського,15 для розташування тимчасових складських приміщень та тимчасового елінгу для зберігання і ремонту плавзасобів", на підставі якого власне укладався спірний договір оренди землі. Судами встановлено, що рішення Запорізької міської ради від 25.01.2006, яким передано земельну ділянку в оренду ТОВ "Самшит, ЛТД", прийнято з порушенням норм чинного земельного законодавства України.

Приймаючи до уваги те, що рішення Запорізької міської ради від 25.01.06 № 55/91 визнано нечинним в судовому порядку, договір оренди землі від 21.03.2006 слід вважати укладеним без достатніх на те підстав, передбачених ст.ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу України, що, в свою чергу, не виключає відсутність набуття третім відповідачем права користування земельною ділянкою на умовах оренди та обумовлену наведеним недійсність цього договору на підстав ст. 215 ЦК України та ч.2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

За таких обставин, ухвалене в справі судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна інстанція вважає за необхідне на підставі ст. 111-12 ГПК України доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи врахувати можливість визнання недійсним оспорюваного договору оренди лише на майбутнє, оскільки зі змісту договору оренди випливає можливість його припинення на майбутнє, так як за договором оренди неможливо повернути вже здійснене користування орендованим майном.

Касаційна інстанція враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними (постанова ВСУ від 13.03.2007 у справі №3/583-05).

Окрім того, в результаті розгляду даного господарського спору судом прийнято рішення, що стосується прав та обов’язків юридичної особи, яка не була залучена до участі у справі, а саме Науково-технічного центру панорамних акустичних систем НАН України.

Це обумовлено тими обставинами, що постановою господарського суду Запорізької області від 30.10.2006 у адміністративній справі №4/373/06-АП рішення Запорізької міської ради від 25.01.2006 №55/91 "Про передачу в оренду ТОВ "Самшит, ЛТД" земельної ділянки по вул. Луначарського,15 для розташування тимчасових складських приміщень та тимчасового елінгу для зберігання і ремонту плавзасобів" визнано нечинним з підстав порушення органом місцевого самоврядування вимог ч.6 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент прийняття рішення від 25.01.2006 та укладення спірного договору оренди) щодо конкурентних засад (аукціон або конкурс) для набуття права оренди земельної ділянки в разі надходження декількох заяв на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, а саме з мотивів послідовного надходження в жовтні-листопаді 2002 року заяв Науково-технічного центру панорамних акустичних систем НАН України та ТОВ "Самшит, ЛТД" на оренду однієї і тієї ж земельної ділянки та непроведення позивачем аукціону або конкурсу.

Оскаржуваним рішенням в позові відмовлено, тобто фактично визнано позивача єдиним правомірним набувачем права на оренду спірної земельної ділянки за договором оренди землі від 21.03.2006, який було укладено не за результатами відповідного аукціону (конкурсу), що безумовно істотно впливає на права та охоронювані законом інтереси Науково-технічного центру панорамних акустичних систем НАН України, як потенційного набувача права оренди спірної земельної ділянки на конкурентних засадах (в порядку ч.6 ст. 16 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до вимог п.3 ст. 111-9 та п.3 ч.2 ст. 111-10 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення та постанову і передати справу на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі у справі. Вищенаведені обставини свідчать про наявність підстав для застосування Вищим господарським судом України згаданих статей до спірних правовідносин, оскільки відсутність залучення Науково-технічного центру панорамних акустичних систем НАН України в якості третьої особи при прийнятті оскаржуваного рішення зачіпає та істотно обмежує його права, а, відтак, перешкоджає правильному об’єктивному та всебічному вирішенню даного спору з врахуванням прав та охоронюваних законом інтересів всіх учасників спірних земельних правовідносин. При цьому судова колегія враховує, що згідно з ч.2 ст. 111-10 ГПК України викладені вище обставини є в будь-якому випадку достатньою окремою підставою для скасування рішення та подальшого нового розгляду справи судом першої інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційне подання заступника прокурора Запорізької області та касаційні скарги Запорізької міської ради і Науково-технічного центру панорамних акустичних систем НАН України задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2009 у справі №7/123/09 скасувати з передачею справи на новий розгляд до цього ж господарського суду.

Доручити господарському суду Запорізької області вжити відповідних процесуальних заходів для залучення до участі у даній справі Науково-технічного центру панорамних акустичних систем НАН України в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.