СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УРСР

                           У Х В А Л А

 від 21.07.71

                                                           (Витяг)

     У листопаді  1970  р.  М.  пред'явила   позов   до   К.   про
встановлення   батьківства  і  стягнення  аліментів  на  утримання
дитини.  Позивачка зазначила,  що в липні - серпні  1969  р.  вона
познайомилась  з відповідачем і вступила з ним в інтимний зв'язок,
а 10  березня  1970  р.  народила  сина.  Посилаючись  на  те,  що
відповідач  в  кінці  1969  р.  уклав  шлюб з іншою жінкою,  а від
виховання та утримання сина він відмовився,  позивачка просила суд
встановити   батьківство   і  зобов'язати  відповідача  сплачувати
аліменти на утримання дитини.

     Рішенням народного  суду  Буринського району Сумської області
від 27 листопада 1970 р. в позові відмовлено.

     Судова колегія Сумського обласного суду ухвалою від 16 грудня
1970 р. рішення залишила без зміни.

     Ці судові    рішення    заступником   Прокурора   УРСР   були
опротестовані в президію Сумського обласного суду,  яка постановою
від 29 березня 1971 р. протест залишила без задоволення.

     В протесті,  принесеному в  судову  колегію  Верховного  Суду
УРСР,  ставиться  питання  про  скасування  всіх  судових рішень і
направлення справи на новий розгляд.

     Протест підлягає  задоволенню  з  таких  підстав.  Згідно  зі
ст. 101 ЦПК ( 1501-06 ) (1501-06)
         здатність особисто здійснювати свої  права
в   суді   та  доручати  ведення  справи  представникові  належить
громадянам,  які   досягли   повноліття.   З   матеріалів   справи
вбачається,  що  позивачка  народилась 7 червня 1954 р.  і на день
розгляду  справи  була  неповнолітньою.  Отже,  вона   не   набула
цивільної  процесуальної  дієздатності,  тому  її інтереси повинні
захищати законні представники.  Проте народний суд не  залучив  до
участі   в   справі   батьків   позивачки,   які  є  її  законними
представниками, а в порушення ст.  60 КпШС ( 2006-07 ) (2006-07)
         позбавив їх
можливості захистити інтереси своєї неповнолітньої дочки.

     Судова колегія обласного суду,  залишаючи рішення без  зміни,
на допущене народним судом порушення не звернула уваги, а президія
обласного  суду  вважала,  що   позивачка   набула   дієздатності,
пославшись на ст. 11 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
         та ст. 60 КпШС
( 2006-07  ) (2006-07)
        .  Однак,  ці  статті  передбачають,  що  неповнолітні
набувають  дієздатності  в  повному обсязі і самостійно здійснюють
захист  своїх  прав  після  одруження.  Позивачка  ж  у   шлюб   з
відповідачем  не  вступала.  За  таких  обставин судові рішення не
можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню.

 "Бюлетень законодавства і юридичної практики України",

 N 2, 1995 р.